Сказання про те, як борці за справедливість з мерією листуються
Один з найбільш старовинних способів творчого спілкування — листування — багатьом з нас здається романтичним, навіває легенький сум – ностальгію за давно минулими часами, коли саме в листах висловлювались високі думки та поривання, романтизм і освідчення в коханні.
Та зовсім не легкий сум, а великий, і зовсім не освідчення в любові, а навпаки – ось що можна сказати про листування нашої громадської організації із найвищою владою в місті – Нетішинським міськвиконкомом.
Все почалося тоді, коли З’єднання борців за справедливість, вигравши грант за програмою “Громадський захист малозахищених та правдива інформація населення”, звернулось 25.06.01р до Нетішинської мерії з повідомленням про свій успіх і проханням взяти посильну участь у реалізації програми. Ось витяг з цієї пропозиції: «Для більш успішного втілення вигідної для малозахищених верств програми пропонуємо взяти в ній посильну участь, а
саме: виділити приміщення для громадської приймальні, Клубу політичного прогнозування, редакційної ради, громадських представників (звертаємося втретє) …” І ще кілька пунктів, у яких висловлювалось прохання прочитати лекції та надати документацію з особливостей діючого законодавства, яким регулюються в Нетішині стосунки громадянина з державою, владою і між особами; залучити до просвіти бажаючих фахівців прокуратури, міліції, міськвиконкому, ЖКП; сприяти розповсюдженню інформації через навчальні, побутообслуговуючі,
торговельні, житлово-комунальні установи, виробничі та управлінські колективи. (До речі, ця пропозиція мала бути опублікована відкритим листом у нашій газеті № 1, але якась невидима рука дотяглася до газети “ТЗ” у Рівному, в якій ми робили свій перший номер третьою-шостою сторінками, бо на Хмельниччині нас ще не зареєстрували, і ніби “випадково” наш матеріал замінений).
Майже через місяць, 20 липня, з виконкому за підписом І. Гладуняка надійшла відповідь, в якій повідомлялось: «Виконавчий комітет міської ради вдячний Вам за висловлені пропозиції щодо співпраці з очолюваною Вами Хмельницькою обласною організацією «З’єднання борців за справедливість»… З метою реалізації статей 57, 59 Конституції України в частині забезпечення прав громадян на правову допомогу, на виконання Програми правової
освіти населення області на 2000-2001 рр., затвердженої розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 20 липня 2000 року № 256 і розпорядження голови обласної державної адміністрації від 1 червня 2001 року № 192 «Про створення громадських приймалень» рішенням № 233 від 5 липня 2001 року виконавчий комітет міської ради створив громадську приймальню. Громадська приймальня розташована в приміщенні міського управління юстиції … . Виконавчий комітет міської ради не має власних приміщень. Тому
для вирішення питання про виділення приміщення Вашій організації просимо звертатись до підприємств, які мають в своєму управлінні приміщення, придатні для передачі в оренду.” Тобто свою (їхню) приймальню, яка, на нашу думку, взагалі не консультує громадян, як боротися з порушеннями служб виконкому, ЖКО, суду, прокуратури, міліції, медиків тощо, ми (міськвиконком) створили (і, мабуть, безкоштовно, і, мабуть, не орендували). А от вам (тобто борцям за справедливість, які надають саме такі консультації безкоштовно)
– нема (чого народ хвилювати?!), і у других просіть лише в оренду. Мовляв, може, дадуть, як посміють або як будете слухняні. Далі (знову цитуємо): “З інших питань, про які йдеться в листі від 25 червня 2001 року № 35, виконавчий комітет готовий подати Вам посильну допомогу».
Громадська організація, скориставшись “люб’язністю” і правом, підтвердженим Законом України «Про звернення громадян», знову звернулась до мерії. На цей раз з проханням надати інформацію про деякі категорії осіб, що живуть у місті (сиріт, малозабезпечених, інвалідів, постраждалих від Чорнобильської катастрофи тощо), аби визначитися, яку допомогу отримують, якої потребують і як їм допомогти. Відповідь з міськвиконкому за підписом
І. Гладуняка була такою (цитата): «У зв’язку з тим, що з тексту Вашого звернення не зрозуміло, яка конкретно інформація щодо громадян, перелічених Вами категорій, необхідна для реалізації завдань і цілей Вашої організації, Вам буде надана (ого!)можливість отримати інформацію… у головного спеціаліста з питань дитинства та материнства відділу освіти виконавчого комітету міської ради, … в управлінні праці та соціального захисту населення, … у відділі з надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення…».
І ще далі в цьому листі пропонувались адреси інстанцій, керованих мерією, тобто посилають ходити тими довгими шляхами, якими населення щодня ходить в пошуках істини і в яких вона схована. Дивно нам, як це мер із юридичною службою виконкому ( та й сам, мабуть, не останній юрист) не знають Закон України “Про звернення громадян”, зокрема статтю 7: “Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування … або посадовими особами зверненні, не входять (навіть) до їх повноважень,
воно в термін не більше п’яти днів (не 25) пересилається ними за належністю відповідному органові чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.” Отакої…А нам чомусь без розгляду повернули!
