ВІСНИК МАЛОЗАХИЩЕНИХ

Вівторок, 22.08.2017, 01:41

Вітаю Вас Гость | RSS | Головна | Реєстрація | Вхід

Головна » 2011 » Жовтень » 25 » ВІДНОВЛЕННЯ, з допомогою втілення вимог Конституції України Божої, СПРАВЕДЛИВОСТІ, понівеченої грабіжницькою владою (початок до стор. 72)
18:53
ВІДНОВЛЕННЯ, з допомогою втілення вимог Конституції України Божої, СПРАВЕДЛИВОСТІ, понівеченої грабіжницькою владою (початок до стор. 72)

додаток до публікації:

«Вимоги Конституції України Божої справедливі»

ВІДНОВЛЕННЯ, з допомогою втілення вимог Конституції України Божої, СПРАВЕДЛИВОСТІ, понівеченої грабіжницькою владою

(витяг вимог, що підтверджують справедливість і переваги КУБ)

 Стаття 1.  Україна  є  республікою — громадянського суспільства (де правлять праведні громадяни (Народ), у яких влада на службі)...

Праведний той – хто любить і живе Правдою, справедливо та ненавидить зло (неправду...).

Народ Божий (Народ) – народ праведний, сини слухняні Господу, що чинять наради, які від Бога, і складають умови лиш за духом Бога, щоб не додати гріх на гріх, що не йдуть на поклін до інших країн, але Божих уст питають,  не йдуть захисту у інших  шукати, чи сховатися в їхній тіні, щоб не став соромом захист отой, а ховання у тіні за ганьбу.

Стаття 10. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є Народ праведний,  свідомий і не осуджений (далі Народ або Народ України). Основою владування повинно бути суд і рада (Біблія, Ісаї 1 : 26), людьми праведними, що посвятили себе, перше ніж собі — служінню Народу України.

1. Народ усвідомлює: що є зло, що зло само не зникає, що зло треба ненавидіти і перемагати, що зло перемагається добром, що виявлення та карання зла згідно закону, це – добро; що милосердя до тих, хто не висповідався та не покаявся, це – зло; що суд до тих, хто не вчинив милосердя — повинен бути немилосердним; що суд повинен чинитися негайно у справах, які не вимагають дослідження, але жоден суд не повинен наставати, поки людину не вислухали прилюдно, поки вона не пояснить проступку, за винятком, коли вона вільно відмовилася пояснювати; що суд повинен бути різним безбожному і праведному; що суд треба починати перше з праведного, бо Бог не лише любов а й палючий огонь.

2. Народ, а не влада,  володіє виборчим правом.

3. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

4. Ніхто не може узурпувати державну владу. Посягання на узурпацію влади, використання органу влади для політичних цілей — тяжкі злочини проти Народу України.

5. Народ має право повстання проти тиранії.

Стаття 11. Захист Вітчизни,  суверенітету,  незалежності  та  територіальної цілісності України, шанування її державних символів і громадянства  є  обов'язком громадян України. Забезпечення її інформаційної (щодо чистоти Правди, для будування а не руйнування особи і громадянського суспільства) та економічної безпеки, безпеки довкіллю, здоров’ю і життю людини  — є найважливішими  функціями  держави,  справою  всього  Українського народу.

Стаття 14. Державна влада в Україні на службі в Народу України і громадянського суспільства, поділена і розмежована на законодавчу, виконавчу та судову, і здійснюється на засадах відданого служіння кожної праведному Народу України.

1. Служіння не Народу, а лише владі – тяжкий злочин проти Народу України.

2. Влада має обов’язок контролювати законність дій і бездіяльності в життю держави і суспільства в межах службового обов’язку, але не вправі створювати контролюючі органи у структурах влади. 

3. Контроль за діяльністю влади належить насамперед Народу України, тому контролюючі громадські (не державні) органи не можуть бути підпорядкованими органам державної влади. ...

