ВІСНИК МАЛОЗАХИЩЕНИХ

Понеділок, 11.12.2017, 04:09

Вітаю Вас Гость | RSS | Головна | ВИБОРИ в Конституція — України Божої (завершення) | Реєстрація | Вхід

ВИБОРИ в Конституція — України Божої (завершення)

   

Стаття 240.      Закон  набирає  чинності  через  десять  днів  з  дня    його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено  самим  законом, але не раніше дня його опублікування.

Стаття  241.  Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини  і  громадянина здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, який отримав благословення Ради Церков, не менш як  дві третини її членів.

Стаття 242. Наглядова Рада (верхня палата) складається з 30 осіб — керівників територіальних одиниць України - по 1;  від громадськості - 3 представники з усієї України (від найбільш результативних у захисті малозахищених осіб від свавільного беззаконня влади громадських правозахисних організацій, які визначаються референдумами в територіальних одиницях, за найбільшою сумою набраних голосів.

Стаття 243. Законопроект поданий з ініціативи депутата нижнього рівня, схвалений більшістю депутатів відповідної ради нижнього рівня, подається на розгляд депутатів відповідної ради середнього рівня. Після схвалення законопроекту більшістю депутатів відповідної ради середнього рівня законопроект негайно подається на розгляд Верховною Радою України і після його схвалення набуває силу Закону.

Стаття 244. У випадку коли законопроект поданий з ініціативи депутатів нижнього рівня не схвалюється депутатами відповідної ради середнього рівня, даний законопроект, з вмотивованими зауваженнями, Голова відповідної ради середнього рівня направляє на розгляд всіх відповідних рад нижнього рівня. Після схвалення більшістю рад нижнього рівня законопроект вважається схваленим відповідною радою середнього рівня і направляється нею негайно на розгляд депутатів Верховної Ради України.

Стаття 245. Законопроект поданий з ініціативи депутата середнього рівня, після схвалення більшістю депутатів відповідної ради середнього рівня, подається на розгляд депутатів Верховної Ради України.

Стаття 246. У випадку коли законопроект поданий радою середнього рівня до Верховної Ради України нею не схвалюється, даний законопроект, з вмотивованими зауваженнями, Голова Верховної Ради України направляє на розгляд всіх рад середнього рівня. Після схвалення законопроекту більшістю рад середнього рівня він вважається схваленим Верховною Радою України і набуває силу Закону.

Стаття 247. Поправки та доповнення до Конституції України вважаються прийнятими якщо за їх схвалення проголосували три чверті від загальної кількості рад нижнього рівня по всій території України.

 Стаття 248. Законопроект поданий депутатом ради нижнього рівня має бути розглянутий відповідною радою нижнього рівня не пізніше як в 30-денний термін з дня реєстрації.

Стаття 249. Законопроекти подані радою нижнього рівня та депутатом ради середнього рівня до відповідної ради середнього рівня мають бути розглянуті не пізніше як в 60-денний термін з дня реєстрації в раді середнього рівня.

Стаття 250. Законопроекти подані радою середнього рівня та депутатами Верховної Ради України мають бути розглянуті в Верховній Раді України не пізніше як в 90-денний термін з дня реєстрації в Верховній Раді України.

Стаття 251. З поважної причини термін розгляду законопроекту може бути збільшений але не більше як на 30 днів.

Стаття 252. Закон, ініційований депутатами рад нижчого рівня, підписує Голова Верховної Ради України і негайно передає не Президенту, а до Наглядової ради, яка щомісячно контролює такі Закони на їх потрібність і конституційність. У разі мотивованого не підписання третиною Наглядової Ради України Закону, він передається на новий розгляд.

Стаття 253. Якщо підчас повторного розгляду закон буде знову прийнятий Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу, він вважається прийнятим.

