ВІСНИК МАЛОЗАХИЩЕНИХ

Буття 11 :

¹ І була вся земля одна мова та слова одні. ² І сталось, як рушали зо Сходу вони, то в Шинеарському краї рівнину знайшли, і оселилися там. ³ І сказали вони один одному: Ану, наробімо цегли, і добре її випалімо! І сталася цегла для них замість каменя, а смола земляна була їм за вапно. ⁴ І сказали вони: Тож місто збудуймо собі, та башту, а вершина її аж до неба. І вчинімо для себе ймення, щоб ми не розпорошилися по поверхні всієї землі. ⁵ І зійшов Господь, щоб побачити місто та башту, що людські сини будували її. ⁶ І промовив Господь: Один це народ, і мова одна для всіх них, а це ось початок їх праці. Не буде тепер нічого для них неможливого, що вони замишляли чинити. ⁷ Тож зійдімо, і змішаймо там їхні мови, щоб не розуміли вони мови один одного. ⁸ І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі, і вони перестали будувати те місто. ⁹ І тому то названо ймення йому: Вавилон, бо там помішав Господь мову всієї землі. І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі. ¹⁰ Оце нащадки Симові: Сим був віку ста літ, та й породив Арпахшада, два роки по потопі. ¹¹ І жив Сим по тому, як породив Арпахшада, п'ять сотень літ. І породив він синів і дочок. ¹² А Арпахшад жив тридцять і п'ять літ, та й породив він Шелаха. ¹³ І жив Арпахшад по тому, як породив він Шелаха, чотири сотні літ та три роки. І породив він синів та дочок...  ²⁷ А оце нащадки Терахові: Терах породив Аврама, і Нахора, і Гарана. А Гаран породив Лота.  ²⁸ Гаран же помер за життя свого батька, у краї свого народження, в Урі халдейському. ²⁹ І побрали Аврам та Нахор для себе жінок. Ім'я Аврамовій жінці Сара, а ймення Нахоровій жінці Мілка, дочка Гарана, Мілчиного батька і батька Їски. ³⁰ А Сара неплідна була, не мала нащадка вона. ³¹ І взяв Терах Аврама, сина свого, і Лота, сина Гаранового, сина свого сина, і Сару, невістку свою, жінку Аврама, свого сина, та й вийшов з ними з Уру халдейського, щоб піти до краю ханаанського. І прийшли вони аж до Харану, та й там оселилися.  

Буття 12 :

¹ І промовив Господь до Аврама: Вийди зо своєї землі, і від родини своєї, і з дому батька свого до Краю, який Я тобі покажу. ² І народом великим тебе Я вчиню, і поблагословлю Я тебе, і звеличу ймення твоє, і будеш ти благословенням. ³ І поблагословлю, хто тебе благословить, хто ж тебе проклинає, того прокляну. І благословляться в тобі всі племена землі! ⁴ І відправивсь Аврам, як сказав був до нього Господь, і з ним пішов Лот. Аврам же мав віку сімдесят літ і п'ять літ, як виходив з Харану. ⁵ І Аврам узяв Сару, свою жінку, та Лота, сина брата свого, і ввесь маєток, який набули, і людей, що їх набули у Харані, та й вийшли, щоб піти до Краю ханаанського. І до Краю ханаанського вони прибули. ⁶ І пройшов Аврам по Краю аж до місця Сихему, аж до дуба Мамре. А ханаанеянин тоді проживав у цім Краї. ⁷ І Господь явився Авраму й сказав: Я дам оцей Край потомству твоєму. І він збудував там жертівника Господеві, що явився йому. ⁸ А звідти він рушив на гору від сходу від Бет-Елу, і намета свого розіп'яв, Бет-Ел від заходу, а Гай від сходу. І він збудував там Господу жертівника, і прикликав Господнє Ймення. ⁹ І подавався Аврам усе далі на південь. ¹⁰ І стався був голод у Краї. І зійшов Аврам до Єгипту, щоб там перебути, бо голод у Краї тяжкий став. ¹¹ І сталося, як він близько прийшов до Єгипту, то сказав був до жінки своєї Сари: Отож то я знаю, що ти жінка вродлива з обличчя. ¹² І станеться, як побачать тебе єгиптяни й скажуть: Це жінка його, то вони мене вб'ють, а тебе позоставлять  живою. ¹³ Скажи ж, що сестра моя ти, щоб добре було через тебе мені, і щоб я позостався живий через  тебе. ¹⁷ І вдарив Господь фараона та дім його великими поразами через Сару, Аврамову жінку.