Вищенаведену і подібні відповіді виконкому борці трактують як порушення Закону України «Про інформацію», який гласить, що навіть кожен громадянин має право на повну і вичерпну інформацію, якщо звертається до державного органу влади. Тому не дивно, що шановний мер не виконав вимогу ст.34 Закону України “Про інформацію”: “Відмова в задоволенні запиту доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз’ясненням порядку оскарження
прийнятого рішення”. Сплюндроване право, передбачене Конституцією і Законом України “Про звернення громадян”, вносити в органи державної влади пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в їх роботі, можливість участі в управлінні державними і громадськими справами для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування… для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Оскільки цього вимагає поточна робота, З’єднання борців за справедливість в особі координатора зв’язків з громадськістю О. Герасимчука знову звернулася 19.07. 2001р. до міськвиконкому по допомогу. На цей раз мова йшла про прохання надання такої інформації: “Учора під час дискусії у клубі політичного прогнозування були підняті питання стосовно проблем, що виникають під час передачі об’єктів ЖКУ від ХАЕС виконкому. Проте дискусія з саме
цього питання не відбулася, так як учасникам не відомі умови і обставини передачі… Хто і як вирішує проблеми збереження та покращення експлуатаційних можливостей об’єктів, що передаються, умови і обставини, за якими відбувається передача об’єктів ЖКУ? Просимо також допомогти нам із законами та відомчими підзаконними нормативно-правовими актами з питання передачі державного майна в комунальну власність м. Нетішин”.
І знову на адресу громадської організації надходить відповідь з виконкому, яка фактично перекреслює надії на повну достовірну інформацію із питань, які нас цікавлять. Нам повідомили те, що ми знаємо: назви відомств, установ і документів, а от що в них пишеться, нам (і вам) не повідомляють. Посилаючись на закон України “Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності”, спеціальну постанову Кабінету Міністрів
України від 21 вересня 1998 року № 1482, та рішення ІV-ї сесії міської ради ХХІІІ скликання від 18 вересня 1998 року № 1 «Про надання згоди на передачу у комунальну власність територіальної громади міста об’єктів, що належать до державної форми власності», виконком стверджує, що передача житлового фонду здійснюється за цими документами та ще й відповідно до наказу НАЕК «Енергоатом» за погодженням з Міністерством палива та енергетики. Але щось (чи хтось) забороняє мерії надати повну інформацію
тим, хто хоче ознайомитись з наказом НАЕК чи угодою між НАЕК і виконкомом про спільну діяльність при передачі об’єктів у комунальну власність? Чи він є якимось секретним документом? Можливо, заважає те, що, наприклад, в угоді про спільну діяльність НАЕК і виконкому йдеться про щорічне виділення Хмельницькою АЕС виконкому 12 мільйонів гривень на експлуатацію переданих об’єктів? А, може, муляє те, що цією ж угодою передбачено переведеним до виконкому працівникам пільгу — незняття з черги на отримання
житла протягом трьох років? Причина, мабуть, криється в тім, що напередодні з плачевним результатом відбувалась передача працівників дитячих садочків (від ХАЕС — виконкому), яких знімали з черги на житло через два-три місяці після так званого переведення. А саме ці (серед інших подібних) обставини і цікавили нас як громадську правозахисну організацію. Але дивно нам, чому з нас вимагають Статут, щоб мати інформацію, адже ст.32 Закону України “Про інформацію” вимагає : “Громадяни … організацій та об’єднання громадян
повинні вказувати прізвище, ім’я, по батькові запитувача, документ, письмову чи усну інформацію, що його цікавить, та адресу, за якою він бажав одержати відповідь”! А про те, що Статут треба слати, — нема.
Тому, надіємось, що виявимо загальну думку, якщо попросимо нашого прокурора п. Степчука від імені зацікавлених, щоб він за законом впрохав мера надати нам для опублікування у нашій газеті інформацію, від якої залежить подальша доля міста, в якому ми живемо, і повідомив нам, як саме він це робив з огляду на закон.
Як бачите, в цьому листуванні романтизмом не пахне. Швидше тхне бюрократизмом, а то й зловживанням владою. Цікавить нас прозорість Нетішинської влади для громадян та щирість її в стосунках із пересічними громадянами нашого міста, найперше з тими, в кого ні влади, ні грошей. Тому, відчуваючи підтримку населення навіть у цю гарячу жнивну пору, ми будемо продовжувати домагатися від мерії висвітлення відомостей, які не є секретними, але від
яких повинен залежати добробут не лише вибраних.
Рада З’єднання борців за справедливість
|
