12 : ⁷ Але запитай хоч худобу і навчить тебе, і птаство небесне й тобі розповість.  ⁸ Або говори до землі й вона вивчить тебе, і розкажуть тобі риби морські. ⁹ Хто б із цього всього не пізнав, що Господня рука це вчинила? ¹⁰ Що в Нього в руці душа всього живого й дух кожного людського тіла? 13 : ²⁵ Чи Ти будеш страхати завіяний вітром листок? Чи Ти соломину суху будеш гнати? 14 : ⁷ Бо дерево має надію: якщо буде стяте, то силу отримає знову, і парост його не загине;  ⁸ якщо постаріє в землі його корінь і в поросі вмре його пень,  ⁹ то від водного запаху знов зацвіте, і пустить галуззя, немов саджанець!  ¹⁰ А помре чоловік і зникає, а сконає людина то де ж вона є?...  ¹¹ Як вода витікає із озера, а річка спадає та сохне, ¹² так і та людина покладеться й не встане, аж до закінчення неба не збудяться люди та не прокинуться зо сну свого...  ¹³ О, якби Ти в шеолі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки минеться Твій гнів, коли б час Ти призначив мені, та й про мене згадав! ¹⁴ Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати надію по всі дні свойого життя, аж поки не прийде заміна для мене! ²² Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньому, коли в ньому душа тоді тужить... ОТЖЕ шеол, то місце, де може перебувати тіло й душа, які є й у тварин так саме, як і у людей. Але й ті можуть ожити і можуть не ожити а згнити, залежно, як хоче Бог); 

4) хоч з віршу очевидно, що у Адама і Єви була нагода не вертатися в землю, звідки були взяті (див. вірші 19 та ²³), а ретельно слухаючись Бога, не спокушуючись мудрістю земною-зміїного роду і не спокушуючи одне одного, не знаючи зла,  набувати права  потрапити, з життя в раю — жити вічно. Проте вибрали терпіти жала життя земного, ради земних нікчемних задоволень, аж до часу, коли земні муки навчать необхідності стерти мудру зміїну голову (що володіє не переродженими душами людей) досвідом мук своїх, і від тих мук прагнучи Божого милосердя і набуваючи Божого розуму, Божого Духу... – ставати вартими життя вічного.

5) Бог (у вірші 16) помножує болі вагітності, певне, що вони були тоді і там, природні, але були не такі важкі, як це у людей сучасних.

 ²² І сказав Господь Бог: Ось став чоловік, немов один із Нас, щоб знати добро й зло. А тепер коли б не простяг він своєї руки, і не взяв з дерева життя, і щоб він не з'їв, і не жив повік віку.

Звернімо увагу: 1) у Біблії Бог прагне становлення людини вартою вічного життя і бачимо у Писанні, що перші Божі Сини переважно живуть довго, але не важко здогадатися, чому Бог не торопиться дати людині (навіть Богом уформованій - Адаму) пізнати все і негайно, бо очевидно й те, що ще рано й досі дати людині знання життя вічного.  

2) Бо й Христоса не всі розуміли — Матвія 8 : ²² А Ісус йому каже: Іди за Мною, і зостав мертвим ховати мерців своїх! – певне, що й сьогодні не кожен віруючий готовий це розуміти 1 Коринтян 3 :  ⁶ Я посадив, Аполлос поливав, Бог же зростив, ⁷ тому ані той, хто садить, ані хто поливає, є щось, але Бог, що родить! ⁸ І хто садить, і хто поливає одне, і кожен одержить свою нагороду за працею своєю! ⁹ Бо ми співробітники Божі, а ви Боже поле, Божа будівля. Ефесян 2 : ³ між якими й усі ми проживали колись (тобто і Адам) у пожадливостях нашого тіла, як чинили волю тіла й думок, і з природи були дітьми гніву, як і інші, ⁵ і нас, що мертві були через прогріхи. Юди 1 : ¹⁰ А ці зневажають, чого не знають; а що знають із природи, як німа звірина, то й у тому псуються.

²³ І вислав його Господь Бог із еденського раю, щоб порати землю, з якої узятий він був.

Звернімо увагу: 1) узятий Адам був із іншої землі – не еденського раю, і порати тепер мав ту, з якої був узятий; Біблія це пояснює тим, що – Луки 16 : ⁸   сини цього світу в своїм поколінні мудріші, аніж сини світла; Псалми 104(103) : ³⁰ Посилаєш Ти духа Свого вони творяться, і Ти відновляєш обличчя землі.