Буття 13 :

¹ І піднявся Аврам із Єгипту, сам, і жінка його, і все, що в нього було, і Лот разом із ним, до Негеву. ² А Аврам був вельми багатий на худобу, на срібло й на золото. ³ І пішов він в мандрівки свої від Негеву аж до Бет-Елу, аж до місця, де напочатку намет його був поміж Бет-Елом і поміж Гаєм, ⁴ до місця жертівника, що його він зробив там напочатку. І Аврам там прикликав Господнє Ймення. ⁵ Так само й у Лота, що з Аврамом ходив, дрібна та велика худоба була та намети. ⁶ І не вміщала їх та земля, щоб їм разом пробувати, бо великий був їхній маєток, і не могли вони разом пробувати. ⁷ І сталася сварка поміж пастухами худоби Аврамової та поміж пастухами худоби Лотової. А ханаанеянин та періззеянин сиділи тоді в Краю. ⁸ І промовив до Лота Аврам: Нехай сварки не буде між мною та між тобою, і поміж пастухами моїми та поміж пастухами твоїми, бо близька ми рідня. ⁹ Хіба не ввесь Край перед обличчям твоїм? Відділися від мене! Коли підеш ліворуч, то я піду праворуч, а як ти праворуч, то піду я ліворуч.  

1Хроніки 1 : ¹ Адам, Сиф, Енош, ² Кенан, Магалел'їл, Яред, ³ Енох, Метушелах, Ламех, ⁴ Ной, Сим, Хам та Яфет. ²⁶ Серуґ, Нахор, Терах, ²⁷ Аврам, він же Авраам. ²⁸ Сини Авраамові: Ісак та Ізмаїл.  ³⁴  А Авраам породив Ісака. Ісакові сини: Ісав і Ізраїль (Яків). ³⁵ Ісавові сини: Еліфаз, Реуїл, і Єуш, і Йалам, і Кора.³⁶  Сини Еліфазові: Теман і Омар, Цефі й Ґатам, Кеназ і Тімна, і Амалик. ⁴³  А оце царі, що царювали в Едомовому краї перед зацарюванням царя в Ізраїлевих синів: Бела, Беорів син, а ім’я його міста Дінгава.   

1 Хронiки 2 :

¹ Оце Ізраїлеві сини: Рувим, Симеон, Левій, і Юда, Іссахар, і Завулон, ² Дан, Йосип, Веніямин, Нефталим, Ґад і Асир. ³ Юдині сини: Ер, і Онан, і Шела, троє народилися йому від ханаанеянки Бат-Шуї. І був Ер, Юдин первороджений, нечестивий в очах Господа, і Він забив його.  

Звернімо увагу: 1)  укорінює Бог Своє, а нечестиве (навіть первороджене) –  знищує. 2Коринтяе 5 : ¹ Знаємо бо, коли земний мешкальний намет наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, дім нерукотворний та вічний.  ² Тому то й зідхаємо, бажаючи приодягтися будівлею нашею, що з неба, ³ коли б тільки й одягнені ми не знайшлися нагі!  ⁴ Бо ми, знаходячися в цьому наметі, зідхаємо під тягарем, бо не хочемо роздягтися, але одягтися, щоб смертне пожерлось життям. ⁵ А Той, Хто на це саме й створив нас, то Бог, що й дав нам завдаток Духа. ⁶ Отож, бувши відважні постійно, та знаючи, що, мавши дім у тілі, ми не перебуваємо в домі Господньому, ⁷ бо ходимо вірою, а не видінням, ⁸ ми ж відважні, і бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа.  ⁹ Тому ми й пильнуємо, чи зостаємося в домі тіла, чи виходимо з дому, бути Йому любими. ¹⁰ Бо мусимо всі ми з'явитися перед судовим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що в тілі робив він, чи добре, чи лихе.

Числа 24 :

¹⁹ І той запанує, хто з Якова, і вигубить рештки із міста. ²⁰ І побачив він Амалика, і виголосив свою приповістку пророчу й сказав: Початок народів Амалик, та загине наприкінці й він! ²² Але вигублений буде Каїн, незабаром Ашшур поневолить тебе!

Звернімо увагу: 1) з 1Хронік 1 : ^1-34 бачимо, що багато було вже синів Авраамових, але народом нащадки його вперше стали з Амалика, а місто ще Каїн будував і від нього був народ та теж знищений і він ;

2) укорінює Бог Своє (Якова), а навіть початок народів, навіть Свій, але безбожний, — знищує.

