СУД, ПРОКУРОР – ТЕРОР І МІЛІЦІЯ –РЕПРЕСІЇ: ХВОРОБА, ЩО НЕ ЛІКУЄТЬСЯ МОВЧАННЯМ
В багатьох ЗМІ, органами державної влади і на телебаченні розкручується інформація, наче довіра до прокуратури, до міліції і до суду у населення зростає в зв’язку із збільшенням кількості звернень громадян до вищевказаних органів. Звичайно, на людину радянських «порядків», збільшення кількості звернень складає враження. Для того ж, хто хоч щось розуміється в демократії, верховенстві права, той бачить, що це ніщо інше,
як наслідок відсутності на місцевому і державному рівнях дії верховенства закону для право-охоронників. І є над очевидним те, що навпаки, безчинства, які вчиняють вказані органи, набрали в Україні вигляд нового, з радянським відтінком, терору. Бо в час, коли Європа змушує Україну заявляти, про право, правду, справедливість, але їх насправді нема, людям нічого не залишається, як їхати до генерального прокурора, до Президента, до уповноваженого з прав людини, щоб там спробувати знайти законність і правду,
але там наштовхуються на таких самих, лиш більш грамотних, а від того ще гірших кривдників злочинних посадовців в обладунках державного службовця. Якщо особа цього не зрозуміє з першого разу, то пройде не багато часу і вона зустріне свою скаргу, з якою їздила у того, на кого скаржилася. А це не покращує думку про прокуратуру і про міліцію, а навпаки, народ український знову живе, як під османським, польським, німецьким чи російським, чи ще якимось, але не своїм, царем, справді людської держави.
Сьогодні настав вже час, коли нема жодної сім’ї в Україні, де не були би піддані прокурорському - міліцейському і судовому незаконному безчинству. Багато хто втратили внаслідок таких дій (бездіяльності) своїх близьких. І жертв, за період незалежної України, певне вже сягає мільйони. Мільйони скалічених доль, їхніх родин, близьких, внаслідок вищевказаних дій в Україні за роки незалежності, вже не збагнуть і не зрозуміють позитив
справжньої демократії.
Приклад ганебної діяльності прокурорсько - міліцейських органів Славутського району до колишнього керівника ПОП (приватно орендне підприємство) ім. Михайлова с. Марачівка Мороза Михайла Євгеновича і його сім’ї.
Кого й чого хвилює майно спілки
На базі колишнього колгоспу ім. 21 зїзду КПРС у 1991 році в червні місяці утворилося три господарства: колгосп « МИР» с. Іванівка, колгосп « ПОЛІССЯ» с. Жуків, колгосп ім. Михайлова с. Марачівка. Тоді ж жителі с. Марачівка неодноразово приїздили в село Крупець (Мазур І.С., Буденчук О., Мазур В., Буденчук С. та інші) з проханням до Мороза Михайла Євгеновича, який на той час працював головою Крупецької с/ради, щоб
він дав згоду бути головою колгоспу. Мороз М.Є., колись працював в тих селах, знав там людей і люди його знали, довіряли, а тому погодився і 6 червня 1991 року був обраний головою спочатку колгоспу, а після колгосп перейменували в ССВ (спілка селянських виробників) так саме ім. Михайлова.
Першими кроками управління була побудова доріг по всьому селі та господарству, як основної тодішньою проблеми сіл, бо під час дощів в селі не можливо було проїхати навіть підводою. За 1991- 1995 роки роботи також було закуплено більше 20 одиниць різної с/г техніки, збільшив обсяги виробництва продукції тваринництва і рослинництва.
Під час Кравчуко–Кучмівських реформ у 1998 році, на район прийшов указ щодо організації масової приватизації. Тож ПОП ім. Михайлова створене правонаступником ССВ ім. Михайлова на умовах взяття на себе усіх боргів ССВ. І район, і населення знову довірили очолити підприємство Морозу Михайлу Євгеновичу. Таких ПОП чи ТОВ по району, і по всій Україні, створювали повсюдно за вказівкою з вище, ще не розуміючи для чого це робиться і як
воно робиться. Як скрізь, так і майно цього ССВ було розпайоване між селянами і передане у 2001 році в оренду ПОП ім. Михайлова (тобто в оренду підприємцю Морозу) на суму 570 тисяч гривень терміном на 7 років., згідно умов відповідного Указу Президента України. В тому ж числі в оренду підприємцю Морозу передані розпайовані трактори, будівлі, свині, коні, корови … За період роботи вже приватного господарства також побудовано чимало (вже найманими працівниками, за кошти підприємства підприємця Мороза):
добудував телятник на 250 голів для безприв’язної відгодівлі, добудував комору для зберігання насіння, за асфальтував площадку на зерно, проклав дороги по фермі з плит, обгородив господарство плитами, збудував тракторну майстерню тощо.