Стаття 15. Використання тимчасових економічних ускладнень в життю людини, як привід для підвищення ступеню її експлуатації, — є кримінальний злочин, відповідальність за який встановлює закон.

Стаття 16. Банківська система найпрозоріша; банки не вправі мати комерційних таємниць та прибуток вищий, ніж дали прибуток суспільству; банк, що не має прибутку переходить у власність держави, а якщо державний — ліквідується. Комерційно, державні банки у рівних умовах з приватними. Кількість державних банків встановлюється Кабінетом Міністрів України, збільшуючи прибуток суспільства від діяльності банків, але не маючи жодної влади над ними. 

Стаття 17. Платити справедливий податок – святий обов’язок, на розвиток добробуту – благородна справа. Податкової служби не повинно бути. Несплата податку — злочин, який карається згідно кримінального кодексу.

1. Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори  в порядку і розмірах, встановлених Конституцією і податковим кодексом, з урахуванням майнового стану та  доходів  за минулий рік і враховувати обставини цього року. 

2.  Податок з прибутку повинен зростати у відсотках відповідно зросту прибутку. Податки повинні бути багаторівневі, — починаючи з доходу сім’ї, рівного двократному прожитковому мінімуму – 5%, трикратному – 7%, чотирикратному – 9%, п’ятикратному – 10%, 6 – 15%, 7 – 20%, 8-10 – 22%, 11-20 – 25%, 21-40 – 27%, 41-60 – 30%, 60-80 – 32%, 81-100 – 35%, 101-120 – 40%, 121-150 – 43%, 151-170 – 45%, 171-200 – 47%, 201-250 – 50%,  251-300 – 53%, 301 – 400  - 55%, 401-500 – 57%, 501 - ... 60% (далі – на кожні 100 прожиткових мінімумів додатково 1% податку).

  3. Підприємець та підприємство, якщо впродовж трьох календарних років не перейшли на вищий рівень доходів, не вправі користуватися пільгами чи дотаціями; винятки визначаються законом.

4. Будівництво і розвиток приватної власності, з доходом чи з капіталом більше 60% від середнього по Україні, немає права на дотації від держави. 

5. Податок платиться там, де будується чи діє об’єкт, а з працівників – по місцю їх та їхніх сімей постійного проживання (незалежно від прописки).

6. За правильність і справедливість податку відповідає територіальна влада у визначеному законом порядку.

7. Відрахування в державну казну, здійснюється у встановленому законом порядку у відсотках від податку загального, з урахуванням коефіцієнту вкладу інших суб’єктів виробництва (області, держави, інвестора тощо).

8.  Держава забезпечує платнику податку право знати куди йдуть його кошти і несе, встановлену законом, відповідальність за справедливість витрат.

Стаття 18. Діяльність особи, організації, підприємства і установи у недержавних інтересах (якщо така діяльність не підпадає під дію законодавства про кримінальну чи іншу відповідальність) підлягає додатковому оподаткуванню. Такий податок становить 20%, у відсотках від загальної діяльності організації, підприємства і установи. І ним має оподатковуватися діяльність не лише та, яка задекларована у статутних та програмних документах, а й та, що практично здійснюється.

Недержавним інтересом являється й все те, що хоч не суперечить законодавству України, але не дозволене державою в установленому законом порядку, не відповідає з’явленню Духу Всевишнього (моралі) у людях чи у суспільстві, тобто суперечить законному інтересу Народу України та (або) шкодить творінню Божому чи якось сприяє руйнуванню довкілля, особи чи суспільства.

Стаття 19. Держава гарантує кредит на пільгових, визначених законом, умовах для старту, переконливого у доцільності, проекту, залежно від потреби у проекті для розвитку країни, території, населеного пункту, для збільшення безпеки людям і довкіллю.