Стаття 254. Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Стаття 256. Конституційність і законність прийнятих законодавчих актів в Верховній Раді, Президентом  та Кабінетом Міністрів України, контролює постійно діюча (на громадських засадах, крім секретаріату і організації діяльності) Комісія юристів – з представників громадських правозахисних організацій (далі – Комісія), щорічно обраних Верховною Радою України в кількості 18 осіб, по одному від кожної з організацій, стійких у заходах законних претензій до влади в інтересах суспільства. Членом Комісії може  бути праведний і порядний громадянин України, який на день призначення досяг  35  років,  має  вищу освіту і стаж роботи правозахисником не менш  як  п’ять  років, захищав інтереси громадян у справах з державною владою, є громадянином України протягом останніх  десяти  років  та  володіє державною мовою (може призначатися повторно).

Комісія діє згідно Положення, затвердженого Верховною Радою України; збирається раз у квартал. Розглядає звернення: Президента  України; не менш як 20-ти  народних  депутатів  України;  голови, заступників і голів комітетів Верховної Ради України, якщо за тлумаченням є звернення до Верховної Ради України, як до законодавця; Верховного Суду України; Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Закони  та  інші  правові  акти,  визнаються, за рішенням Комісії, неконституційними повністю чи в  окремій  частині,  якщо  вони  не  відповідають  Конституції України або якщо була порушена встановлена  Конституцією  України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Вимагати ініціювати звернення до Комісії може кожна правоздатна особа. Відмова суб’єкта ініціативи має бути мотивована і аргументована, за підписом першої особи.

Тлумачення Комісії стає законом, після затвердження його Верховною Радою України.

Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними,  втрачають чинність з дня ухвалення Верховною Радою України рішення Комісії про їх неконституційність.
    Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам  актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Стаття 257.  За діяльністю рад народних депутатів усіх рівнів, Конституційний контроль Народ України здійснює безпосередньо: а) вільним збором правдивої інформації про їх діяльність; б) встановленим законом порядком періодичної звітності депутатів перед народом; в) через громадські формування; та опосередковано через Президента України.

Стаття 262.  Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою або  Президентом  України  України відповідно  до    їхніх повноважень, встановлених цією Конституцією.

1. Всеукраїнський чи місцевий референдум призначається, для залучення народу до безпосереднього здійснення влади, за народною ініціативою на вимогу не менш як десяти відсотків, від загальної кількості певного (одного чи декількох) статусу громадян (відповідної статусу референдуму території), які мають право голосу, потенційно зацікавлених у вирішенні будь-якої невирішеної законом або владою проблеми. Якщо сума потенційних виборців певних статусів громадян, частка яких визначилися щодо  проведення референдуму, сягає 5% виборців України чи виборців місцевої території, де збираються проводити референдум, то це питання виноситься відповідно на всеукраїнський чи місцевий референдум. 2. Ініціатором збору підписів щодо вирішення питання проведення референдуму може виступити будь-яка зацікавлена правоздатна особа або її представник.

3. Виключно всеукраїнським  референдумом  вирішуються питання про зміну території України та зміну Конституції України. 4. Референдум не допускається щодо  законопроектів  з питань податків, бюджету та амністії.

      Стаття 265. Президент України обирається Верховною Радою України, через два роки після обрання її, шляхом прямого і відкритого голосування строком на 4 роки, конституційною більшістю голосів.  У випадку не обрання Президента на двох сесіях, Верховна Рада України переобирається. Через два роки після обрання Президента, він звітується Народу України на референдумі, що проводиться, у встановленому законом порядку, шляхом голосування добродійних представників Народу, в Радах Церков і на Загальних зборах (Конференціях) громадських неприбуткових - правозахисних та благодійних організацій по всій Україні одночасно. У випадку не набрання 50% голосів таких виборців, втрачає право бути Президентом. Верховна Рада України на останній черговій сесії перед таким референдумом, обирає кандидата в Президенти, який негайно займе посаду Президента, у випадку, якщо той не відзвітується перед Народом.

     Стаття 266. Президентом України може  бути  обраний депутатом Верховної Ради України праведний і порядний громадянин  України, який досяг тридцяти п'яти років,  має  право  голосу,  проживає  в Україні протягом десяти  останніх  перед  днем  виборів  років  та володіє державною мовою. Одна й та сама особа не може бути Президентом України  більше ніж один строк (4 роки) підряд.