3) мудріші, бо зло вони пізнавали на собі постійно, а там де є зло, швидше дійде, що є добро;

4) тяжкою працею і земними клопотами й бідами - жахами і смертю треба судити людину, щоб пізнавала на своїх вчинках ціну вчинків і покаялася та відмовилася чинити злі а стала прагнути чинити добрі — 2 Петра 3 : ⁷ А теперішні небо й земля заховані тим самим словом, і зберігаються для огню на день суду й загибелі безбожних людей. ⁸ Нехай же одне це не буде заховане від вас, улюблені, що в Господа один день немов тисяча років, а тисяча років немов один день! ¹⁷ Тож ви, улюблені, знаючи це наперед, стережіться, щоб не були ви зведені блудом безбожних і не відпали від свого вгрунтування Юди 1 : ¹⁰ А ці зневажають, чого не знають; а що знають із природи, як німа звірина, то й у тому псуються.

  ²⁴ І вигнав Господь Бог Адама. А на схід від еденського раю поставив Херувима і меча полум'яного, який обертався навколо, щоб стерегти дорогу до дерева життя.  

Звернімо увагу – стерегти від кого? Відповідь див. коментар до 4 : ^14-17 або ось Юди 1 : ¹⁰ А ці зневажають, чого не знають; а що знають із природи, як німа звірина, то й у тому псуються.

  Буття 4 :

¹ І пізнав Адам Єву, жінку свою, і вона завагітніла, і породила Каїна, і сказала: Набула чоловіка Господа.

Звернімо увагу: 1) не торопився Адам, після, як відкрилися їм очі, пізнавати Єву у раю, але торопився радше ховати свій сором, набутий не з землі, а з Божого яблучка;

2)  але сором не зупинив вигнаних їх, бо за межами раю Єва завагітніла, бо за раєм це природно — Юди 1 : ¹⁰ А ці зневажають, чого не знають; а що знають із природи, як німа звірина, то й у тому псуються. ;

 3) все ж, явно не по природному каже Єва — набула чоловіка Господа; а чи й сьогодні багато хто розуміє це так?

² А далі вона породила брата йому Авеля. І був Авель пастух отари, а Каїн був рільник. ³ І сталось по деякім часі, і приніс Каїн Богові жертву від плоду землі. ⁴ А Авель, він також приніс від своїх перворідних з отари та від їхнього лою. І зглянувся Господь на Авеля й на жертву його, ⁵ а на Каїна й на жертву його не зглянувся. І сильно розгнівався Каїн, і обличчя його похилилось. ⁶ І сказав Господь Каїнові: Чого ти розгнівався, і чого похилилось обличчя твоє? ⁷ Отож, коли ти добре робитимеш, то підіймеш обличчя своє, а коли недобре, то в дверях гріх підстерігає. І до тебе його пожадання, а ти мусиш над ним панувати. ⁸ І говорив Каїн до Авеля, брата свого. І сталось, як були вони в полі, повстав Каїн на Авеля, брата свого, і вбив його. ⁹ І сказав Господь Каїнові: Де Авель, твій брат? А той відказав: Не знаю. Чи я сторож брата свого? ¹⁰ І сказав Господь: Що ти зробив? Голос крови брата твого взиває до Мене з землі. ¹¹ А тепер ти проклятий від землі, що розкрила уста свої, щоб прийняти кров твого брата з твоєї руки. ¹² Коли будеш ти порати землю, вона більше не дасть тобі сили своєї. Мандрівником та заволокою будеш ти на землі. ¹³ І сказав Каїн до Господа: Більший мій гріх, аніж можна знести. ¹⁴ Ось Ти виганяєш сьогодні мене з цієї землі, і я буду ховатись від лиця Твого. І я стану мандрівником та заволокою на землі, і буде, кожен, хто стріне мене, той уб'є мене. ¹⁵ І промовив до нього Господь: Через те кожен, хто вб'є Каїна, семикратно буде пімщений. Вмістив Господь знака на Каїні, щоб не вбив його кожен, хто стріне його.