Стаття 20.  Земля, її надра, природні і водні ресурси :

— основне джерело існування та процвітання праведного Народу України, є його невід’ємним даром Божим та власністю, і тому не може використовуватись як засіб   застави та платежу;

найдорожчий товар, не здається в оренду, продається не більше, як на 30 років, а під будівництво житла чи виробництв, не більш, як на 50 років (зі змістом права власності на права  володіння та користування майном, а право  розпоряджання залишається за державою), за чітко (законодавчо з погодженням з громадськістю) встановленими, для України та територіальної громади  вигідними цінами(не нижчими середньо світових)  і вигідними умовами її використання та повернення державі;

— основа національного матеріального багатства і тому  перебуває під особливою охороною держави.

Головне призначення землі в Україні — виробництво сільськогосподарської продукції, як джерела існування Народу України, територія для його проживання і господарської діяльності.

Використання Землі, її надр, природних і водних ресурсів нечестивими, для нечесної, здирницької наживи, також недбайливе ставлення до землі —  забороняється і є, у встановленому законом порядку, підставою для їх вилучення та притягнення до відповідальності винних. 

Виробництва і торгівля, основані на сільськогосподарській продукції, платять додатковий податок (у встановленому законом порядку, але не менше 10 відсотків від вартості виробленої чи проданої продукції), цільовим призначенням для кредитування сільськогосподарської чистої найвищої якості продукції, науки і  розвитку ефективного виробництва. Кредит, у встановленому законом порядку, повинен розмежовувати і надавати перевагу  від дрібнішого до більшого сільськогосподарського виробника, новаторам, перше – чистоти і друге – вигоди.

...

Порушення вимог цієї статі і його наслідки — тяжкий злочин, відповідальність за законом.

Стаття 21. Народ України, у Дусі Всевишнього Бога — єдиний, незалежно від віросповідання. Держава не втручається в діяльність Церкви, але не відокремлена від Церкви. Церква дбає, на засадах духовності, про дотримання народом законів держави Україна у Дусі Божім. А держава змалку навчає духовності і праву людину, створює в Божім дусі український народ – Народ Божий, єднаючи його на поза конфесійнім пізнані Всевишнього. Ми Божі, Бог – в нас, посеред нас. Будуємо рай.

Держава розвиває злуку та єднання української високодуховної нації на основі волі Всевишнього Творця, на високодуховних традиціях і культурі, на її творчій історії, не для приниження українського етносу, а для сприяння злуці та єднанню Народу України – Народу Божого.

Рада Церков є основним і головним дорадчим органом влади держави в цілому і влади територіальних одиниць.

Стаття 22. Держава відповідає, щоб доросла людина була свідома права, її обов’язку взагалі і зокрема знання: між злом і добром, совісті. Церкви піклуються про вдосконалення людини праведною і про освячення від її вродження до відходу у інше життя, щоб до влади не попадали безбожні, неправедні, нечестиві. Людина, яка визнана радою Церков нечесною, не порядною не вправі займати керівну державну посаду, бути кандидатом у депутати. Людина, обрана народом на виборах, благословляється радою Церков на служіння для блага народу. Правосуддя  (вся юстиція, особливо стосовно дітей та молоді – ювенальна) повинно бути контрольованим високодуховно-громадськими і духовними правозахисними інституціями а у частині профілактики — підлеглим та підпорядкованим їм, у встановленому законом порядку.

Стаття 23. Людина, її життя, здоров’я, честь, гідність, недоторканність, безпека, права, свободи, законний інтерес, побожний устрій буття і владування — визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Утвердження  і  забезпечення  прав  і  свобод людини та  гідних  умов її життя, піклування про  зміцнення  громадянської  злагоди  на   землі України,  збільшення відповідальності перед Богом і законом,  власною  совістю, перед праведними та святими попередніх, нинішнім та прийдешніми поколіннями — є головним обов'язком держави. Забезпечення здійснення законного інтересу, вільна реалізація творчого потенціалу кожної людини та їх гарантії — визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Органи державної влади служать суспільству і законопослушному громадянину.

