ПРОКУРОР НЕТІШИНА І СЛІДЧІ МІЛІЦІЇ НЕТІШИНА ТА СЛАВУТИ "КРИШУЮТЬ" ШАХРАЇВ
Що робити, коли гроші украла сестра, а у її чоловіка хороші зв'язки з прокурором та міліцією, та ще "шановна" сімейна парочка лікарів лжесвідчать? Зараз багато можна почути про боротьбу з корупцією. Після 5-ти років даремних зусиль повернути вкрадені кошти я особисто зрозумів, що не треба втрачати свого часу, здоров`я та сил і надіятись на прокуратуру чи міліцію, а треба найняти "бандюків", вони мабуть краще змусять шахраїв, які Вас обдурили, повернути вкрадені кошти. Прикро, але "бабло" та зв`язки вирішують всі проблеми, і "свій" прокурор щоб, так би мовити, під його прокурорським наглядом за дотриманістю законів - слідство навмисно перетворювалося на шоу ,,довгоносиків". Сім слідчих міліцій міст Нетішина та Славути Хмельницької області розслідували справу, і у черговий вже восьмий раз, з грубими порушеннями, все ж таки знову закрили незаконно кримінальну справу. І все тому, що прокурор з Нетішина - Гончарук В.В. і слідчий з Славути Урядніков О.Д. свідомо "кришують" шахраїв і роблять все, щоб вони уникнули покарання. Очевидно, що не безкоштовно. І щоб ви не робили і куди б не звертались - все вирішується на місцях корумпованими і продажними посадовцями не на користь справедливості. Почалось все з біди, що прийшла у нашу сім`ю. Дев'ятого квітня 2003 року Василь Демченко (батько), слюсар-ремонтник СНЧ-4 Хмельницької атомної поспішав велосипедом на роботу. Неподалік від ПТУ з головної дороги на нього налетіла службова (теж з ХАЕС) "Волга". Від отриманих травм Василь Артемович помер. Суд довго розбирався: винен водій автомобіля у смерті велосипедиста чи ні? Адже, того дня була ожеледиця і хоч "Волга" рухалася із малою швидкістю і водій, побачивши велосипедиста, загальмував, все ж машину занесло і вона таки зачепила лівим крилом заднє колесо велосипеда. Нарешті, рішенням Нетішинського суду від 2 березня 2004 року водія Олександра Даценка визнано винним і покарано позбавленням волі на рік і шість місяців та на два роки права керувати транспортними засобами. Цим же вироком з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені і за дорученням якого діє відособлений підрозділ "Хмельницька АЕС", стягнено в якості морального відшкодування по 50 тисяч гривень кожному: на користь Галини (дружини загиблого, інваліда дитинства третьої групи) і на користь Андрія Демченків (мене - сина загиблого, інваліда першої групи), та на користь Антоніни Василівни Доценко (дочки загиблого - моєї сестри) 30 тисяч гривень та для неї ж - 8937 грн. матеріального відшкодування (за всі витрати, які справді чинила сестра, бо єдино спроможна фізично і матеріально). Сестра - ведучий інженер хім. цеха Хмельницької АЕС, де заробітки великі. Обласний апеляційний і Верховний суди, до яких звертався засуджений, рішення Нетішинського міського суду залишили не змінним. В банку м. Нетішина мною був відкритий рахунок. Тут же сестра запропонувала мені написати доручення на її ім'я. Я, мовляв, живу далеко, лікуюсь часто, а гроші поступлять, відразу ж потрібно буде зняти, тому, що представники ХАЕС не згодні з таким рішенням суду і будуть намагатись через Верховний суд повернути присуджені кошти. Ця видумка сестри тоді не насторожила мене, бо не мав абсолютно ніяких підстав не довіряти сестрі - ми ж завжди добре ладили і чим могли допомагали один одному. Навпаки, вдячний був, що вона так турбується про мене, інваліда першої групи. Написав доручення і спокійно поїхав додому - у Ладижин Вінницької області. Гроші украли рідні Мені щонайменше двічі на рік потрібно проліковуватися. Ліків потрібно багато, вони