Звернімо увагу: 1) Каїн схаменувся, зрозумів тяжкість злочину – вбивство брата Авеля;

2) Каїн і Бог у трьох підряд віршах Біблії кажуть, що хтось був на землі тоді крім Каїна і не один а багато було тих, хто могли його вбити, для них Бог навіть знака вмістив на Каїнові.

¹⁶ І вийшов Каїн з-перед лиця Господнього, й осів у країні Нод на схід від Едену.

¹⁷ І Каїн пізнав свою жінку, і стала вона вагітна, і вродила Еноха. І збудував він місто, і назвав ім'я тому містові, як ім'я свого сина: Енох.

Звернімо увагу: 1) про яку країну мова?

2) Скільки ще було таких країн?

3) Звідки взялася жінка Каїну?

4) Для кого місто будував Каїн, хіба для одного сина будують місто, і хто те місто будував, адже один Каїн міста не збудує?

5) Такі запитання Біблія пояснює у Буття 6 (див. нижче), з урахуванням суті попередніх і наступних віршів.

Буття 5 :

¹ Оце книга нащадків Адамових. Того дня, як створив Бог людину, Він її вчинив на подобу Божу. ³ І жив Адам сто літ і тридцять, та й сина породив за подобою своєю та за образом своїм, і назвав ім'я йому: Сиф. (1 хронiк 1 : ¹ Адам, Сиф, Енош, ² Кенан, Магалел'їл, Яред, ³ Енох, Метушелах, Ламех, ⁴ Ной, Сим, Хам та Яфет — Звернімо увагу: Каїна, у цім вірші,  у цім родоводі — нема)   ²⁴ І ходив із Богом Енох, і не стало його, бо забрав його Бог.

Звернімо увагу:  1) Порівняймо розвиток Еноха з першим Адамом — Юди 1 : ¹⁴ Про них же звіщав був Енох, сьомий від Адама, і казав: Ось іде Господь зо Своїми десятками тисяч святих, ¹⁵ щоб суд учинити над усіма, і винуватити всіх безбожних за всі вчинки безбожности їхньої, що безбожно накоїли, та за всі жорстокі слова, що їх говорили на Нього безбожні грішники.¹⁶ Це ремствувачі, незадоволені з долі своєї, що ходять у своїх пожадливостях, а уста їхні говорять чванливе; вони вихваляють особи для зиску! До євреїв 11 : ⁵ Вірою Енох був перенесений на небо, щоб не бачити смерти.

2) Коли відбувалися події і як вже досконалим був Енох – бог!

 3) ОТЖЕ, АДАМ І ЙОГО СИНИ — БОЖІ СИНИ! АЛЕ, ЯКІ? Каїн – вигнаний, Авель – вбитий, Сиф, Енош, Кенаф, Магалал’їл, Яред, Енох ...; про це у Біблії не двозначно сказано — (Буття 2 : ^7-8, 3 : ^{5, 22}; 4 : ^1,7,25-26; 5 : ^1,3,24 – тут наведені) Луки 16 : ⁸ ...Бо сини цього світу в своїм поколінні мудріші, аніж сини світла. Івана 10 : ³⁴ Відповів їм Ісус: Хіба не написано в вашім Законі: Я сказав: ви боги? ³⁵ Коли тих Він богами назвав, що до них слово Боже було, а Писання не може порушене бути, Псалми 81(82) : ¹ Бог на Божім зібранні стоїть, серед богів Він судить: ² Аж доки ви будете несправедливо судити, і доки будете ви підіймати обличчя безбожних? ³ Розсудіте нужденного та сироту, оправдайте убогого та бідаря, ⁴ порятуйте нужденного та бідака, збережіть з руки несправедливих! ⁵ Не пізнали та не зрозуміли, у темряві ходять вони... Всі основи землі захитались...   ⁶ Я сказав був: Ви боги, і сини ви Всевишнього всі, ⁷ та однак повмираєте ви, як людина, і попадаєте, як кожен із вельмож.

            Звернімо  увагу на те, що: 3.1) були боги і були безбожні, яких точно богами не назвеш;

            3.2) були несправедливі, яких теж богами не назвеш;

3.3) від тих, хто були богами, Бог, картаючи їх, вимагав справедливо судити, а не від безбожних чи несправедливих і не від вельмож, яких прямо не богами назвав Бог Захарія 11 : 4 Так говорить Господь, мій Бог: Паси ти отару, яка на заріз; 

3.4) але очевидно й те, що боги ще самі були не стійкі у вірності Богу, спокушалися.