Стаття 24. Людяність, підтримка слабших; співчуття, шана шляхетних, взаємо: повага, допомога, виручка, розуміння, покірливість; гамування доброчинцями неуцтва нерозумних людей, послух правді (як вільні, а не як ті, що мають волю на прикриття лихого), служіння побожним правосуддям та милосердям Добру – світоглядні орієнтири, які сповідує Народ України у відносинах людини з людиною.

Стаття 25. Благочестя і гідність, кожного громадянина України, у тому щоб дбати про справедливо правосудне суспільство, а обов’язком суспільства є – дбати про кожного громадянина, про забезпечення прав, свобод, законних інтересів людини та  гідних  умов її життя.

Стаття 28. Не може бути в державі привілеїв чи обмежень за ознаками раси,  кольору шкіри,  політичних,  релігійних та інших переконань, статі людини, етнічного  та  соціального  походження,  майнового  стану,   місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Ознаки інших привілеїв та обмежень чи (і) у інших випадках визначаються законом, їх незаконна наявність є підставою для притягнення до відповідальності у встановленому законом порядку.

Стаття 29. Кожному гарантується  право  на  свободу  думки  і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Цензура заборонена. Але, законом, прийнятим за дорадчої участі Ради Церков, дається визначення – виявляється для знищення те, що людину українського громадянського суспільства не будує а руйнує, та встановлюється відповідальність за публікацію того, що руйнує людину чи суспільство. Такий Закон переглядається, в бік його освячення, кожною наступною Верховною Радою України.

Стаття 38.  Держава гарантує: забезпечене спокійне життя добросовісній людині, якісне і своєчасне лікування хворої.

Держава не вправі мати борг перед особою (особливо зарплат, пенсій, пільг).

Держава зобов’язана найвигідніше для людини, оформити спадщини, пенсії, та інший, належний людині за законом, соціальний захист.

За порушення вимог цього закону державні службовці несуть кримінальну відповідальність згідно закону.

Стаття 39. Немайнове право особи (на життя, на правду і справедливість, на охорону здоров'я, на безпечне для життя і здоров'я  довкілля, на  свободу та особисту недоторканність, на недоторканність особистого і сімейного життя, на повагу до гідності та честі, на таємницю  листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої  кореспонденції, на недоторканність житла, на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, на свободу, яка не порушує Дух і букву цієї Конституції, літературної, художньої, наукової і технічної творчості...) вище права майнового, держава його здійсненню приділяє особливу увагу законодавчо. Моральна кара за його порушення визначається законом, і може, за рішенням суду, бути позбавлення громадянства чи(та) права вважатися християнином.

Стаття 46. У випадках, визначених законом,  представляє інтереси громадян, громадянського суспільства або держави Прокуратура України. Прокурор, за однакових обставин,  повинен надати перевагу перед державним інтересом інтересу громадян чи громадянському суспільству.

1. Прокуратура, у встановленому Конституцією та законами порядку: відповідає за захищеність прав та свобод і законних інтересів громадян і громадянського суспільства України; наглядає за  додержанням  законів і відповідає за беззаконня та корупцію, за наявність небезпеки довкіллю, здоров’ю та життю особи в суспільстві.

...

4. Народ вправі ініціювати відставку Прокурора України за беззаконня та корупцію в Україні, через референдум, який проводиться у встановленому, цією Конституцією, порядку. 

5. Строк повноважень  Прокурора  України    не більше трьох років підряд.

Стаття 54. Суд захищає не закон, а права, свободи і законі інтереси особи, керуючись законом.

