ВІСНИК МАЛОЗАХИЩЕНИХ

Ст. 3. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність,

недоторканність і безпека, права і свободи.

1. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Людяність, взаємо: повага, покірливість, допомога, виручка, розуміння; підтримка слабших, співчуття, шана шляхетних, послух правді, щоб доброчинці гамували неуцтво нерозумних людей, як вільні, а не як ті, що мають волю на прикриття лихого, але як слуги Добру правосуддям та милосердям – світоглядні орієнтири, які сповідує Народ України у відносинах людини з людиною.

2. Честь, гідність і благородство кожного громадянина України – дбати про суспільство, обов’язок суспільства – дбати про кожного громадянина.

3. Права і свободи, вільна реалізація творчого потенціалу кожної людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Органи державної влади служать суспільству. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність, зокрема, за відсутність методики або за невиконання конституційної норми з причини відсутності методики її виконання.

4. Використання тимчасових економічних ускладнень в життю людини, як привід для підвищення ступеню її експлуатації, — злочин.

5. Народ має право повстання проти тиранії. (див. коментар ¹)

6. ГАРАНТІЯ ДІЙ ЗАКОНІВ та САМОЗНИЩЕННЯ КОРУПЦІЇ :

1) посадовець (державний службовець) втрачає право займатися діяльністю за тим фахом (спеціальністю), за яким працює, у основній і спорідненій галузях, якщо правомірно скасовані два будь-які його рішення, з тих, що він приймав (виносив) за будь-яких півтора року (див. коментар²);

2) керівник (чи то обраний, чи то призначений) втрачає право займати керівну посаду назавжди, якщо за два роки керування не покращив життя тих, хто його вибирав чи підлеглих;

3) Уряд, депутати Верховної Ради України та Президент України (при наявності) —позбавляються права займати будь-які керівні посади назавжди, якщо за два роки перебування на посадах не забезпечене зменшення безробіття, захворюваності, смертності не за віком;

4) посадова особа (державний службовець)  позбавляється права займати керівні посади, й бути обраною, якщо застосовувала один закон або його окрему норму протилежно за однакових обставин. Керівник такої посадової особи, якщо її не притягнув до відповідальності, відповідно тяжкості її проступку (злочину), то також позбавляється цих прав. Проти таких посадових осіб – керівників, порушується кримінальна справа незалежно чи справа має негативні наслідки для інших осіб, чи держави і обов’язкова відповідальність по ній — з позбавленням волі, на встановлений кримінальним кодексом України термін, але не менше як 1 рік.

5) повноважний орган (посадова особа), який визнав незаконним винесене рішення, яке, з огляду на посадові обов’язки та кваліфікацію того, хто його виносив, не могло бути  прийнятим випадково (несвідомо чи ненароком), повинен нагально, у встановленому Кримінальним кодексом порядку, порушити кримінальну справу по встановленню винних, або проти винних, якщо такі відомі. Відсутність винних у прийняті незаконних рішень не може бути, а відповідальність повинна бути не нижча найбільшої адміністративної.

6) державний службовець, який повинен за законом захищати особу від неконституційного поводження з нею, але перешкоджав здійсненню її права, передбаченого Конституцією України, чи причетний до перешкоджання, незабезпечення вичерпного або необхідного застосування вимог законодавства, — позбавляється права на зайняття посад у державних та виборних органах і карається у встановленому Кримінальним Кодексом порядку; причетність будь-кого з влади до перешкоджання розкриттю такого злочину, тягне за собою покарання рівне покаранню винного у його скоєні;

7) правом недоторканості в Україні не може володіти жодна особа, яка скоїла злочин, правопорушення, вчинила неправомірну дію чи бездіяльність. Навпаки, відповідальність більша. До керівників, народних депутатів та до суддів, встановлені законом мінімальні норми відповідальності для громадянина, — не застосовуються; стягнення з органу державної влади майнової та немайнової шкоди, завданої особі незаконними діями чи бездіяльністю посадових осіб органу чи (та) органом, здійснюється з зарплати керівництва органу у відсотках, що збільшується відповідно займаній посаді за чітко встановленим законом коефіцієнтом;

8) Висловлення, стосовно однієї події – протилежно по суті, на загал представниками влади, політики та громадськості мають бути дослідженні, неправда викрита, висвітлена а неправдомовець покараний. (див. коментар 3);

Прокуратура, у встановленому законом порядку, негайно (не більше трьох днів) встановлює з якого боку правда, хто неправдомовець, якому з, визначених законом , покарань підлягає.