     Президент  України  не  може  мати  іншого   представницького мандата,  обіймати  посаду  в  органах  державної  влади  або    в  об'єднаннях громадян, а  також  займатися  іншою  оплачуваною  або підприємницькою діяльністю чи входити до складу  керівного  органу або  наглядової  ради  підприємства,  що  має  на  меті  одержання прибутку.

     Стаття 267. Новообраний Президент України вступає на пост  не пізніше  ніж  через  тиждень після офіційного  оголошення результатів виборів,  з  моменту  складення  присяги  народові  на урочистому засіданні Верховної Ради України.

     Стаття 271. Президент України виконує  свої  повноваження  до вступу на пост новообраного Президента України.

     Повноваження Президента  України  припиняються  достроково  у разі:      1) відставки, в т.ч., якщо не відзвітувався позитивно, згідно умов Конституції України;

     2) неможливості  виконувати  свої  повноваження   за   станом здоров'я;      3) усунення з поста в порядку імпічменту;      4) смерті.

     Стаття 272. Відставка Президента України набуває  чинності  з моменту проголошення ним особисто заяви про відставку на засіданні Верховної Ради України.

     Стаття 273. Неможливість виконання Президентом України  своїх повноважень за станом здоров'я має бути встановлена  на  засіданні Верховної  Ради  України  і  підтверджена   рішенням,    прийнятим більшістю від її конституційного  складу  на  підставі  письмового
подання   Верховного  Суду  України - за зверненням Верховної Ради України, і медичного висновку.

     Стаття 274. Президент України  може  бути  усунений  з  поста Верховною Радою України в порядку імпічменту у разі  вчинення  ним державної зради або іншого злочину.

     Питання про усунення Президента України  з  поста  в  порядку імпічменту  ініціюється  більшістю від конституційного складу Верховної Ради України.

Для проведення розслідування Верховна  Рада  України  створює спеціальну тимчасову слідчу комісію, до складу  якої  включаються спеціальний прокурор і спеціальні слідчі.

Висновки  і    пропозиції    тимчасової    слідчої    комісії розглядаються на засіданні Верховної Ради України.

     За наявності підстав Верховна Рада України не менш  як  двома третинами  від  її  конституційного  складу  приймає  рішення  про звинувачення Президента України.

     Рішення про усунення Президента України  з  поста  в  порядку імпічменту приймається Верховною Радою України не менш  як  трьома четвертими від її конституційного складу  після  перевірки  справи Конституційним  Судом  України  і  отримання  його  висновку  щодо додержання  конституційної  процедури  розслідування  і   розгляду справи про імпічмент та отримання висновку Верховного Суду України про те,  що  діяння,  в  яких  звинувачується  Президент  України, містять ознаки державної зради або іншого злочину.

     Стаття 275. У разі  дострокового  припинення  повноважень Президента  України виконання  обов'язків Президента України на період до обрання і вступу на пост нового Президента України покладається на Прем'єр-міністра   України.   Прем'єр-міністр   України  в  період виконання  ним  обов'язків  Президента України не може здійснювати повноваження,  передбачені  пунктами  2, 5, 8, 10, 12, 13, 14, 22, 24 статті 269 Конституції України.

     Стаття 286. Автономна Республіка Крим є невід'ємною складовою частиною  України і в межах  повноважень, визначених  Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.

     Стаття  287.  Автономна  Республіка  Крим  має    Конституцію Автономної Республіки Крим, яку приймає Верховна  Рада  Автономної Республіки Крим та затверджує Верховна Рада  України  не  менш  як половиною від конституційного складу Верховної Ради України.

     Нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної  Республіки Крим та рішення  Ради  міністрів  Автономної  Республіки  Крим  не можуть суперечити Конституції і  законам  України  та  приймаються відповідно  до  Конституції  України,  законів   України,    актів Президента  України  і  Кабінету  Міністрів  України  та  на    їх виконання.

     Стаття 293. Місцеве самоврядування  є  правом  територіальної громади - жителів  села чи  добровільного  об'єднання  у  сільську громаду  жителів  кількох  сіл,  селища  та  міста  -   самостійно вирішувати  питання  місцевого  значення  в  межах  Конституції  і законів України.

