ВІСНИК МАЛОЗАХИЩЕНИХ

Вівторок, 23.05.2017, 10:50

Вітаю Вас Гость | RSS | Головна | Каталог статей | Реєстрація | Вхід

Головна » Статті » Громадсько-політична діяльність » Духовне збудування особи і суспільства

Дослідімо ПОХОДЖЕННЯ НАС У БІБЛІЇ (середина)

28 І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі!

Звернімо увагу: 1) знову ж скільки людей було спроможних панувати, адже – дві людини (з яких – Адама й Єви, як написано, почалося все живе - Буття 3 : 20), створених Богом пізніше, і це дуже мало щоб панувати над усім раніше створеним і давно благословенним Богом; решта ж живих душ (з природи – насіння і рід зміїні) панувати не вміли, інакше як природно – диким насиллям;

2)не можна сказати, що благословення це стосується роду Божого, бо ще аж до Іллі   рід зміїний.

 

29 І сказав Бог: Оце дав Я вам усю ярину, що розсіває насіння, що на всій землі, і кожне дерево, що на ньому плід деревний, що воно розсіває насіння, нехай буде на їжу це вам!

Звернімо увагу, який низький рівень розвитку був після цього першого створення: не дано ще сіяти, садити, щепити (Псалми 94(95): 7 Він наш Бог, а ми люди Його пасовиська й отара руки Його. Сьогодні, коли Його голос почуєте, ).

 

30 І земній усій звірині і всьому птаству небесному, і кожному, що плазує по землі, що душа в ньому жива, уся зелень яринна на їжу для них. І сталось.

Звернімо увагу: 1) ярина не весняного людського сіяння, а осіннього самосіву, так саме дерево – що розсіває насіння без людського втручання(Буття 1 : 11-12); не порали, не сіяли, не садили, не щепили;

2) земна уся звірина і все птаство небесне, і кожне, що плазує по землі, що душа в ньому жива, вже були, але, стосовно людини тієї, що для життя в раю, все живе починається заново – з Єви (Буття 3 : 20 І назвав Адам ім'я своїй жінці: Єва, бо вона була мати всього живого.), якій, жити вічно – ще було рано.

 

Буття 2 : 1 І були скінчені небо й земля, і все воїнство їхнє. 2 І скінчив Бог дня сьомого працю Свою, яку Він чинив. І Він відпочив у дні сьомім від усієї праці Своєї, яку був чинив. 3 І поблагословив Бог день сьомий, і його освятив, бо в нім відпочив Він від усієї праці Своєї, яку, чинячи, Бог був створив.

4 Це ось походження неба й землі, коли створено їх, у дні, як Господь Бог сотворив небо та землю.

Звернімо увагу: 1) це — також є  висновком вже описаному створенню, який підтверджує, що ми правильно дослідили, і ще — це є черговість дій, починаючи з часу, коли людина вже була створена.

2)вислів „створено їх, у дні, як Господь Бог сотворив” та наступний опис походження — певне визначають довготу походження творива.

 

 5 І не було на землі жодної польової рослини, і жодна ярина польова не росла, бо на землю дощу Господь Бог не давав, і не було людини, щоб порати землю.

Звернімо увагу, — явно, що поля, обробленого людиною і рослин чи злаків нею вирощених, не було. І настановити ще її не було кому Йова 11 : 12 Тож людина порожняя мудрішає, хоч народжується, як те дике осля!