У випадку не виявлення неправдомовця впродовж тижня після події протилежних висловлювань, або якщо неправдомовець не звільнений з посади і не покаявся в цей період перед загалом, на який виніс неправду, а покара не визначена або не відповідна закону та наслідку неправдивого висловлювання, то прокурор України чи відповідної територіальної одиниці не вправі займати займану посаду. 

9) суддя повинен захищати не закон, а права, свободи і законі інтереси особи, керуючись законом. Не суддя, а закон встановлює покарання за злочин, в нормах покарання не повинно бути „від – до”, або повинна бути чітко означена підстава застосування меншого чи більшого терміну; право на апеляцію і касацію вирішує не суддя а суд в судовім засіданні, розподіл справ автоматичний;

10) за неповагу суду (судді) до учасника справи, який поводить себе в межах вимог закону й загальноприйнятої моралі, суддя несе відповідальність згідно наслідків і за максимальним розміром покарання, визначеного законом для учасників справи; невиконання суддею обов’язку, передбаченого законодавством, не є процесуальною дією і підлягає адміністративній, цивільній та кримінальній відповідальності.

11) скасовуючи рішення (вирок, постанову, ухвалу) суду, вищий суд повинен перевірити чи воно має ознаки завідомо неправосудного і роз’яснити права щодо цього та надіслати матеріали для порушення кримінальної справи проти судді, який виносив завідомо неправосудне рішення;

12) суд чи прокурор з власної ініціативи повинен порушити, або будь-яка дієздатна особа вправі звернутися до суду з вимогою порушити кримінальну справу проти судді, що діяв завідомо неправосудно (незалежно чи був умисел, чи не було); суддя втрачає право бути суддею, якщо в рішенні використав доказ, про який під час слухання чітко не казав чи приймає чи відхиляє його; також, якщо не взяв до уваги доказ, заяву, клопотання, заперечення не мотивуючи чи не аргументуючи підстав не взяття;

13) прокурор території, де за рік, без його участі, більше як три справи визнано вирішеними "завідомо неправосудно", автоматично позбавляється права займати посаду прокурора;

14) державний орган зобов’язаний надати повно і вичерпно особі, щодо якої вчиняє будь-яку дію (бездіяльність) інформацію про обсяг прав особи, наслідки їх використання і невикористання та порядок користування ними з урахуванням платоспроможності особи; вхід (вихід) до усіх (крім місць збереження готівки) державних органів — повинен бути вільний (без охорони і без перепусток); враховуючи корумпованість влади, вважати малозахищеними усіх громадян (колективи), які вступили в конфлікт з керівництвами, посадовою особою чи державним службовцем державної влади;

15) кожний державний службовець (посадова особа), що має обов’язок (за дорученням чи без) розглядати звернення громадян, якому стала відома інформація про злочин проти певної особи, чи проти держави, і не став діяти, вичерпно, застосовуючи конституційні і законні обов’язки державного службовця, для виявлення винних і для їх покарання — є співучасником цього злочину. У цім випадку, державний службовець, який діяв за вказівкою, а не за законом, карається подвійно;

16) держава гарантує і забезпечує людині вільне без затримки (без виправданої потреби) отримання інформації, яку людина вважає потрібною їй, якщо інформація не є державною таємницею або не має досить розумної конфіденційності, щоб в інтересах законних прав інших осіб її не надавати;

17) держава компенсує шкоду особі від порушення державним органом (посадовою особою чи державним службовцем) строку розгляду звернень до державних органів, залежно від терміну прострочення, згідно встановлених законом сум, з наступною компенсацією збитків нанесених державі за рахунок винних, вина яких визначається законом або судом.