4) Весь родовід Ісуса – сини Божі, лиш одні вдалі, інші не так  — Луки 3 : ²³ А Сам Ісус, розпочинаючи, мав років із тридцять, бувши, як думано, сином Йосипа, Ілія, ^24-37 сина Матусалового, сина Енохового, сина Яретового, сина Малелеїлового, сина Каїнамового, ³⁸ сина Еносового, сина Ситового, сина Адамового, Сином Божим.

5) Але не тільки родовід Ісуса - сини Божі. — Римлян 8 :  ¹² Тому то, браття, ми не боржники тіла, щоб жити за тілом; ¹³ бо коли живете за тілом, то маєте вмерти, а коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити.
¹⁴ Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі; ¹⁵ бо не взяли ви духа неволі знов на страх, але взяли ви Духа синівства, що через Нього кличемо: Авва, Отче! ¹⁶ Сам Цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми діти Божі. Йов 38 : 4 Де ти був, коли землю основував Я? Розкажи, якщо маєш знання! 5 Хто основи її положив, чи ти знаєш? 7 коли разом співали всі зорі поранні та радісний окрик здіймали всі Божі сини? До євреїв 7 : ¹ Бо цей Мелхиседек, цар Салиму, священик Бога Всевишнього, що був стрів Авраама, як той вертався по поразці царів, і його поблагословив. ² Авраам відділив йому й десятину від усього, найперше бо він визначає цар правди, а потім цар Салиму, цебто цар миру. ³ Він без батька, без матері, без родоводу, не мав ані початку днів, ані кінця життя, уподобився Божому Сину, пробуває священиком завжди. ⁴ Побачте ж, який він великий, що йому й десятину з добичі найліпшої дав патріярх Авраам! ⁵ Ті з синів Левієвих, що священство приймають, мають заповідь брати за Законом десятину з народу, цебто з братів своїх, хоч і вийшли вони з Авраамових стегон. ⁶ Але цей, що не походить з їхнього роду, десятину одержав від Авраама, і поблагословив того, хто обітницю мав. ⁷ І без усякої суперечки більший меншого благословляє. ¹³ Бо Той, що про Нього говориться це, належав до іншого племени, з якого ніхто не ставав був до жертівника. ¹⁴ Бож відомо, що Господь наш походить від Юди, а про це плем'я, про священство його, нічого Мойсей не сказав. Юди 1 : ¹⁴ Про них же звіщав був Енох, сьомий від Адама, і казав: Ось іде Господь зо Своїми десятками тисяч святих, ¹⁵ щоб суд учинити над усіма, і винуватити всіх безбожних за всі вчинки безбожности їхньої, що безбожно накоїли, та за всі жорстокі слова, що їх говорили на Нього безбожні грішники.  Римлян 8 : ¹⁵ взяли ви Духа синівства... ²⁹ щоб були подібні до образу Сина Його, щоб Він був перворідним поміж багатьма братами. Луки 6 : ^35-36 любіть своїх ворогів, робіть добро, позичайте не ждучи нічого, – і ваша це нагорода великою буде, і синами Всевишнього станете ви, добрий бо Він до невдячних і злих!

6) Чому ж, коли Бог хоче кожен народ зробити народом Божим,  людина (і безбожна і побожна) тяжко до цього йде, іноді падає, іноді йде у зворотний бік?  І цьому відповідь з Біблії є.

Буття 6 : ¹ І сталося, що розпочала людина розмножуватись на поверхні землі, і їм народилися дочки.

Звернімо увагу на те,  коли і яка розпочала людина розмножуватися, народжувати дочок? Від Адама, чи раніше? І слідкуймо, що з цього приводу каже Біблія.

² І побачили Божі сини людських дочок, що вродливі вони, і взяли собі жінок із усіх, яких  вибрали. Дослідімо, хто ті були Божі Сини і зробімо висновок, хто були людські дочки.

³ І промовив Господь: Не буде Мій Дух перемагатися в людині навіки, бо блудить вона. Вона тіло, і дні її будуть сто і двадцять літ.