У 2003 році, в зв’язку з складними кліматично погодними умовами, не було заготовлено необхідної кількості кормів, а це загрожувало загибелі тварин, в кінцевому рахунку невиплатою людям за паї. На страховку розраховувати не приходилося, бо її нікому не платили, хоч стихійне лихо відсутність кормів, було у більшості господарств. Тому члени комісії пайовиків зібрали засідання комісії спілки, на якій було вирішено, що витрачені
Морозом кошти ПОП (якими він міг згідно закону керуватися лише за згодою з пайовиками) на відгодівлю та на утримання пайової худоби (свині, ВРХ, коні), щоб попередити збитки від згину худоби для ПОП ім. Михайлова, і цим вберегти платоспроможність підприємства пайовикам, видати селянам членам спілки вищевказану худобу заробітною платою, а на місце розданої селянам-пайовикам худоби, передати майном підприємства в пайовий фонд, щоб сума його не зменшилась. Про рішення комісії було повідомлено сільгоспуправління
(про це зазначено в звітах). Виписано в зарплату виключно членам спілки більше 100 голів ВРХ, свиней 100 голів, коней 27 голів. Голова спілки селян - співвласників с. Марачівка Палій Василь, взяв три голови ВРХ, коня і тоді не скаржився. Теж саме взяли і інші власники, вони й тепер за цим не шкодують, бо бачать, що в інших селах це все пропало або «десь зникло».
В 2007 році 5 лютого, в зв’язку із закінченням строку оренди — користування майном пайового фонду селян, ПОП ім. Михайлова передало в спілку пайовий фонд і збільшило тим самим розмір пайового фонду пайовикам села (за 7 років користування на 200 тисяч гривень). Тобто на сьогодні пайовий фонд складає 761 тисяча гривень. Збільшення пайового фонду не було в жодному іншому господарстві району. Наявність всього цього
майна і є основною причиною нападу прокуратурою на Мороза М.Є. На сьогодні ринкова вартість цього майна вже складає більше 1000 000,0 гривень.
15 червня 2007 року о 8 годині ранку без будь-якого попередження на Мороза М.Є. група працівників міліції, на чолі з працівником міліції Остапчуком, здійснила напад з метою примусового приводу в прокуратуру. Внаслідок такого нападу Мороз М.Є. опинився в лікарні з інфарктом через 3 місяці, 8 серпня 2007 року, цей примусовий привод був визнаний Славутським міськрайонним судом незаконним і скасований. Але це було пізніше. В лікарню ж Мороз
попав в той же день 15 червня. Прокуратура з цим не змирилася декілька раз намагалася атакувати лікарню, не звертаючи уваги на застереження лікаря, що ж може й вмерти, а відповідати, хто буде. Навіть була спроба винести з чорного ходу його.
Другого липня слідчий прокуратури Тукурєєв В.В. разом з прокурором Мушинським Славутської міжрайонної прокуратури та за підтримки (третього липня) судді Воробченко подали і оголосили в розшук Мороза М.Є., добре знаючи, що він знаходився на лікуванні в обласній лікарні в кардіологічному центрі. Внаслідок таких «правоохоронних» дій Мороз М.Є. став інвалідом 2 групи. Працівники міліції разом з прокуратурою спланували дії,
щодо нового нападу на Мороза М.Є. і 15 жовтня 2007 року біля 18 години вечора на Мороза М.Є. напали на подвір’ї його помешкання. Коли він порався біля худоби, п’ятеро працівників міліції застосовуючи удари в різні частини тіла скрутили руки йому і тягли до машини, також побили тяжко його дружину Мороз Н.М., бо вона вимагала пояснити, що відбувається, кликала людей на допомогу. Судову медичну експертизу про побиття дружини Мороз Ніли Миколаївни, на законну вимогу побитої «правоохоронниками»,
і до сьогодні прокурор Кудла так і не надав. А в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи проти осіб, які вчинили розбій щодо сім’ї Мороза М.Є., прокурор Кудла і працівник-посадовець обласної прокуратури Щур вказали, що побиття Мороз Н.М. і Мороз М.Є. є правильним, і що його застосували в межах закону. При цьому не вказали, як цього вимагає закон, того, чому вони не беруть до уваги чітко вказаного у скарзі, що в постанові про передачу до суду, до Мороза М.Є. не було застосовано запобіжний захід у
вигляді затримання чи арешту під час порушення кримінальної справи, а тому винесення постанови суддею Воробченко про взяття третього липня під варту є безпідставним і має всі ознаки тяжкого злочину, як і незаконний розшук, котрий винесено прокурором під час лікування Мороза М.Є., про що прокуратура була вчасно і належно у відповідності з законом повідомлена.