дорогі, тож, зрозуміло: практично все, що має сім'я, тратиться саме на медпрепарати. А є ще двоє неповнолітніх дітей. Словом, на гроші від ХАЕС дуже чекали. Тим більше, що на той час мені якраз знову потрібно було лягати в лікарню, а не було за що. Прикро згадувати, але на інгалятор, без якого мені - ніяк, доводилося позичати гроші. І ось, на початку січня 2005 року нам в Ладижин прийшов лист із виконавчої служби Нетішина про те, що 50 000 грн. на мою користь стягнено. Телефоную сестрі, та відповідає: "гроші ще не поступали", телефоную мамі - така ж відповідь. І так всю зиму і майже всю весну. Сестра чи у телефонних розмовах, чи навіть коли приїжджала у Ладижин до нас, мовчала про гроші. У травні ми сім'єю поїхали у Нетішин провідати могилу батька. Заодно зайшли в Ощадбанк. І там були жахливо вражені. Виявляється, усі п'ятдесят тисяч поступили на рахунок ще до нового року і тоді ж негайно були зняті. Гроші забрала сестра. Вкрала. Тепер згадав, коли я лежав восени у лікарні (сестра тоді знімала перші гроші з мого рахунку), Антоніна разом з чоловіком передала мені записку, щоб взяв довідку про різке погіршання здоров'я, а тому необхідність переведення на І групу інвалідності і лікування у Москві, що потребує значних матеріальних затрат. А чоловік Антоніни - Олександр Кацив, про що теж пізніше стало відомо, представлявся адвокатом, збирав про мене дані у Вінницькій обласній лікарні, ніби-то для переведення мене на І групу інвалідності. Цікавили його суми, які тратяться на лікування. Як виявилося, все це треба їм було ... - для ще одного позову до Хмельницької ХАЕС - на 160 тисяч гривень від мого імені. Такий самий фабрикований позов на 150 000 тисяч гривень був поданий від імені моєї матері. Під цими позовами - підписи Підроблені! І робилось це, без мого і матері відома чи згоди, Загребельним В.В., якого нам з матір`ю запропонував чоловік сестри - Кацив О.Ш.. Він представив його, як адвоката. Дізнавшись про існування такого позову, я і моя мати від нього відмовилися. Тоді, чоловік сестри Кацив, аби справа про фіктивний позов не набрала розголосу, викликав мене на переговори. Зустрілися на Вінницькому залізничному вокзалі. Там Кацив, в присутності Ладижинського адвоката Сергія Лобуренка (якого, вже наляканий подіями, кликав я), вручив мені умовних 25 тис. грн. Умовних, бо 6.600 сестра із чоловіком відрахували за витрати на 14 поїздок до мене у лікарню. Ще частину грошей - сказав Кацив, що потратили на суддів, адвокатів, бензин, могоричі... "Ця справа була не перспективна" - казав Кацив, "батько сам вискочив на дорогу..." Таким чином, виходить, признався, що купив осудний вирок невинному - водієві авто? Заробив на смерті людини? Мені гидко про таке й думати. Словом, із п'ятдесяти тисяч я отримав 18400 і то лише після розписки, що більш не матиму до родичів претензій. Також, зять обіцяв віддати ще 25 тисяч, після того як продасть щойно побудований пансіонат в кримській Миколаївці. У той пансіонат, ймовірно і пішли мої гроші. Але на справді ніхто і не збирався повертати другу частину вкрадених у мене грошей. Не доказана винуватість дорівнює доказаній не винуватості Куди вже я тільки не звертався за п`ять років, вимагаючи притягнути своїх сестру, її чоловіка - Кацива Олександра Шулімовича та їх адвоката Загребельного Віталія Васильовича до відповідальності за шахрайство, підробку документів та зловживання довірою! І Нетішинською прокуратурою таки було порушено кримінальну справу проти Антоніни Доценко, але... Щодо шахрайства, то сестра сказала, що гроші мені віддала, навіть свідки знайшлись - (її кума і підлегла по роботі в хім. цеху