Звернімо увагу: 1) що тоді ще певний час одночасно жили і ті, хто біля 120 років тривалість віку мав, і ті, хто по багато сотень років жив за вік (див. Буття 11 : ¹⁰);

2) знову ж, якщо була така різниця, то очевидно, що ті, хто жили багато сотень літ були у Божім дусі – богами, а ті, хто вже не мав такого віку ставали знову людьми, або були ними. Еклізіяст 3 : ¹⁵ Що є, то було вже воно, і що статися має було вже, бо минуле відновлює Бог ! ¹⁸ Я сказав був у серці своєму: Це для людських синів, щоб Бог випробовував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті звірі, ¹⁹ бо доля для людських синів і доля звірини однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один подих, і нема над твариною вищости людям, марнота бо все!... ²⁰ Все до місця одного йде: все постало із пороху, і вернеться все знов до пороху... 4 : ¹⁶ Немає кінця всьому людові, всьому, що був перед ним, та й наступні не втішаться ним, бо й це теж марнота та ловлення вітру!...

⁴ За тих днів на землі були велетні, а також по тому, як стали приходити Божі сини до людських дочок. І вони їм народжували, то були силачі, що славні від віку.

Звернімо увагу: 1) є людські – велетні, є Божі сини одночасно на землі (Йов 38 :  ⁴ Де ти був, коли землю основував Я? Розкажи, якщо маєш знання! ⁶ У що підстави її позапущувані, або хто поклав камінь наріжний її, ⁷ коли разом співали всі зорі поранні та радісний окрик здіймали всі Божі сини? ¹² Чи за своїх днів ти наказував ранкові? Чи досвітній зорі показав її місце, ¹³ щоб хапалась за кінці землі та посипались з неї безбожні? ¹⁴ Земля змінюється, мов та глина печатки, і стають, немов одіж, вони! ¹⁵ І нехай від безбожних їх світло відійметься, а високе рамено зламається! ¹⁶ Чи ти сходив коли аж до морських джерел, і чи ти переходжувався дном безодні?  ¹⁷ Чи для тебе відкриті були брами смерти, і чи бачив ти брами смертельної тіні? ¹⁸ Чи широкість землі ти оглянув? Розкажи, якщо знаєш це все! ¹⁹ Де та дорога, що світло на ній пробуває? А темрява де її місце, ²⁰ щоб узяти її до границі її, і щоб знати стежки її дому? ²¹ Знаєш ти, бо тоді народився ж ти був, і велике число твоїх днів! ³³ Чи ти знаєш устави небес? Чи ти покладеш на землі їхню владу?);

2)зрозуміло, що розпочала людина - велетень земна і Божа-богоподібна  розмножуватися не однаково, і очевидно, що ті, хто були Божі Сини появилися пізніше;

 3) велети на землі були двічі, до потопу – у  цім вірші, і після потопу – у вірші Буття 10 :  ⁸ , але у цім вірші  мова йде явно не про велетів після потопу; тобто у період до потопу велетні  жили без Божих синів на землі, але  Божі сини появилися і це відбувалося до потопу;

⁵ І бачив Господь, що велике розбещення людини на землі, і ввесь нахил думки серця її тільки зло повсякденно. Зауважмо, що нащадкам Адама не притаманне розбещення велике, Соломон чи не найрозбещеніший був, але і він дійшов висновку, що це марнота. Адам довго жив – з однією, Каїн – одну жінку мав, Ламах – дві,  а Сифів Нох взагалі на небо забраний ... Хто ж це так розбещений?

⁷ І промовив Господь: Зітру Я людину, яку Я створив, з поверхні землі, від людини аж до скотини, аж до плазунів, і аж до птаства небесного. Бо жалкую, що їх Я вчинив.

Звернемо увагу: 1) кого стер Господь? — Нащадків Каїна, а де вони собі жінок брали? Чому про те плем’я, звідки походять  жінки, не говориться? Чи не тому, що коли Каїнове покоління, над яким трудився Бог, знищується, то те, що розбещувало,  не варте ще такої  уваги.

2) Бачимо, що нащадки Каїнові (невдалі сини) – фізичні, точно згинули по потопі (бо Ной нащадок не Каїна, а Сифа), але Каїни духом і після Ноя серед нас й досі є фізично, яким теж духовно заважають браття, котрих більше вподобав Бог, і готові їх навіть вбити. То чи не є цей досвід життя підтвердженням того, що викорінити з душ наших природний дух звіриний можливо лише ось таким довгим життям: долюдиною, людиною, богом — в умовах, які дає Бог кожному такі, які сприяють руйнуванню в нас звіра, будуванню людини і освяченню на богів у стосунках між собою, світом і Богом.

