ЯК ЗЮЗЯ ЛЬДОВИЧ АЙБОВ, З ЛЕГКИМ ПАРОМ, ПОРТФЕЛІ ДІЛИВ
Не багато часу пройшло відтоді, як у Нетішині і в області стали писати й говорити по теледаченню що ОБЛАСНИЙ дядя дав наказ прокурору НЕТІШИНА - мера в тюрму заперти. Та подія багато думок закрутила в голові кмітливого Зюзі Льдовича Айбова - як не упустити цей шанс, щоб побільше урвати, поповнити власний гаманець. А то ця криза геть замучила - народ знахабнів, мзду платити не хоче. А тут, діти повиростали, грошенят розбещені хочуть,
дружина теж ґвалтує. Може би кум поміг, так все по санаторіях, навіть кришувати нема кому. Куди не киньсь, як не завал повний, то проблеми. Ще й позови судові всякі - борги платити треба. А тут такий випадок, чи ж не шанс! Не спав, думав - думав хитрий Зюзя, додавав, віднімав, множив, ділив. Та й зважився : будь що буде, а буду дядю просити, може, врахує минулі заслуги, дозволить якось поцарювати, ну хоч трошки, хоч до виборів.
Довго не збирався, хутенько подався до губернії. Зустрілись певна річ як годиться з дядьком. Обнялись, поцілувались, кісточки промили всім, хто жити по-царськи заважає, згадали життя минуле райське, та й давай думу гадати - як же переворот у Нетішинській владі влаштувати, і кого в тимчасовий уряд записати. Почали з паханів. Перебрали всіх бажаючих - тих, що революцію недавно готували. Не потягнуть. Мозків не хватить. Знову щось наплутають.
Обсудили Мопедовну. Та ну її подалі. Вона потім в екстазі всіх нас в позу буде ставити. Тут, хитрий Зюзя, і каже дяді : для такого великого діла, я готовий виручити, візьму удар на себе. Дядя подумав, а кого вже не було, та й дав добро. Все-таки свій, холоп - перевірений.
Примчав Зюзя додому на крилах. В сурми заграв. Баню натопив. Віників напарив. Та й почав припрошувати всіх спинки попарити та кваску попити. Аякже. Не своїми ж руками владу прибирати. Треба бути обережним. Так, про всяк випадок.
Оце й зібрав компанію на кампанію. Кваском напоїв, спинки попарив… Вичекав, коли почнуть українську владу паскудити, бо ж варта, а далі, як кажуть, як по маслу … Пора, каже Зюзя, тут свою владу мати, а після і там зробимо. Та й доки не оговталися, як та сорока - білобока, став роздавати: тобі портфелі - посаду начальника ЖКО, тобі - м'яса дешевого на котлети, тобі - підтримку на виборах, і т.д. Потішилась компанія, квасом запила,
та й розбіглась по хатах.
А хитрий Зюзя, хутенько став збиратись до крісла хазяйського. Краватку від плям почистив. Друга свого горластого, того, що йому недавно морду били, надресирував, що, коли і як кричати. Та й почав свою промову репетирувати - часу ж небагато. 26 жовтня (суд меру) вже на носі. Скоро влада буде в його руках!
Та в призначений час, той план Зюзі за щось зашпортнувся, - суд перенесли. Та ще й на цілий місяць, аж на 23 листопада. А як прийшло воно, то ще й компанія мовчить: чи то мало квасу було, чи то забагато?
Отак воно буває! Кричав: "З легким паром!" А вийшло - іронія долі. Отаке то буває - повернулася задом. Втім, хто зна, вироку ж - ще нема (30-го буде).
А народ, слухав дебати мера Смишляєва, що то йому прокурор три роки обіцяв, чи то просив, я й не второпаю по їхньому, але ж народ оце після, як послухав у суді, й запитує мене Микиту: щось не розібрати, це хто кого судить - прокурор Смишляєва, чи Смишляєв прокурора?
А я й сам не знаю, але ж час йде а Бог бачить, то й нам покаже, де тепло, а де зюзя й парений прокурор
Микита Митикуватий
| 