ХАЕС) Грабчук Катерина Іванівна та відома у місті сімейна парочка лікарів Маслових. Хоча рішення суду, по справі з грішми, не може грунтуватися на свідченнях свідків, але прокурору для відписок, свідки - знахідка. Підробка документів прокуратуру теж не хвилює. Там ще простіше: із фальшивого позову на 160 тисяч спочатку зник 4-й аркуш із фальшивим підписом. А пізніше і всі аркуші а з`явилась загадковим чином ксерокопія. Звичайно це - дурниці тому, що у судовій (не у прокурорській) справі жодний суддя не візьме до розгляду ксерокопію документа без наявності оригінала. Тому саме оригінал цього фальшивого позову виявив у судовій справі і надавав мені для огляду мій новий адвокат - Лобуренко С.В.. Ну а для прокурора, зловживання довірою чи збір інформації, чи й підробка підпису і написання за когось без дозволу позову - хіба у нас це кримінал? Щодо адвоката Загребельного В.В., то після мого звернення до Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури у Хмельницькій та Рівненській областях мені стало відомо, що Загребельний Віталій Васильович взагалі не має свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. Більш того, вони підтвердили мої заяви, що я особисто не просив його подавати якісь позови. Робилось це без мого відома та згоди. Грошей за його послуги я йому не платив. Кацив О.Ш. разом з Загребельним В.В. просто ошукали мене. Але прокурор Гончарук В.В., слідчий Урядніков О.Д. жодним чином не вбачають в таких діях і обставинах порушення закону. Словом, "Не доказана винуватість дорівнює доказаній не винуватості" - так у постанові про закриття кримінальної справи написав вже сьомий слідчий і у восьмий раз справу знову закрили. Як мені дякувати слідчим: Васильчуку А.В., Пасічнику О.І., Панасюку С.В., Мендруляку С.В., Фурманчуку А.П. та Уряднікову О.Д., які проводили повторні розслідування, але яких я в очі не бачив (окрім майора Панасюка С.В.)? І які чомусь не спромоглись за п`ять років розслідувань жодного разу взяти свідчення і покази свідків з моєї сторони. Цікаво, за що такі правоохоронці отримують платню і яке це тоді слідство? І якщо такі слідчі не в змозі провести дійсно якісне та об`єктивне розслідування, то навіщо займати свої посади? Наприклад: самий оперативний виявився молодший лейтенант - Мендруляк С.В.. Слідство тривало аж чотири дні. А на справді просто переписав постанову про закриття кримінальної справи попередніх своїх колег. Навіть помилки однакові. Чи наприклад: майор Панасюк С.В. - єдиний, хто особисто спілкувався зі мною та свідками, які були безпосередньо учасниками всіх подій. Панасюк С.В., разом з якоюсь "співробітницею", приїжджав в Ладижин за 360 кілометрів брати покази у свідків, так спішив бігом вискочити з хати до свого автомобіля, де весь час чекала його "колега", що тільки тому не були допитані всі заявлені свідки. То про яке якісне та об`єктивне розслідування може йти мова. А потім цей слідчий навмисно і свідомо фальсифікує слідчі дії та покази свідків. Ганебно, як адвокат сестри моєї, проводить очну ставку, не фіксує її технічно, не дотримується процедури. І потім виносить постанову про закриття кримінальної справи, яка пізніше була скасована. Але у матеріалах кримінальної справи залишились його сфальшовані висновки, на які так наполегливо покладається прокурор, і навіть не хоче бачити, що жодні покази і свідчення протилежної сторони взагалі не беруться до уваги. Після письмового звернення до Генеральної та Хмельницької обласної прокуратури, все вертається знову до прокурора Гончарука В.