 

 7 І уформував (не «створив», бо тут слово в оригіналі не таке, як слово «створив» у віршах 1 :7, 1 : 26, бо по гебрайському, якщо дослідити таке ж, як у цім вірші, слово, де воно є в інших віршах Біблії, наприклад, Захарiя 12 : 1… — воно має значення: уформував») Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її, і стала людина живою душею

Звернімо увагу: 1) уформував — це гебрайський  ПРАВИЛЬНИЙ, цього слова, ПЕРЕКЛАД, бо в оригіналі слова, що мають визначення — створив, відрізняються, а ЦЕ СЛОВО (точно таке, як у вірші 1: 7 Буття) БІБЛІЄЮ утлумачене ТАК: Захарiя 12 : 1 ... Говорить Господь, що небо напнув та землю заклав, і вформував дух людині у нутрі її,   є й інші випадки такого перекладу, див. нижче і у Біблії;

2) до того створена людина ще не була живою душею 1 Коринтян 15 : 45 Так і написано: Перша людина Адам став душею живою, тобто є потреба формувати її дух, спочатку людський, і є (1 : 24) завдання землі видати живу душу, 26-27 створено людину – подобу богам, бо хоч до цього була душа жива – вже не плазуюча, хоч вигляд вже, певне, мала людський, але ж ще звіроподібна духом, яка, хоч панувала, але й боялася усього, крім Творця, бо не могла бачити Дух і не могла знати, що вона є чиєсь, а не власне(як у природі) твориво…;

3) звичайно формування відбувається з уже створеного. Наприклад, ось так -  Iсая 43 : 1 А тепер отак каже Господь, що створив тебе, Якове, і тебе вформував, о Ізраїлю: Не бійся, бо Я тебе викупив, Я покликав ім'я твоє, Мій ти! 7 і кожного, хто тільки зветься Іменням Моїм, і кого Я на славу Свою був створив, кого вформував та кого Я вчинив. 21 Цей народ Я Собі вформував, він буде звіщати про славу Мою. Iсая 44 : 2 Так говорить Господь, що тебе учинив і тебе вформував від утроби, і тобі помагає: Не бійся, рабе Мій, Якове, і Єшуруне, якого Я вибрав! (З останнього вірша  можна дійти також висновку, що формування не відбувається раптом чи випадково, а довго і винятково, з вибраного із створеного, бо ж навіть щоб формувати програму для компютера, то треба багато чого, тим паче дух людині в її нутрі. Римлян 11 : 24 Бо коли ти відтятий з оливки, дикої з природи, і проти природи защеплений до доброї оливки, то скільки ж більше ті, що природні, прищепляться до своєї власної оливки? Iсая 45 :  8 Спустіть росу згори, небеса, а із хмар хай спливе справедливість! Хай земля відкривається, і хай породить спасіння та правду, хай разом ростуть! Я, Господь, це вчинив!  Єремії 3 : 4 Чи ж кликати віднині не будеш до Мене: Отче мій, Ти юнацтва мого Провідник! 19 І Я був подумав: як поставлю тебе Я посеред синів і дам тобі край пожаданий, найкращу спадщину народів? І Я думав: ви будете звати Мене: Мій Отче, і не відвернетеся ви від Мене.);

4) Слово Боже попередніх віршів показало вже, яким шляхом відбулося становлення людини живою душею; зауважимо, що людини, корінь якої ще був з таким самим духом, як і у решти живих душ, які походять з землі, бо ще майже нічого не вміла робити, що дуже добре видно з наступних трьох віршів: 8, 9 та 15, хоч вигляд мала подібно Богу і завдаток Духу Божого.

5) ПОРОХ  в Біблії — є визначеним місцем походження створінь земних з низьким духом.  Екклезiяст 3 : 18 Я сказав був у серці своєму: Це для людських синів, щоб Бог випробовував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті звірі, 19 бо доля для людських синів і доля звірини однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один подих, і нема над твариною вищости людям, марнота бо все!... 20 Все до місця одного йде: все постало із пороху, і вернеться все знов до пороху... 21 Хто те знає, чи дух людських синів підіймається вгору, і чи спускається вділ до землі дух скотини?

8 І насадив Господь Бог рай ув Едені на сході, і там осадив людину, що її Він створив.

9 І зростив Господь Бог із землі кожне дерево, принадне на вигляд і на їжу смачне, і дерево життя посеред раю, і дерево Пізнання добра і зла.

15 І взяв Господь Бог людину, і в еденському раї вмістив був її, щоб порала його та його доглядала.  