18) кожна заява про побої чи інше нелюдське поводження, в правоохоронних органах чи установах виконання покарань, чи у суді, досліджується з представником громадськості, вибраним родичами потерпілого (чи тим, кому потерпілий довіряє), без права будь-яких перешкод представнику у дослідженнях;

19) у випадку неправомірного завдання шкоди особі діяльністю державного службовця чи органу, в тім числі у кримінальних, цивільних, господарських, адміністративних справах та у випадку шкоди від непередбачуваних ситуацій і аварій, держава розраховується з потерпілими негайно, за єдиними тарифами або умовами розрахунку, встановленими законом, з наступною обов’язковою компенсацією завданої державі шкоди за рахунок винних, що обов’язково і негайно встановлюються;

ФІНАНСОВА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ НЕПОЛІТИЧНИХ ОБ’ЄДНАНЬ

20) держава гарантує і забезпечує фінансову незалежність неполітичних об’єднань громадян та ЗМІ, якщо вони займаються правозахистом малозахищених верств населення, у порядку встановленому Конституцією і законами України. (див. коментар 4)

Відповідальність усіх ОБ’ЄДНАНЬ за БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ

21) об’єднання громадян (в т.ч. політичне), в якому без поважних причин не забезпечене виконання статутних зобов’язань перед членом об’єднання, втрачає право на існування, а якщо таке невиконання мало негативні наслідки, то його засновники чи ті, хто очолює, у встановленому законом порядку компенсують заподіяну шкоду чесному і щирому члену об’єднання (див. коментар 5)

Особлива партійна відповідальність за неякісність прийнятих законів

та за бездіяльність у Верховній раді України

22) скасування Закону України, окремих пунктів або внесення змін до них, також підзаконних актів прирівняних до Закону України – позбавляє партію, що голосувала за їхнє прийняття, кількості депутатів у Верховній Раді України відповідно відсотку відданих голосів за цей закон чи пункт. Їхнє місце займають депутати (колишні кандидати), відповідно, тих партій, які голосували проти скасованого закону чи пункту.

Якщо за квартал жоден Закон України не скасовано чи не внесено змін (при наявності запропонованих до розгляду) так, що це сягає потреби змінити у партіях кількість їхніх депутатів у Верховній Раді України, то така Рада вважається розпущеною(див. коментар 6).

ЛІКВІДАЦІЯ НАСЛІДКІВ ПОГРАБУВАННЯ НАРОДУ

23) злочин, за ознаками обкрадання народу (чи його частини) більше, як на 1000000 гривень (у будь-якому вигляді), а також будь-який інший злочин проти суспільства, проти засобу масової інформації, журналіста, громадської організації, громадських активістів — досліджується за участі представників, обраних потерпілою частиною народу. Якщо цей злочин не розкритий впродовж року, усі посадовці (хто пропрацював більше року на займаній посаді), причетні до його розкриття, позбуваються посад та права подальшого займання діяльністю за фахом;

24) в галузях, міністерствах в кінці кожного звітного періоду, за показниками виконаної роботи за звітний період: визначати за законом, які (від УСІЄЇ виконаної роботи) належало зробити надходження державі і звіряти з фактичними надходженнями, а різницю компенсувати державі за рахунок керівника міністерства, галузі у порядку, встановленому законом;

25) кожен, хто набув капіталу з 1986 р. більше 60% від капіталу середнього підприємця у територіальній одиниці, де діє його бізнес, повинен доказати чесність бізнесу, яким він займається, шляхом оприлюднення способів набуття майна. У бізнесмена (підприємця), який не доказав чесності набуття майна, таке майно конфіскується у встановленому законом порядку (див. коментар 7);

26) причетні керівні державні службовці до грабунку збережень громадян та компенсацій жертвам фашизму і комунізму, до голодомору, до розкуркулювання, до репресій, до політичного переслідування інакодумців, до іншого нелюдського поводження – позбавляються права на будь-які пільги і державних пенсій;

ФІНАНСОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НЕДЕРЖАВНУ ДІЯЛЬНІСТЬ,

ЯКА НЕ ПІДПАДАЄ ПІД ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ КРИМІНАЛЬНУ ЧИ ІНШУ

27) оподаткуванню підлягають організації, підприємства і установи, податком на діяльність у недержавних інтересах (якщо така діяльність не підпадає під дію законодавства про кримінальну чи іншу відповідальність). Недержавним інтересом являється все, що суперечить заявленому у законодавстві України державним. Такий податок становить 20% і ним має оподатковуватися така діяльність у відсотках від загальної діяльності організації, підприємства і установи, що задекларована у статутних та програмних документах та практично здійснюється.