В.. І все починаєтьсяспочатку. Кримінальну справу чергове-повторно розслідує вже наступний свій кишеньковий слідчий, і навіть через (наче порушені) дисциплінарні провадження, ніяке об`єктивне слідство так і не проводиться. І як можливо довести Генеральній чи Хмельницькій обласній прокуратурі, що не може корумпований прокурор покарати сам себе за навмисне чергове незадовільне розслідування кримінальної справи. До кого звертатись, щоб нарешті почули, що свідомо Нетішинські посадовці кришують шахрая, з яким мають дружні стосунки. Виходить, є лише мабуть один спосіб повернути гроші - найняти "бандюків". А я, попри все, здаватися не збираюся. Намагатимусь довести, що прокурор міста Нетішина, Гончарук В.В. - корумпований, брехливий та лицемірний чиновник, який нахабно 5 років покриває злочини шахраїв. Умисно своєю службовою недбалістю цілеспрямовано допомагає аферистам і шахраям уникнути покарання. Порушуючи професійну етику, підриваючи авторитет державних органів. Через це державний орган - Нетішинська прокуратура, не в змозі захистити мої конституційні права, а також моїх двох неповнолітніх дітей. Після моїх неодноразових звернень до Генеральної прокуратури, відповідей та вказівок Генеральної прокуратури до прокуратури Хмельницької області, прокурором Гончаруком В.В. цинічно підтримується фальшування показів, зникають з кримінальної справи документи, навмисно не беруться до уваги покази свідків, які були безпосередніми учасниками подій, перекручуються свідчення та покази, змінюються документи. Мої чисельні скарги до державних і правових інстанцій, у пресу, не дали результату: кримінальна справа знову закрита. Отже, виходить що краще не надіятись на об'єктивність і торжество Закону, поки такі Гончаруки, Уряднікови, Панасюки та інші "знайомі" чоловіка моєї сестри Кацива О.Ш. опікуються правосуддям. Постає питання: а яка тоді різниця між "бандюками" і такими посадовцями ??? Я не маю жодного сумніву, що прокурор Гончарук навмисно намагався приховати факти порушення закону. Інакше, чому він після неодноразових моїх звернень та розпоряджень Генеральної прокуратури, зволікав та не надавав дійсно правову оцінку діям згаданої трійці та брехливим свідкам, як: Маслова Наталья Андрійовна, Маслов Віктор Олексійович. та Грабчук Катерина Іванівна? Які нібито бачили та були присутні при передачі мені коштів. Але під присягою, на запитання судді, вони стверджують протилежне, що не бачили такого, у чому підтримують шахраїв прокурор і слідчі, щоб я отримував в руки гроші, що перераховував, що брав до кишені і взагалі вони зразу з квартири сестри пішли додому. У постанові від 11.01.2008 року слідчий Урядніков О.Д. зазначив, що суму 6600грн. Доценко А.В. дала нашій матері і матір привезла ці кошти мені у лікарню, де я перебував на лікуванні. У яку лікарню? Матір Демченко Г.М. просто не могла цього зробити тому, що на той час я не перебував на лікуванні у лікарні. Про це підтверджують відповідні довідки з Вінницької обласної та Ладижинської міської лікарень. Та хіба ці довідки брав слідчий до уваги? В угоду кому не брав? За що? Це на таких "горбатих" свідченнях прокурор Гончарук В.В. та слідчий Урядніков О.Д. вперто грунтують рішення і закривають справу. Свідомо покривають аферистів і письмово дають відповідь: що ніяких порушень немає? Були і є чомусь заодно з шахраями? Що прокурор та слідчий не праві, я все-таки довів. Коли, 10 серпня 2009 року звернувся з позовною заявою про стягнення суми боргу до Нетішинського суду. Сім разів призначався суд, чотири рази я їздив у Нетішин, на інвалідному візочку без адвоката, на якого просто нема грошей (тричі засідання переносились на підставі заяв сестри), сестра жодного разу так і не з`явилась на ЖОДНЕ судове засідання. Подає до суду довідку що хвора, а насправді жива та здорова ходить на роботу. ,,Дивна,, якась хвороба. 