Звернімо увагу: 1) взяв звідкись і осадив-вмістив людину - Адама, яку Він десь створив.

2) Сам Бог в саду  зростив принадне та смачне дерево, бо хоч люди вже давно були (знаємо з попередніх віршів книги Буття і дізнаємося далі по тексту – див. вірші 1 : 26, 4 :  14-17, 26)  та не було ще людини, яка вміла би це робити, бо ті яблуні, котрі самі сіються, смачних плодів не родять, хоч їсти їх можна, а щоб доручити це людині уформованій Богом – Адаму, то вона ні злого, ні доброго ще не бачила і чи буде слухняною, невідомо. Підтвердження цьому у Біблії1 Коринтян 15 : 36 Нерозумний, що ти сієш, те не оживе, як не вмре. 37 І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зерно, яке трапиться, пшениці або чого іншого, 38 і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зерняті тіло його. 39 Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в людей, та інше тіло в скотини, та інше тіло в пташок, та інше у риб. 40 Є небесні тіла й тіла земні, але ж інша слава небесним, а інша земним.  44 сіється тіло звичайне, встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне. 45 Так і написано: Перша людина Адам став душею живою, а останній Адам то дух оживляючий. 46 Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне. 47 Перша людина з землі, земна, друга Людина із неба Господь. 48 Який земний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні. 49 І, як носили ми образ земного, так і образ небесного будемо носити.  Зі змісту останнього вірша, на фоні трьох віршів: 8, 9 та 15 другого розділу книги Буття, випливає, що: 1)  Адам носив образ земного і 2) не носив ще образ небесного, хоч і був створеним на подобу Божу. Єремії 2 : 21 А Я ж посадив був тебе виноградом добірним, увесь він насіння правдиве! І як ти змінилась Мені на виродка винограду чужого?  — якого? Винограду  у Єзекеїля 17 : 3-10,  що вирвуть коріння, яке потягнеться живитися з не того насадження;

16 І наказав Господь Бог Адамові, кажучи: Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти. 17 Але з дерева знання добра й зла не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!

Зауважмо, що Бог казав правду, бо пізнавши добро і зло людина з природи, котра добра від зла не знала навіть відрізнити, така гине Єремії 11 : 16 Оливка зелена, гарна плодом хорошим, так кликнув Господь твоє ймення. Але з шумом великого вітру огонь запалився круг неї, і галузки її поламаються!, а якщо родиться згори - бог. Але ще ж треба навчитися зло відділяти, перемагати зло добром. Отже, до цього ще далеко.

18 І сказав Господь Бог: Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього. Зауважмо, що Бог жінки не мав, і навпаки, зауважимо, що — земне створіння не жило без жінки.

19 І вчинив Господь Бог із землі всю польову звірину, і все птаство небесне, і до Адама привів, щоб побачити, як він їх кликатиме. А все, як покличе Адам до них, до живої душі воно ймення йому.  Зауважмо, що коли Бог вчинив звірину та птаство ми знаємо з попередніх віршів, але там тим душам, створеним до Адама, Бог не дав кликати; і у звірини душа живою Богом зветься, а у людини вона мертва аж до моменту, коли до неї Слово Боже було; і душі живої, яку благословив на початку Бог, до Адама не привів Бог, а тільки: звірів, птахів і худобу; вірогідно, що одну душу живу Господь таки привів Адамові, Єву, яка могла бути з його покоління(ребра) земного, з якого і він зроблений Богом .

20 І назвав Адам імена всій худобі, і птаству небесному, і всій польовій звірині. Але Адамові помочі Він не знайшов, щоб подібна до нього була. 21 І вчинив Господь Бог, що на Адама спав міцний сон, і заснув він. І Він узяв одне з ребер його, і тілом закрив його місце. 22 І перетворив Господь Бог те ребро, що взяв із Адама, на жінку, і привів її до Адама. 23 І промовив Адам: Оце тепер вона кість від костей моїх, і тіло від тіла мого. Вона чоловіковою буде зватися, бо взята вона з чоловіка. 24 Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, і стануть вони одним тілом. 25 І були вони нагі обоє, Адам та жінка його, і вони не соромились.  