Числа 25 : ¹ І осівся Ізраїль у Шіттімі, і народ зачав ходити на розпусту до моавських дочок, ² а вони закликали народ до жертов їхнім богам, і народ їв та вклонявся богам їхнім. ³ І Ізраїль приліпився був до пеорського Ваала. І запалав гнів Господній на Ізраїля.  ⁴ І сказав Господь до Мойсея: Візьми всіх голів народу, та й повішай їх для Господа навпроти сонця. І відвернеться палючий Господній гнів від Ізраїля. ⁵ І сказав Мойсей до Ізраїлевих суддів: Позабивайте кожен мужів своїх, приліплених до пеорського Ваала. ⁶ Аж ось прийшов один із Ізраїлевих синів, та й привів до братів своїх мідіянітянку на очах Мойсея й на очах усієї громади Ізраїлевих синів, а вони плакали при вході скинії заповіту. ⁷ І побачив це Пінхас, син Елеазара, сина священика Аарона. І встав він з-посеред громади, і взяв списа в свою руку.  ⁸ І ввійшов він за Ізраїлевим мужем до середини мешкання, та й пробив їх обох ізраїльтянина та ту жінку, аж через її черево. І була стримана поразка Ізраїлевих синів. ⁹ І померло в поразці двадцять і чотири тисячі. ¹⁰ І промовив Господь до Мойсея, говорячи: ¹¹ Пінхас, син Елеазара, сина священика Аарона, відвернув Мою лють від Ізраїлевих синів, коли він запалився горливістю Моєю серед них. І Я не вигубив Ізраїлевих синів у Своїй горливості.  ¹² Тому скажи: ось Я даю йому свого заповіта: мир. ¹³ І буде йому та насінню його по нім заповіт вічного священства за те, що він запалився для Бога свого, і очистив Ізраїлевих синів.

Ісаї 22 :

²⁴ І повісять на ньому всю славу отцівського дому його, нащадки та дикі відростки, увесь посуд малий від мисок й аж до всякого посуду глиняного! ²⁵ Того дня, говорить Господь Саваот, похитнеться кілок, що був в певне місце забитий, і буде відрубаний та й упаде, і знищений буде тягар, що на ньому, бо так каже Господь!...

Звернімо увагу: 1) укорінює Бог Своє, а дике й людське, але безбожне, — знищує.

Псалми 2 : ⁷ Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив. ⁸ Жадай Ти від Мене, і дам Я народи Тобі, як спадщину Твою, володіння ж Твоє аж по кінці землі! 9 Ти їх повбиваєш залізним жезлом, потовчеш їх, як посуд ганчарський ¹⁰ А тепер помудрійте, царі, навчіться ви, судді землі:…57 :  ² Чи ж то справді ви, можні, говорите правду, чи людських синів слушно судите? ³ Отже, у серці ви чините кривди, дорогу насильства рук ваших торуєте ви на землі. ⁴ Від лоня ще матернього вже віддалені несправедливі, з утроби ще матерньої заблудилися неправдомовці, ⁵ їхня отрута така, як отрута зміїна, як отрута глухої гадюки, що ухо своє затуляє, ⁶ що не слухає голосу заклиначів, чарівника, в чарах вправного! ⁷ Поруйнуй, Боже, зуби їхні в їхніх устах, левчукам розбий, Господи, щелепи,
⁸ нехай розпливуться, немов та вода, що собі розтікається, хай пов'януть вони, як трава по дорозі, ⁹ бодай стали, немов той слимак, що в своїй слизоті розпускається, щоб сонця не бачили, як мертвий отой плід у жінки! ¹⁰ Поки почують тернину запалену ваші горшки, нехай буря її рознесе, чи свіжу, чи спалену! ¹¹ А праведний тішитись буде, бо помсту побачить, у крові безбожного стопи свої він обмиє! ¹² І скаже людина: Поправді є плід справедливому, справді є Бог, суддя на землі!

Звернімо увагу: 1) знищується посуд —  безбожне, а побиває посуд, Господь, про якого ми знаємо, що Він в нас.

2) І справа не так у жорстокості чи любові, як у необхідності добитися від людей прагнути суду праведного і бути гідними прагнення такого суду. Очевидно, що суд праведний (Божий) – правосуддя, і є любов Божа. Бо де двоє в Ім’я Моє домовляться про що, то те й станеться.