5 лютого 2010 року доленосний для мене суд, за головуванням судді Лариси Михайлівни Кулеші, відбувся. Його рішення: стягнути з сестри А.В. Доценко борг у 25000 грн. з урахуванням 3% річних за всі прострочені дні. Загальна сума сплати - 28450 грн. Ось вони — плоди моєї п'ятирічної війни проти зради та підлості близьких мені людей і байдужості та цинізму державних мужів! Звичайно, до справедливого суду й так ще далеко, але все ж. Я знаю, що, подібних мені, людей, яких не захистило правосуддя багато. Поодинці ми штурмуємо прокуратури та суди. Комусь вистачає духу і сил справитися з викликом долі, та, переконаний, більше таких, кого ламають обставини та прокурори Гончаруки, слідчі Уряднікови ..., у яких хата завжди скраю, та які перетворили прокуратуру і МВС на "Дім милосердя" для шахраїв і аферистів. Не здавайтесь, аби не було шансів пошити вас у дурні таким, як Доценко Антоніна та її чоловік Кацив Олександр Шулімович. З сестрою, усе вже зрозуміло. Але ж, після рішення Нетішинського міського і Хмельницького Апеляційного судів, хотілось би запитати "шановних", тепер у лапках, — якими підставами чи чим іншим керувалися особисто прокурор Гончарук В.В. і сім згаданих слідчих, коли 8 разів закривали неправомірно кримінальну справу № 30/2956 ??? Хто дисциплінарно, адміністративно чи кримінально відповість за зволікання, недбалість і ганебне неодноразове проведене досудове розслідування? І чому так сталось, що заважало провести повне, всебічне та об`єктивне розслідування фактів шахрайського заволодіння належних мені коштів, підробки та подачі до державних установ фальшивих позовів з підлогом документів та іншими незаконними діями, які мені так зашкодили. Адже, всі факти шахрайства, всі докази, свідчення, надані документи і обставини, були добре відомі ще на самому початку мого звернення до прокуратури? Чи зараз прокурор Гончарук В.В. знову буде мене переконувати, що всі гроші мені повернули, що фальшивих позовів не було і все робилось тільки в моїх інтересах? Наче, навіть брехливі свідчення, які Кацив О.Ш., Грабчук К.І., Маслова Н.А. та Загребельний В.В. давали на досудових розслідуваннях та очних ставках - це також, було мені на користь? Прокурор навіть якось заявив: тут немає нічого страшного, і взагалі ніхто не винуватий, що сестру так погано виховали. Ну точно, як якийсь бездуховний батюшка з парафії на сповіді. Тоді, прокурору треба штани протирати у духовній семінарії а не сидіти у прокуратурі, на троні захисника людських прав згідно Закону. Тому, коли виявилася правда, маючи повне моральне право, звернувся ще раз до Генеральної прокуратури, щоб була дана дійсна юридична оцінка всім подіям, як посадовцям так і названим брехливим свідкам. І ось, 14.07.10 року знову , у 8-й раз скасована постанова слідчого Уряднікова О.Д. (вже колишнього). А прокурору Гончаруку В.В. та колишньому Уряднікову О.Д. і теперішньому та майбутнім слідчим хотів би сказати, що їхні посади - не ознака ні вседозволеності, ні наявності професійної етики, простої людської гідності, чесності і порядності. Бо одне - ганебне і рано чи пізно стає явним (навіть за нинішніх обставин свавілля та беззаконня) а друге - бажане суспільству, на цій посаді треба мати, його не купиш. Шахраї отримують своє і "халтура" типу слідчого Уряднікова О.Д. більше не пройде, якщо прокуратура не буде і надалі демонструвати професійний ідіотизм. Тому, що по іншому це хронічне недбальство назвати не можна!!! Демченко Андрій Васильович інвалід I групи вул.. Петровського 26 м. Ладижин Вінницька обл.