⁹ Це ось оповість про Ноя. Ной був чоловік праведний і невинний у своїх поколіннях. Ной з Богом ходив.

¹⁸ І народився в Еноха Ірад, а Ірад породив Мехуяїла, а Мехуяїл породив Метушаїла, а Метушаїл породив Ламеха. ¹⁹ І взяв собі Ламех дві жінки, ім'я одній Ада, а ймення другій Цілла. ²⁰ І породила Ада Явала, він був батьком тих, що сидять по наметах і мають череду. ²¹ А ймення брата його Ювал, він був батьком усім, хто держить гусла й сопілку. ²² А Цілла також породила Тувалкаїна, що кував всіляку мідь та залізо. А сестра Тувалкаїнова Ноема. ²³ І промовив Ламех до жінок своїх: Адо й Цілло, послухайте ви мого голосу, жони Ламехові, почуйте ви слова мого! Бо якби я мужа забив за уразу свою, а дитину за рану свою, ²⁴ і як буде усемеро пімщений Каїн, то Ламех у сімдесятеро й семеро!

Звернімо увагу: 1) Ламех (п’ятий нащадок Каїна і  мабуть ще за життя Адама) набув праведного досвіду з Каїнової осудженої Богом (проклятої землею) поведінки, сам не грішив так і жінок своїх навчав;

2) все ж Бог не покладається вже на родовід Каїна;

3) бо там, звідки взялися жінки Каїну і Ламеху, певне було й інших людей чимало, які ще не збиралися й слухати таку науку, а жили природно - дико.

²⁵ І пізнав Адам ще свою жінку, і сина вона породила. І назвала ймення йому: Сиф, бо Бог дав мені інше насіння за Авеля, що забив його Каїн.

Звернімо увагу: 1) як і вдруге оцінює народження сина Єва – Бог дав, тобто вона знову розуміла, що не настільки від Адама Єва мала сина, а більше від Духа Божого;

2) Адам ще пізнав жінку свою через 130 років.

 ²⁶ А Сифові теж народився був син, і він назвав імення йому: Енош. Тоді зачали були призивати Ймення Господнє. 

Звернімо увагу: 1) як давно ще стали кликати Господа, чи тоді,  справді була така досконалість?

2) Чи могли люди, не Сини Божі – яким не було Слова Божого, призивати Ймення Господнє?  

Буття 7 :

 ¹ І сказав Господь Ноєві: Увійди ти й увесь дім твій до ковчегу, бо Я бачив тебе праведним перед лицем Своїм в оцім роді. ¹⁵ І ввійшли до Ноя, до ковчегу по двоє із кожного тіла, що в нім дух життя.

Буття 9 :  

³ Усе, що плазує, що живе воно, буде вам на їжу. Як зелену ярину Я віддав вам усе.  

Звернімо увагу: 1) раніше, до створення богоподібної людини і після до потопу, Бог не дав на їжу живого, навіть звірям за усіма їхніми родами на їжу була Богом призначена трава і плоди дерев диких, а коли появилася людина богоподібна і після потопу всього, навіть людей негідних Божої подоби, тобто коли вже появлялася людина  спроможна панувати не лише силою а й умом, то Бог віддав усе живе на їжу, як зелену ярину;

2) отже, те, раніше живе – зміїний рід із зміїного насіння, тепер, коли є досконаліше, стало як мертве, і тому те що не хоче вдосконалюватися, може бути знищеним, якщо не прагне вдосконалення або якщо богоподібна людина не проявить до нього милосердя, з якихось підстав.

Буття 10 :

 ⁸ Куш же породив Німрода, він розпочав на землі велетнів... ¹⁰ А початком царства його були: Вавилон, і Ерех, і Аккад, і Калне в землі Шінеар.

Звернімо увагу: 1) 1Хронік 1 : ¹⁰ А Куш породив Німрода, він зачав бути велетом на землі.

2) Були велети аж до часів Мойсея — Суддів 1 : ²⁰ І дали Калевові Хеврон, як говорив був Мойсей, і він вигнав звідти трьох велетнів.