Звернімо увагу: 1) ці люди (Богом створені Адам та Єва) мали завдаток Духу Божого (2 Коринтян 1 : 22 Який і назнаменував нас, і в наші серця дав завдаток Духа. 5 : 4 Бо ми, знаходячися в цьому наметі, зітхаємо під тягарем, бо не хочемо роздягтися, але одягтися, щоб смертне пожерлось життям. 5 А Той, Хто на це саме й створив нас, то Бог, що й дав нам завдаток Духа); але й мали знання деякі земні, бо Адам знав, що то є батько і мати, що то є родина, що то є пристати до жінки — а звідки?

2)  створені Богом люди мали би зацікавитися, чому такі ж на вигляд як вони, але Боги не голі, зацікавитися чому Боги знають що можна а що ні, а вони не знають... але  не зацікавилися;

3)то чи можна вважати Адама вже за сина Божого? — Ні! Римлян 8 :  13 бо коли живете за тілом, то маєте вмерти, а коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити. 14 Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі; 15 бо не взяли ви духа неволі знов на страх, але взяли ви Духа синівства, що через Нього кличемо: Авва, Отче! 16 Сам Цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми діти Божі. Ми ж спостерігаємо, що Адам не водився ще Духом Божим Івана 15 : 1 Я правдива Виноградина, а Отець Мій Виноградар. 6 Коли хто перебувати не буде в Мені, той буде відкинений геть, як галузка, і всохне. І громадять їх, і кладуть на огонь, і згорять., а спокушувався духом сатани; не вмертвив ше Адам духом своїм тілесних вчинків: пожадливості, похоті і спокуси, то ж і його поколінню ще багато належало згоріти Обя’явлення 19 :  19 І я побачив звірину, і земних царів, і війська їхні, зібрані, щоб учинити війну з Тим, Хто сидить на коні, та з військом Його. 20 І схоплена була звірина, а з нею неправдивий пророк, що ознаки чинив перед нею, що ними звів тих, хто знамено звірини прийняв і поклонився був образові її. Обоє вони були вкинені живими до огняного озера, що сіркою горіло...

4) і Бог дозволяє статися далі наступному Ісаї 2 : 22 Відкинься ж собі від людини, що віддих у носі її, бо защо її поважати? 42 :   5 Говорить отак Бог, Господь, що створив небеса і їх розтягнув, що землю простяг та все те, що із неї виходить, що народові на ній Він дихання дає, і духа всім тим, хто ходить по ній.  Еклізіяст 3 : 18 Я сказав був у серці своєму: Це для людських синів, щоб Бог випробовував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті звірі, 19 бо доля для людських синів і доля звірини однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один подих, і нема над твариною вищости людям, марнота бо все!... 20 Все до місця одного йде: все постало із пороху, і вернеться все знов до пороху...

 

Буття 3 :

1 Але змій був хитріший над усю польову звірину, яку Господь Бог учинив. І сказав він до жінки: Чи Бог наказав: Не їжте з усякого дерева раю? 5 Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло.

Звернімо увагу:1) певне найперше пізнають, що є не лише кислі, а й солодкі бувають яблука;

2) зі змісту тексту явне те, що Адам і Єва знали про існування Богів, що боги переважають людину знаннями, але змій, хитріший за звірину, спокушує жінку — бо вона ще спокуслива;

3) і що ж Бог робить далі.

 

 7 І розкрилися очі в обох них, і пізнали, що нагі вони. І зшили вони фігові листя, і зробили опаски собі.

Звернімо увагу: 1) певне з цієї поведінки Адама і Єви явний висновок, що вони зрозуміли нарешті, що не такі, як ті, що бігають по землі голими.