Стаття 55. Закон, а не суд, встановлює покарання за злочин, в нормах покарання не повинно бути „від – до”, або повинна бути чітко означена підстава застосування меншого чи більшого терміну; суд відповідає, у встановленому законом порядку, за незабезпечення прав на апеляцію і касацію, та за перешкоджання оскарження рішень за межами України, вирішує це не суддя, а суд в судовім засіданні, розподіл справ автоматичний, участь повідомленої сторони у розгляді – за її бажанням, обов’язкова , якщо обмеження не встановлене законом.

Стаття 56. Завершені справи, для виявлення фактів системного та явно злочинного неправосуддя, контролюються громадськими правозахисними організаціями, з правом порушення справ кримінальної (цивільної чи адміністративної) відповідальності суддів по виявлених таких фактах.

Стаття 57. Невиконання суддею обов’язку, передбаченого законодавством, не є процесуальною дією і підлягає адміністративній, цивільній та кримінальній відповідальності.

За неповагу суду (судді) до учасника справи, який поводить себе в межах вимог закону й високодуховної моралі, суддя несе відповідальність згідно наслідків і за максимальним розміром покарання, визначеного законом для учасників цієї справи;

Стаття 58. Суд відповідальний за якість – справедливість суду, згідно цієї Конституції і суддя самодостатній відповідати за справедливе вирішення спору у справі, яку він розглядав.

Стаття 60. Правосуддя  здійснюють, обрані за правилами цієї  статі та ст. ст. 10, 71, 81, 85  Конституції України,  судді  а,  у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні. Може здійснюватися, за згодою сторін, суддями третейських судів.

1. Досудовий розгляд справ духовно-громадськими правозахисними організаціями, за бажанням сторін, можливий в порядку частин 1 та 8 ст. 47 цієї Конституції, але  не є судом і не має юридичного наслідку.

...

3. На посаду  судді  може  бути  обраний,  рекомендований відповідною Радою Церков, спільно з  громадською радою або правозахисною організацією, яка має позитивний досвід захисту прав особи, у судових справах з державними органами та їхніми посадовими особами,  громадянин України, який боїться Всевишнього Бога,  не  молодший  двадцяти  п'яти років, який має вищу юридичну освіту, позитивний досвід захисту прав особи у справах з державними органами та їхніми посадовими особами і стаж роботи у галузі  права не менш як три роки,  проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

...

Стаття 61.  Судді  при  здійсненні  правосуддя  незалежні, подвійно відповідальні, згідно закону,   і підкоряються лише закону.  Судочинство провадиться у визначених законом випадках: суддею одноособово,  колегією  суддів чи судом присяжних або третейським судом.

     Основними засадами судочинства є:

     1) законність;

     2) рівність усіх учасників судового процесу перед  законом  і судом;

     3) забезпечення доведеності вини;

     4) змагальність сторін та свобода в наданні ними  суду  своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;

     ...

     За неповагу до сторони чи до учасника судової справи, який поводить себе в рамках загальноприйнятої моралі, що проявилася неправомірною поведінкою суду  чи судді, винні  особи  притягаються  до юридичної відповідальності подвійно. Порядок виявлення визначеної законом можливої неповаги оголошується суддею перед кожним судовим слуханням.

Стаття 63.  Політичній партії, яка  не на 100% виконала (за результатами аналізу, виконаного незалежними міжнародними експертними організаціями, визначеними законом повноважними для такого аналізу) передвиборчі обіцянки, на наступних виборах, від результатів голосування, віднімаються набрані нею голоси, у відсотку недовиконання обіцянок. Політична сила, яка не виконала 50% обіцянок передвиборчих та (або) не виконала, вже під час її владування, цілеспрямовано і стовідсотково законів, які видала, щоб вирішити негаразди і клопоти виборців – громадян різних статусів — втрачає право на існування. Майно, у визначеному законом порядку, переходить у власність народу, тим силам, які виконали обіцянки.

Об’єднання громадян (в т.ч. політичне), в якому без поважних причин не забезпечене виконання статутних зобов’язань об’єднання перед більш як одним членом об’єднання, втрачає право на існування, а якщо таке невиконання мало негативні наслідки, то його засновники чи ті, хто очолює таке об’єднання, компенсують, у встановленому законом порядку, шкоду, заподіяну чесному і щирому члену об’єднання.