16 жовтня 2007 року в ізоляторі тимчасового утримання внаслідок психічних потрясінь і переохолодження стався стрес, до Мороза М.Є. викликали швидку допомогу, та терапевт і міліція відмовили надати ліки від болю в серці. Такі дії мають всі ознаки тортур і мордування, мета яких зламати Мороза М.Є., щоб відмовився оскаржувати незаконні дії прокурора, та щоб залякати його сім’ю можливістю загубити життя Морозу в ізоляторі. Так, Мороз
Михайло не виключає навіть вбивство, про що готовий доводити в суді. Та Бог є на світі! 17 жовтня 2007 року Славутським міськрайонним судом визнано арешт незаконним і скасовано. Також визнано, що Мороз М.Є. жодним чином не порушував порядку про виклик до прокуратури повісткою. Власне ніякого виклику насправді, на початку порушення справи, і не було. Після незаконного арешту Мороз М.Є. знову дві неділі лікував серце в лікарні.
Під час розгляду кримінальної справи по суті, в суді, встановлено, що протоколи допиту свідків підроблені, свідки вказали ким і як. Встановлено також, що товарознавчу кримінальну експертизу провели не судові експерти. Встановлено відсутність в діях Мороза М.Є. ознак підробки податкових документів і легалізації коштів, яку йому приписали «правоохоронці». Встановлено, що є в наявності відповідна сума майна, на дату передавання
в пайовий фонд, і що кількість майна вказано точно. Як же цю «злочинність» приписали «правоохоронці», за яким правом, за яким законом? Також встановлено підробку прокуратурою даних, щодо кількості основних засобів. Так не написано, що то підроблено прокуратурою, але факт такий. В справі взагалі відсутні будь-які заяви чи скарги в порядку ст.97 КПК України від пайовиків і доручення пайовики нікому не давали, щоб хтось звертався від їхнього імені до прокурора. Встановлений незаконний
рейдерський захват бухгалтерії підприємства ПОП ім. Михайлова прокуратурою і недопуск Мороза М.Є. до підприємства для виконання функцій господарської діяльності, також встановлено незаконне вилучення документації, тобто, написано, що все це зроблено протиправно без постанови суду, яка вимагає у таких випадках ст.190 КПК України !
В сукупності, вищенаведене та наявні пустирі (знищених господарських будівель на базі колишніх господарств в багатьох селах) навколо с. Марачівка (с. Бачманівка, с. Жуків, с. Вачів, с. Іванівка тощо) не важко здогадатись чого мільйонне майно спілки селян співвласників с. Марачівка хвилює «правоохоронців». Ще зрозуміліше стає, коли подивитися, як здійснюється розподіл землі державного фонду с/радою с.
Марачівка. Так, що 25 гектарів великого шмату добірної землі потрапили до рук однієї особи в с. Марачівка. Отож, чи не цьому господарю, спало на думку, що так, як він (надто сумнівно щодо законності) отримав ту землю, то й інші такі. І звичайно не без участі ще деяких осіб від влади, бо чого б так впевнено почували себе прокурор з міліцією !?
Заслуговує на повагу малозахищених суддівство у цій справі в Славуті, як першої так і апеляційної інстанцій в Хмельницькому судді. Але ж за пройдений шлях до істини загублено здоров’я потерпілого від «правоохоронців» Мороза і багатьох добрих людей села Марачівка, які не продалися і відстоювали добре імя підприємця, що колись не помилився, як відгукнувся на їхнє прохання прийти до них керівником. Прикро, що у тім
же суді, почалася ця суддівська справа (суддя Воробченко), адже могла б там й завершитися. Наскільки би менше горя було.
Звичайно, коло зацікавлених осіб, що чинили це все відоме, то ж ми ініціюємо порушення кримінальної справи в суді, де підтверджуючими доказами, в присутності свідків доведемо, ким вони є на справді. Фактично це має всі ознаки організованого злочину, змова осіб. І ми впевнені, що нам вистачить сили побачити їхні арешти і осудження в суді.
На закінчення хочемо навести рядки пророка української нації Т.Г. Шевченко, які нагадують нам, що знищення села, це свідоме і відкрите знищення нашої нації, нашої культури, віри і народних звичаїв:
«….Біленькі хати повалились, сади бур’яном заросли… село неначе оніміло, неначе люди подуріли…»
Дай Бог, щоб ці слова дістали душу тим, хто гадає, що суд Божий забариться.
І слава тим, хто во Ім’я Господа іде.
Віктор Боренко
|