2) Але, з того, якою вони одежею уподобили себе Богам, ясно було, що рівняти з Богами їх, знанням життя вічного, ще було зарано.

3) Бо щоб мати дух навіть людини, треба пожити на землі — Юди 1 : 19 ...тілесні, що духа не мають.

4) Але й навіть мати дух людини, то це ще не означає мати Духа Божого, бо — 1 Коринтян 2 : 11 Хто бо з людей знає речі людські, окрім людського духа, що в нім проживає? Так само не знає ніхто й речей Божих, окрім Духа Божого. Отже та людина знає речі людські, котра має людського духа, що в ній проживає (так само, знає речі Божі той, хто має Духа Божого) 1 Петра 3 : 4 але захована людина серця в нетлінні лагідного й мовчазного духа, що дорогоцінне перед Богом. 2Петра 3 : 12 Вони, немов звірина нерозумна, зроджена природою на зловлення та загибіль, зневажають те, чого не розуміють, і в тлінні своїм будуть знищені

5) Звідси, щоб мати людського тліного духа, треба пожити на землі, а Адам не жив на землі до створення його, то як було йому давати вже нетліного Духа Божого усього? Марка 7 : 20 А далі сказав Він: Що з людини виходить, те людину опоганює. 21 Бо зсередини, із людського серця виходять лихі думки, розпуста, крадіж, душогубства, 22  перелюби, здирства, лукавства, підступ, безстидства, завидющеє око, богозневага, гордощі, безум. 23 Усе зле це виходить зсередини, і людину опоганює! — це риси явно притаманні звірині. І ось пояснення цьому: Марка 4 : 26 І сказав Він: Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насіння, 27 і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає паростки та росте, хоч не знає він, як. 28 Бо родить земля сама з себе: перше вруна, потім колос, а тоді повне збіжжя на колосі. 29 А коли плід доспіє, зараз він посилає серпа, бо настали жнива.

 

 

14 І до змія сказав Господь Бог: За те, що зробив ти оце, то ти проклятіший над усю худобу, і над усю звірину польову! На своїм череві будеш плазувати, і порох ти їстимеш у всі дні свойого життя.

Зауважмо, чи могла Єва, втриматися, щоб не спокусити Адама, будучи не вчиненою, як Адам, дещо знаючим від Творця і майже нічого не знаючи про лукавства  роду зміїного, а вчиненою інакше, з його ребра? Тобто, вірогідно, маючи природний інстинкт, який жив у цім ребрі, бо й Адам із пороху земного зроблений, тобто, щодо пороху – тіла, як і все, що видала земля, лише мав вже завдаток Духу. 

15 І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту.

16 До жінки промовив: Помножуючи, помножу терпіння твої та болі вагітности твоєї. Ти в муках родитимеш діти, і до мужа твого пожадання твоє, а він буде панувати над тобою.

19 У поті свойого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, і до пороху вернешся

20 І назвав Адам ім’я своїй жінці: Єва, бо вона була мати всього живого.

Звернімо увагу: 1)ворожнеча між насінням зміїним і насінням матері усього живого, що почалося від Єви; доречно згадати й два засадження, у Єзекеїля 17 : 3-10, де йдеться  що вирвуть коріння те, яке потягнеться живитися з не того насадження; власне й Ісус Христос (який в нас а ми в Ньому)  має таке ж завдання: Псалми 2 : 9 Ти їх повбиваєш залізним жезлом, потовчеш їх, як посуд ганчарський...  5 : 6 Перед очима Твоїми не втримаються гультяї, всіх злочинців ненавидиш Ти. 7 Погубиш Ти неправдомовців, кровожерну й підступну людину обридить Господь. 10(11) : 6 Він спустить дощем на безбожних горюче вугілля, огонь, і сірку, і вітер гарячий, це частка їхньої чаші. 7 Бо Господь справедливий, кохає Він правду, праведний бачить обличчя Його!