Стаття 64. Неправда – тяжкий злочин, що карається відповідно (у лютості й у гніві – Послання до Римлян 2 : 8-9), згідно закону. Висловлення прилюдно протилежно стосовно однієї події представниками влади, політики чи громадськості — мають бути дослідженні, неправда викрита, висвітлена а неправдомовець покараний у встановленому законом порядку. Але не більше, як впродовж трьох днів повинно бути встановлено: з якого боку правда, хто неправдомовець, якому з, визначених законом, покарань підлягає.

У випадку не виявлення неправдомовця впродовж тижня після події протилежних висловлювань, або якщо неправдомовець не звільнений з посади і не покаявся в цей період перед загалом, на який виніс неправду, а покара не визначена або не відповідна закону чи наслідку від завданої неправдивим висловлюванням шкоди, то прокурор України чи відповідної територіальної одиниці не вправі займати займану посаду. 

Підлеглий не вправі бути державним службовцем, якщо не виявив начальника (будь-якого вищого рівня) у його неправді, про яку йому стало відомо.

ЗМІ забезпечують право народу знати мотиви та аргументи заперечень інформації, яку вони щойно дізналися, негайно або найближчим часом, про який оголошує ЗМІ негайно.

Стаття 66. Ради депутатів виконують завдання виборців — контролюють виконавчу владу відповідного рівня. В межах територіальної одиниці, контролюють також діяльність усіх рівнів правоохоронних органів та судів. Але не втручаючись у діяльність, а тільки щодо відповідності діяльності вимогам Конституції України, згідно окремої методики. Точно так підконтрольні ради депутатів двом іншим (виконавчій та судовій при виконані ними своїх службових обов’язків) гілкам влади і ті одна одній.

Стаття 67. Постійно діючих перших осіб – керівників рад (територіальних одиниць), нема. Секретаріат рад, очолюваний секретарем, виконує доручення рад.

Головування на засіданнях рад (крім Верховної) депутатів і представництво рад між засіданнями, здійснюється депутатами почергово від засідання до засідання.

Стаття 68. Секретар обирається депутатами двічі, вдруге – всередині між черговими виборами, але може переобратися і при потребі, на вимогу не менше половини депутатського складу.

Стаття 69. У виконавчих комітетах виборних органів усіх рівнів не повинно бути членами : „за посадою” керівників профільного підрозділу органу державної влади, але повинні бути (за наявності) представники від громадськості, яка причетна до вирішення подібних питань; навпаки виконком, сам і спільно з громадськістю, контролює керівника.

Стаття 71. В територіальних органах керівників правоохоронних органів, судів і суддів обирають виборці місцевості, де має працювати керівник (суддя), на встановлений законом термін, але не більше, як на чотири роки. Щорічно керівник (суддя) звітується. Якщо не звітувався або результати його діяльності визнано виборцями незадовільними, то керівника (суддю) переобирають достроково.

Стаття 72. Керівників державних установ не правоохоронних органів обирають галузеві загальні збори, строком на 2 роки, з правом переобрання не раніш, як через два роки роботи в галузі не на керівній посаді (якщо працював на керівній посаді, то правом нового обрання володіє не раніше як через 5 років).

Керівник звітується загальним зборам щорічно. Незадовільний звіт позбавляє керівника посади, з призначенням виборів іншого. На час перевиборів керує тимчасова комісія обрана загальними зборами громадської правоохоронної організації працівників підприємства

Переглядів: 668 | Додав: Voytko | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:

Форма входу

Пошук

Наше опитування

Чи можливо знищити корупцію в Україні демократичними методами?
Всего ответов: 272

Статистика


Онлайн всьго: 1
Гоcті: 1
Користувачів: 0