(Увага. Розділ гарантій більш широко дивитися спільно з пропозиціями змін у розділі: „Мова” (ст. 10.) ; „Земля, її надра, природні і водні ресурси” (ст. 14.) ; „Право на духовність” (ст. 35.) ;  „Гарантії громадської діяльності в законних інтересах особистих і суспільства” (ст. 36.) ; „Гарантії соціальної захищеності” (ст. 46.); Гарантії чесних і потрібних народу виборів (ст.69.); — з усіма пропозиціями.)

Ст. 5. Україна є республікою.

Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Для роботи державними службовцями, посадовцями в державних (законодавчих, виконавчих і судових в т.ч. суддями) органах, Народ України направляє, у визначеному законом порядку, відданих Україні чесних громадян, які всією своєю діяльністю і життєвою позицією повинні сумлінно служити Народу України.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Ніхто не може узурпувати державну владу. Посягання на узурпацію влади, використання органу влади для політичних цілей — злочини проти Народу України.

Ст. 6. Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Усі гілки державної влади (в т.ч. правоохоронні і суди) підконтрольні радам народних депутатів відповідних рівнів, які виконують завдання виборців відповідного рівня щодо відповідності конституції дій кожного підрозділу державної влади відповідного рівня. Постійно діючих перших осіб - керівників територіальних одиниць, нема. Секретаріат рад виконує доручення рад. Головування депутатів на засіданнях рад і представництво рад між засіданнями здійснюється за чергою. Державна влада (в т.ч. суд і правоохоронні органи) також підконтрольна, у встановленому законом порядку, громадськості, представники якої не входить до владних структур і звітується за свою діяльність, у порядку і у терміни визначенім законом, територіальній громаді.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Народ України визначає напрямок розвитку держави, принцип формування і відповідальності органів влади, які підлягають перегляду кожні 5 років.

МОВА

Ст. 10. 1. Державною мовою в Україні є українська мова.

2. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

3. Україна гарантує вільний розвиток, законне використання і захист, мов національних меншин України.

4. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування неплатоспроможній частині населення у визначеному законом порядку.

5. Мова (усна і письмова) матом, карається у встановленому законом порядку.

ЗЛУКА ТА ЄДНАННЯ

 Ст. 11. Держава розвиває злуку та єднання української нації на її творчій історії, високодуховних традиціях і культурі, та сприяє громадськості всіх національностей у збережені етнічної, культурної, мовної і високодуховної самобутності.

Ст. 14. Земля, її надра, природні і водні ресурси :

— основне джерело існування та процвітання Народу України, є його невід’ємним надбанням та власністю, і не може використовуватись як засіб   застави та платежу;

— найдорожчий товар, продається не більше, як на 30 років за чітко (законодавчо з погодженням з громадськістю) встановленими вигідними для України та територіальної громади  (не нижчими середньо світових) цінами та умовами їх використання.

Земля  є  основним  національним  багатством,  що перебуває під особливою охороною держави. Основне призначення землі в Україні – виробництво сільськогосподарської продукції, як джерела існування Народу України, територія для його проживання і господарської діяльності. Недбайливе ставлення до землі забороняється, законом встановлюються наслідки порушення цієї заборони. Кожен громадянин, об’єднання громадян в Україні мають право використовувати землю за її основним призначенням, вилучення земель під інші цілі повинно відбуватись під прискіпливим контролем з боку Народу України та його державних органів.

     Право власності на землю гарантується, держава забезпечує захист цього права. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою  виключно відповідно до закону.

