|
Бачимо, якщо Бог виявить, то
бачимо, і серце лукаве, і помітне нам лицемірство чиєсь. Те лицемірство і те
лукавство, яке викриває, у поведінці інших, нам Бог Словом Писання, — бачимо! І
нам, бачення цих не наших недоліків, допомагає визначатися, як бути нам. І
багато нас, так – на чужих помилках, навчаємось і змінюємося на краще. Якщо ж
власником виявлених помилок є видатний і
щиро праведний чи святий, то ще більш ті недоліки впливові на нас. І самим тим,
хто помилявся, тим, у чиїй поведінці викрив Бог, за нашої участі, недолік, якщо
вони не горді, то їм, в першу чергу, велика користь. Вони, чи радіють, чи ніяковіють,
але щиро дякують Богу і дякують вдячно усім тим, через кого Бог зробив таке
виявлення.
Отже, є очевидною корисність –
виявити провину та гріх, бо так перемагаємо зло добром. Так зло зникає
назавжди. Чому ж не чинимо так? Бо природна ніяковість, наче непристойність виявлення… — є ще притаманні, навіть святим. Святий,
коли стосується це окремої людини, то ще виявляє ту людину у провинах, іноді й
на людях, у Церкві чи деінде. Коли ж це стосується видатної людини чи Церкви
іншої, то його – й святого, доброта та милосердя (щойно вроджені у людині, яка
має страх перед Богом) стають на перешкоді казати належно (так, як Бог велить –
Ісая 58 : 1) і голосно на людях, в Церквах і на майданах, — про тих, у кого він
тільки ось побачив яку недолугість, марноту, неправду чи інше зло.
Церква, кожна, добра – Божа,
проте, ще в кожній є, різна за розміром і суттю, ложка дьогтю на бочку меду.
Щонайменше, у кожній є своя, якась погана звичка, що не дає стати досконалою у
Христі Ісусі Церквою (релігією). І це не дивно, бо згадаймо звернення Господа
до семи Церков, у кожній є що виправляти. Згадаймо, як часто, навіть, наставник
Церкви на запитання, хіба так навчає Писання, відповідає: «так прийнято». — Ким так
заведено, якщо не Богом?
Сучасна нестримна система
інформації, якою оснащено юрбу (яка є ще цілиною на ниві проповідання Слова
Всевишнього Бога, в освоєні якої зацікавлена кожна Церква), юрбу, яка дуже
уважно цікавиться негараздами-гріхами святих, звичайно, що змушуватиме Церкву,
охаяну прилюдно, очищатися всіляко. У тім числі, такі обставини підштовхують до
необхідності очищення від того чи іншого канону чи звички, яких традиційно дотримувалися
віками. З іншого боку, народ Церков, вихований тими традиціями, не так швидко
змінюється, щоб сприймати і вітати виявлення інших у гріху, з цих самих причин:
«так прийнято», природна ніяковість, наче непристойність виявлення…. Так, і ще
ж ворогувати з іншими люблячими Бога, це теж — не по Божому і дуже
(справедливо) засуджується більшістю у суспільстві. Як же, без втрат, поваги, з трудом
завойованої, налаштуватися одній Церкві виказати другій виявлену непристойність
– невідповідність Христовій науці? І хто слухатиме когось з іншої Церкви про
недоліки своєї? Колись таке буде сприйматися із вдячністю.
А допоки такого розуміння нема,
потрібний посередник — несебелюбна громадська організація (не Церква), котра
живим захистом усіх праведних (з усіх Церков і релігій), скривджених злом світу
цього, служитиме ось тим горщиком для нечистот — для очищення від нечистот.
Котра виявлятиме нечистоти безбожності, що їх бачитиме, за Словом Божим, у
інших сама (праведними християнськими правозахисниками – чинитилями правди і
правосуддя) і через тих святих, котрі без пилинки в оці, які є у різних конфесіях,
що вони більше слухають Бога, ніж людей, не дивлячись на обличчя, на належність
до конфесії.
Такий рух, це – поштовх до
єднання, за очищення Духу Божого в Церквах, звичайно єднатиме усіх щиро
люблячих Бога, які хочуть піклуватися про ближнього. Бо він буде поза
релігійний і матиме засади чисто чесного доброго змагання у ревності за Бога.
Громадська організація, яка
віддасть себе під контроль і нагляд тим (Церквам, виробникам, бізнесменам і
споживачам – чи то заможним, чи то убогим та бідним), усім тим, кому служитиме
для правосуддя, звільнить їх від корпоративно-конкурентних незручностей, і небезпек переслідування корупцією та
беззаконням свавільної влади.
Робити це самостійно, і виробники
з чесним бізнесом, і духовенство, навіть справді святе, серед себе самих не
швидко зможуть. З різних причин: не притаманно, непристойно, не прийнято…
начебто видавати своїх побратимів, і так саме відкрито ганити іншу поважну
Церкву (релігію), бо ж по суті це — судити (а хто ти такий, щоб судити раба
чужого?). Так, ще не швидко прийде
розуміння, що виявлення ближнього у його провинах і гріхах — це святий
обов’язок. Ось чому, таке виявлення повинно робитися начебто не ними, але й у
руки нечестивих віддавати не можна, бо зараз так є, але ж зле це. Тому треба
чинити громадською організацією, котра повстала проти химерного, безбожного,
побудованого нечестивими на неправді миру і спокою: без чистоти совісті, без
Правди, без милосердя, без справедливості суспільства.
Як формувати такі організації?
Певне, що й тут треба керуватися Богом. Не формувати, бо – формує Бог, а шукати
уформовані: випробувані, праведно захищаючи убогих та бідних, ділами — праведних,
котрі були і є вірні Богу за тих обставин, в яких дав їм чинити, Живу
Праведність, Бог.
Така, що справді захищає від
несправедливості, й стане отим павучком, в хоромах щиро святих різних релігій,
й з інших статусів земних, який слідкуватиме, щоб не появилися мухи безбожності
та віруси зла, в тих кутах, куди святі забувають дивитися, звідки незручно
діставати нечисть, і дістане, і знищить законно, і справедливо, по Божому, щоб
чистим ставало — все!
І підприємці, і чесний бізнес, і
політика, і громадянське суспільство, і Церкви (релігії) з чесним духовенством
повинні почати очищатися. З посеред себе виявляти нечестивих. Тих, котрі
прагнуть бути гнобителями убогих, немилосердними до бідних. Чесним це вигідно,
бо вони збудуться нечестивих конкурентів і завоюють прихильність найнятих
працівників у бізнесі чи служителів у Церкві — усього народу праведного.
Так всі ми (Церкви і релігії,
праведні: виробники, бізнесмени і споживачі – найняті працівники, убогі та
бідні) разом підіймемо
прапора в Ім’я Бога нашого, нехай Господь виконає всі бажання наші (Псалми
19(20) : 6-7).
Прописав 01.05.2011р., слуга Божий, Анатолій Войтко
(автор Проекту «КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ БОЖОЇ»):
http://zbzs-wm.ucoz.ua/news/2011-06-26-43
|