2)чому вони воюють (описано у коментарях 4 та 5 до вірша 27 Буття 1), бо людина, то два різні роди з різного насіння, і хоч подібного походження та різного садження, і кожний з тих двох родів, живлення обирає собі таке, до якого тягнеться їхнє коріння і яке вибирали собі насіння; і коли обирається живлення не від того садження, то виривається все, і коріння, і гілля, і плід. А коли обрали від того садження, то Господар лише обрізає... на користь, на збудування, щоб дерево гарне було і  плоди щоб були добрі. Таке переродження роду у рід можливе і під силу лише Господу Богу (Матвія 3 : 7 Як побачив же він багатьох фарисеїв та саддукеїв, що приходять на хрищення, то промовив до них: Роде зміїний, хто вас надоумив утікати від гніву майбутнього? І, приємно вражений, напоумляє Іван фарисеїв тих, що додумалися нарешті прийти: 5 : 48 Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!). Такий процес переродження з тілесного у духовне набагато складніший, ніж переродження гусені у метелика через смерть, або у солітера, цикл існування якого є у повітрі, воді, землі, і у живих організмах (Йов 4 : 19 Що ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені! 20 Вони товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди... 21 Слава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!... 10 : 3 Чи це добре Тобі, що Ти гнобиш мене, що погорджуєш творивом рук Своїх, а раду безбожних освітлюєш? Звернімо увагу, що тут безбожні, наче не твориво рук Бога, а безпомічні  мешканці глиняних хат. Натомість, гноблений Йов, вже добре пізнав у Чиїх він руках,  просить поміч у Творця  8 Твої руки створили мене і вчинили мене, потім Ти обернувся і губиш мене... 9 Пам'ятай, що мов глину мене обробив Ти, і в порох мене обертаєш.  11 Ти шкірою й тілом мене зодягаєш, і сплів Ти мене із костей та із жил. 12 Життя й милість подав Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа. Звернімо увагу, що й тут те саме, та ще виразніше про дух, як життя й милість.);

3) мати всього живого (цього – вже із завдатком Духу Небесного) Єва, а не Адам, якого першим на землі створив Бог, бо він спокусився земним,  ще не знаючи – не відчуваючи земного зла і взагалі зла. І Єва з його ребра (тому теж із завдатком Духу Небесного) також нестійкою була, але вона вибрала пізнати життя зеине, з його добром і злом. Хибно, бо через спокусу, бо хибно, маючи задаток Божого розуму, жити земними задоволеннями, давши волю похоті природній. Все ж, що прагнула пізнати, то стала матір’ю усього живого, але ще того, про яке – деяке, ще й Ісус Христос скаже: „лиши мертвим мерця хоронити (Йов 10 :  21 поки я не піду й не вернуся! до краю темноти та смертної тіні, 22 до темного краю, як морок, до тьмяного краю, в якому порядків нема, і де світло, як темрява... Звернімо увагу, що повертатися Йов має, навіть, якби не попав у милість до Бога - грішником, не гнити, як тіло плоті, але жити у гіршому світі, в краю темноти, при світлі, і смертної тіні.
Категорія: Духовне збудування особи і суспільства | Додав: Voytko (02.09.2011) | Автор: Анатолій Войтко E
Переглядів: 702 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:

Форма входу

Категорії розділу

Листи-запрошення до співпраці [3]
В категорії представленні листи і звернення борців до різних установ, політичних партій та громадських організацій, посадових осіб, з пропозиціями співпраці, а також вищевказаних осіб до ГО ЗБЗС.
Політика держави не народна [4]
Яка громадськість змінить життя на краще [10]
Громадські Пропозиції змін Конституції України — гарантія зникнення беззаконня і корупції [18]
Духовне збудування особи і суспільства [77]
Громадський контроль влади, експертиза дій влади [3]

Пошук

Наше опитування

Чи можливо знищити корупцію в Україні демократичними методами?
Всего ответов: 272

Статистика


Онлайн всьго: 1
Гоcті: 1
Користувачів: 0