Ст. 15. Суспільне життя в державі Україна ґрунтується на засадах будови особи і суспільства високодуховними, політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності, на принципах справедливого правосуддя, відкритості і прозорості влади, чесності і негайної відповідальності перед законом за беззаконня та інше суспільно небезпечне зло. І перед Богом: амністія чи інше милосердя не можуть застосовуватися до людини непокаянної прилюдно та до тих, хто сам був не милосердним.

Банківська система найпрозоріша, не вправі мати комерційних таємниць.

Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова.

Цензура заборонена.

Держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України.

Ст. 25. Громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство.

Громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі.

Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами. Невжиття вичерпних негайних заходів захисту громадянина за кордоном, позбавляє права перших керівників влади займати посади керівні та виборні.

Ст. 26. Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, — за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, визначеному законом. Держава не вправі відмовити у притулку біженцям від тиранії а також переслідуваних в країнах, де не буде їм справедливого суду.

Ст. 27.   Кожна людина має невід'ємне право на життя.

Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини.

Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань (в т.ч. у суді).

Ст. 28. Кожен (крім злочинців, наркозалежних, токсикоманів, хворих на алкоголізм, сексуально збочених… – статус яких чітко визначається законом), має право на повагу до його гідності.

Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.

Ст. 29. Кожна (не осуджена) людина має право на свободу та особисту недоторканність.

Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду праведного і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом, порушення цього закону є тяжким злочином, що не може бути не покараним.

У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.

Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника.

Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.

Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.

ПРАВО НА ДУХОВНІСТЬ

Ст. 35. 1.Кожен  має  право  на  свободу   світогляду    і віросповідання. Це  право  включає  свободу  сповідувати  будь-яку релігію  або  не  сповідувати  ніякої, безперешкодно  відправляти одноособово чи колективно релігійні  культи  і ритуальні  обряди, вести релігійну діяльність.

2. Держава не втручається в діяльність Церкви, але не відокремлена від неї. Народ України єдиний у Дусі Всевишнього Бога, незалежно від віросповідання. Церкви піклуються щоб до влади не попадали безбожні. Людина, яка визнана радою Церков нечесною, не вправі займати керівну державну посаду. Чесна людина, обрана народом на виборах, благословляється радою Церков на служіння для блага народу. Церква дбає, на засадах духовності, про дотримання народом законів держави Україна у Дусі Божім.

3. Держава навчає духовності і праву людину, створює в Божім дусі український народ,  єднаючи його на поза конфесійнім пізнані Всевишнього. Держава відповідає, щоб доросла людина була свідома права, її обов’язку взагалі і зокрема знання: між злом і добром, совісті.

4. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського  порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

6.  Ніхто не може бути  увільнений  від  своїх  обов'язків  перед державою  або відмовитися  від  виконання  законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням  громадянина,  виконання  цього обов'язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.

ГАРАНТІЇ ГРОМАДСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

В ЗАКОННИХ ІНТЕРЕСАХ ОСОБИСТИХ І СУСПІЛЬСТВА

Ст. 36.   1. Громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення своїх і захисту своїх і інших людей прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення, захисту прав і свобод інших людей.

2. Політичні партії в Україні сприяють, в межах визначених цією Конституцією (ст.69), формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах. Членами політичних партій можуть бути лише громадяни України. Обмеження щодо членства у політичних партіях встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.

3. Громадяни мають право на участь у професійних спілках та (на правах профспілки ПІДПРИЄМСТВА НА ЯКОМУ ВОНИ ПРАЦЮЮТЬ) бути членом будь-якої громадської правозахисної організації на власний вибір, з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Підприємство, працівник якого забажав отримувати профспілковий захист в іншій громадській організації (в т.ч. поза галузевій), перераховує цій організації (за заявою працівника) суму профспілкових внесків, що відповідно вираховуються з зарплати працівника на підприємстві (див. коментар 8). 

4. Професійні спілки є громадськими організаціями, що об'єднують громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів. Усі професійні спілки мають рівні права. Обмеження щодо членства у професійних спілках встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.

5. Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій. Усі об'єднання громадян рівні перед законом.