Єремії 5 : ⁸ волочаться, мов жеребці відгодовані: кожен ірже до жони свого ближнього...  ⁹ Чи ж оцього Я не покараю? говорить Господь. І хіба над народом, як цей, не помститься душа Моя? ¹⁰ Зберіться на мури його та й понищте, але не вчиняйте кінця їм! Усуньте підпори його, бо вони не для Господа, 18 : ⁴ І в руках ганчара попсулась посудина, яку він із глини робив. І він знову зробив з неї іншу посудину, як сподобалося ганчареві зробити.  ⁵ І було мені слово Господнї, говорячи: ⁶ Чи не міг би зробити й Я вам, як ганчар цей, о доме Ізраїлів? каже Господь. Ось як глина в руці ганчара, так в руці Моїй, доме Ізраїля, й ви! ⁷ Я часом кажу про народ та про царство, щоб вирвати його, і щоб розбити та вигубити, ⁸ та коли цей народ, що про нього казав Я, повернеться від свого зла, то пожалую Я щодо того зла, яке думав чинити йому. ⁹ А часом кажу про народ та про царство, щоб його збудувати та щоб посадити, ¹⁰ та як він зробить зле в Моїх очах, щоб не слухатися Мого голосу, то пожалую щодо того добра, про яке говорив, що вчиню Я його. ¹¹ А тепер скажи до юдея й до мешканців Єрусалиму, говорячи: Так говорить Господь: Ось готую лихе проти вас, і задумую задум на вас, верніться ж ви кожен з дороги своєї лихої, і поліпшіть дороги свої й свої вчинки!  ¹² Та вони відказали: Пропало! бо ми будем ходити за своїми думками, і кожен робитиме згідно з упертістю серця свого.
Єремії 19 : ¹¹ та й скажеш до них: Так говорить Господь Саваот: Отак розіб'ю Я народ цей та місто оце, як розбиваїться посуд ганчарський, що не може вже бути направленим, і будуть ховати у Тофеті через брак місця на погреб...
Ісаї 29 : ¹³ І промовив Господь: За те, що народ цей устами своїми наближується, і губами своїми шанує Мене, але серце своє віддалив він від Мене, а страх їхній до Мене заучена заповідь людська,
¹⁴ тому Я ось ізнову предивне вчиню з цим народом, вчиню чудо й диво, і загине мудрість премудрих його, а розум розумних його заховається.  ¹⁵ Горе тим, що глибоко задум ховають від Господа, і чиняться в темряві їхні діла, і що говорять вони: Хто нас бачить, і хто про нас знає? ¹⁶ О, ваша фальшивосте! Чи ганчар уважається рівним до глини? Чи зроблене скаже про майстра свого: Він мене не зробив, а твір про свого творця говоритиме: Він не розуміє цього?
¹⁷ Хіба за короткого часу Ліван на садка не обернеться, а садок порахований буде за ліс?  ¹⁸ І в той день слова книжки почують глухі, а очі сліпих із темноти та з темряви бачити будуть, ¹⁹ і сумирні побільшать у Господі радість свою, а люди убогі в Святому Ізраїля тішитись будуть! ²⁰ Бо скінчився насильник, і минувся насмішник, і понищені всі ті, хто дбає про кривду, 

²¹ хто судить людину за слово одне, на того ж, хто судить у брамі, вони ставлять пастку, і праведного випихають обманою.  ²² Тому то Господь, що викупив Авраама, сказав домові Якова так: Не буде тепер засоромлений Яків, й обличчя його не поблідне тепер,

²³ бо як він серед себе побачить дітей своїх, чин Моїх рук, вони будуть святити Моє Ймення, і посвятять Святого Якового, і будуть боятися Бога Ізраїля!
²⁴ Тоді то хто блудить у дусі, ті розум пізнають, а хто ремствує, ті поуки навчаться!

45 : ⁹ Горе тому, хто з Творцем своїм свариться, черепок із земних черепків! Чи глина повість ганчареві своєму: Що робиш? а діло його: Ти без рук! ¹⁰ Горе тому, хто патякає батькові: Пощо ти плодиш? а жінці: Пощо ти родиш? ¹¹ Так говорить Господь, Святий Ізраїлів, і Той, Хто його вформував: Питайте Мене про майбутнє, а долю синів Моїх й чин Моїх рук позоставте Мені!
64 : ⁸ Тепер же, о Господи, Ти наш Отець, ми глина, а Ти наш ганчар, і ми всі чин Твоєї руки!
Римлян 9 :

¹³ як і написано: Полюбив Я Якова, а Ісава зненавидів.  ¹⁴ Що ж скажемо? Може в Бога неправда? Зовсім ні!
¹⁵ Бо Він каже Мойсеєві: Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитись.
¹⁶ Отож, не залежить це ні від того, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує.
¹⁷ Бо Писання говорить фараонові: Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по цілій землі Моє Ймення.
¹⁸ Отож, кого хоче Він милує, і кого хоче ожорсточує.
¹⁹ А ти скажеш мені: Чого ж іще Він докоряє, бо хто може противитись волі Його?
²⁰ Отже, хто ти, чоловіче, що ти сперечаєшся з Богом? Чи скаже твориво творцеві: Пощо ти зробив мене так?
²¹ Чи ганчар не має влади над глиною, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а одну на нечесть?
²² Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щадив із великим терпінням посудини гніву, що готові були на погибіль,
²³ і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготував на славу,
²⁴ на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган.
²⁵ Як і в Осії Він говорить: Назву Своїм народом не людей Моїх, і не улюблену улюбленою,
²⁶ і на місці, де сказано їм: Ви не Мій народ, там названі будуть синами Бога Живого!

Дослідив 03.01.2011р., раб Божий – Анатолій Войтко