Ст. 55. 1. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

2. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (без винятку), органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

3. Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

4. Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

5. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом; захист для неплатоспроможного населення забезпечується державою та (або) громадськістю.

Ст. 57. 1. Кожному гарантується право знати свої права і обов’язки.

2. Державні органи та посадові особи забезпечують здійснення цього права перед застосуванням будь-яких санкцій (див. коментар 8).

3. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.

4. Держава не вправі покладати чи вимагати відповідальність від особи невинної у незнані свого права, якщо особа не фахівець або до неї не доведене її право зрозуміло офіційно.

5. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є не чинними.

Ст. 58. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи (крім випадку використання недоторканості для завідомо неправомірних дій посадовою особою чи державним службовцем, недоторканість не означає невідповідальність)

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення, окрім як посадові особи та державні службовці, захищені, у чітко визначених законом випадках, імунітетом непідсудності (судді, депутати, …), за свідоме правопорушення, яке вони допускали на службі, можуть бути, з ініціативи громадськості, досліджені і покарані після втрати права на імунітет.

Ст. 59. 1. Кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно.

2. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав у судових і позасудових відносинах.

3. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура, правозахисні громадські організації та детективи.

Ст. 60. 1. Ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.

2. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність, більша ніж відповідальність злочинця, що його скоїть.

Ст. 62. Особа вважається невинною у вчиненні злочину (правопорушення) і не може бути піддана кримінальному чи іншому покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком (рішенням, Постановою) відповідного суду.

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Визнання вини — не доказ вини.

У разі скасування вироку (рішення, постанови) суду, як неправосудного, держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.

Ст. 63. Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.

Засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.

Наркозалежні, токсикомани, хворі на алкоголізм, сексуально збоченні… ув’язнюються окремо, з метою примусового лікування на час ув’язнення та застереження негативного впливу на ув’язнених, не вражених цією недугою і позбавляються (на період недуги) виборчих прав.

Ст. 68. 1. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

2. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

3. За незнання права, свободи та цивільного обов’язку, відповідальність не наступає, якщо особа могла цього не знати, і її права й свободи, при цьому, не втрачаються (див. коментар 8).