     1. Органи місцевого самоврядування формують власні виконавчі органи, підзвітні громаді у встановленому статутом громади порядку, відповідному діючому законодавству. Особливості  здійснення  місцевого  самоврядування  в  містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

     2. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому статутом громади, відповідному діючому  законодавству,  як  безпосередньо,  так  і  через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

     3. Органами місцевого самоврядування, що  представляють  спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст,  є  районні  та обласні ради.

     4. З власної ініціативи жителі можуть створювати будинкові, вуличні,  квартальні, сільські, селищні та інші органи  самоорганізації  населення,  з  їх  частиною власної компетенції, фінансів, майна, наділеною їхніми статутами відповідно статутам громад, до складу яких вони входять і які теж відповідають Конституції та Законам України.

     Стаття 294. До  складу  сільської,  селищної (крім сіл та селищ, які є органом самоврядування),  міської  ради входять депутати, які обираються, згідно законодавства про вибори, жителями села, селища,  міста  на основі  загального,  рівного,  прямого  виборчого  права шляхом таємного голосування строком на чотири роки.

1. Територіальні громади на основі загального, рівного,  прямого виборчого права шляхом таємного голосування  обирають  строком  на чотири роки відповідно сільського, селищного та  міського  голову, який очолює виконавчий орган ради та головує на її засіданнях.

 2.  Статус голів, депутатів і виконавчих  органів  ради  та  їхні повноваження,  порядок  утворення,    реорганізації,    ліквідації визначаються законом.

 3. Голова  районної  та  голова   обласної    ради    обираються відповідною радою і очолюють виконавчий апарат ради.

  Стаття 303. Законопроект  про  внесення  змін  до Конституції України може бути поданий до Верховної  Ради  України  Президентом України або не менш як третиною  народних  депутатів  України  від конституційного складу Верховної Ради України.

Стаття 304. Законопроект про  внесення  змін  до  Конституції України, крім розділу I "Загальні засади",  розділу  III  "Вибори.", Розділу ХI  „Референдум” і розділу XVII  "Внесення змін до Конституції України", попередньо  схвалений  більшістю  від    конституційного    складу Верховної Ради України, вважається прийнятим,  якщо  на  наступній черговій сесії Верховної Ради України за  нього  проголосувало  не менш як дві третини  від  конституційного  складу  Верховної  Ради України.

 Стаття 305. Законопроект  про  внесення  змін  до розділу I "Загальні засади",  розділу  III  "Вибори.", Розділ ХI  „Референдум” і розділу XVII  "Внесення змін до Конституції України" подається до Верховної Ради України Президентом України або не менш  як  двома  третинами  від конституційного складу Верховної Ради України  і,  за  умови  його прийняття не менш як двома третинами  від  конституційного  складу Верховної  Ради України, затверджується   всеукраїнським референдумом, який призначається Президентом України.

Стаття 306.  Повторне подання законопроекту про внесення змін до  розділів I, ХI і XVII  цієї Конституції з одного й того самого питання можливе лише до Верховної Ради України наступного скликання.

Стаття 309. Верховна Рада України протягом строку  своїх  повноважень  не може змінювати положення Конституції України, які стосуються її.

Стаття 310. Законопроект про внесення змін до Конституції України  розглядається  Верховною  Радою України, за наявності, щодо відповідності законопроекту вимогам цієї Конституції, висновку  Конституційності експертної ради, створеної спільно радою Церков та конференцією представників громадських рад усіх міністерств і областей.

 

по темі:   http://zbzs-wm.ucoz.ua/news/2011-11-01-  http://zbzs-wm.ucoz.ua/news/2011-10-26- http://zbzs-wm.ucoz.ua/news/2011-10-25-8  http://zbzs-wm.ucoz.ua/news/2011-10-25-79

http://zbzs-wm.ucoz.ua/publ/1-1-0-168  http://zbzs-wm.ucoz.ua/publ/6-1-0-167        http://zbzs-wm.ucoz.ua/publ/10-1-0-166

 

Форма входу

Пошук

Наше опитування

Чи можливо знищити корупцію в Україні демократичними методами?
Всего ответов: 272

Статистика


Онлайн всьго: 1
Гоcті: 1
Користувачів: 0