|
Останнім часом, люди щиро побожні, щедро отримують
від Бога відкриття Духу Нового. Таких людей Бог у Своїх зверненнях та
настановах до них, зве: народ Мій або діти Мої. Найбільше відкриттів Бог дає,
народу Його, стосовно необхідності зміни їхнього ставлення один до одного, в
середині Церков і між Церквами, також між ними усіма і тими, теж людьми Божими,
яким дане пізнати Слово Боже поза Церквами. Церкви тут – це не збудована руками
споруда, а духовні спілкування тих, навернутих до Всевишнього Бога, різних
конфесій і навіть релігій, котрі щиро вірять у Всевишнього і люблять Його.
Таких людей, до яких Господь Бог звертається безпосередньо, або через них — до інших людей чи до інших Церков, дедалі
більшає. Божі благословення, Духом Святим, через цих людей, виразні піклуванням про
нагальну потребу всілякого все більшого і більшого розповсюдження очищеного
Слова Божого до Богом вибраних посудин (тіл людей), що в них Господь пробуває.
Багато ці відкриття посвячені потребі зміни
ставлення Церков до подій в державі, країні, до населення та до влад усіх
рівнів.
Особливу увагу Дух Божий приділяє, останнім часом,
очищенню Слова Божого щодо не зменшення важливості Закону Його, Постанов та
Заповідей, потреби повернення світу до суду праведного і до рад, як перше було:
„ Хай земля відкривається; і хай породить спасіння та правду, хай разом
ростуть! ” (Іс. 45:8) Та чи так воно є в Україні? — Дізнаємося про це,
порівнюючи Україну до Ізраїлю, за часу Ісаї.
На плодючій землі українській Господь має
виноградник, Він обкопав й від каміння почистив його й, фізично, інтелектуально
та духовно – добірним, виноградом його
засадив. Церкву поставив посеред його (уся Україна нині в Церквах) і ще в 1991
році витесав у ньому чавило і
чекав що родитиме він виноград (справедливе суспільство, щоб з нього створити
Народ Божий), — та він уродив дикі ягоди (беззаконня)! Тепер же ти український
мешканцю, та люду побожний (каже Господь-Бог наш), розсудіть-но між Мною та
Моїм виноградником: і що ще можна вчинити було для Мого винограднику, але Я не
зробив у ньому? Чому Я чекав, що
родитиме він виноград, а він уродив дикі ягоди? — Не праведних і святих на чолі
народу, а корупцію і беззаконня свавільної влади, що грабують і гноблять народ праведний.
А тепер завідомлю Я вас, що зроблю для Свого
винограднику: „живопліт (законодавство і органи влади нечестиві) його викину, і
він буде на знищення, горожу його (нечестиві суди і правоохоронні органи)
розвалю, і він не буде обтиканий а ні підсапуваний (Духом Божим – святими служителями
Церков), — і виросте терен й будяччя а хмарам (кредитам, спонсорам,
інвестиціям) звелю щоб дощу не давали на нього. Бо виноградник Господа – то
український дім (народ, що мав би бути Богу вірним — Божим), а муж побожний (то
праведні й святі у Церквах) – коханий Його саджанець. Сподівавсь правосуддя (в Дусі Божому), та ось
кроволиття (в Україні гноблення й грабунок народу праведного), сподівавсь
справедливості Він, та ось зойк. ” (Іс. 5:27)
Слава Богу, в останній час, від кроволиття Бог
милував Україну – не раз, але так затиснули корупцією та беззаконням свавільної
влади, наглим, нахабно відкритим грабуванням,
у злиднях жахливих й у брехні – одночасно (добрехалися аж до обіцянок
кращого життя вже взавтра), що, через рік, бачимо покращення магнатам –
олігархам, справді у двічі-тричі покращало життя, а нам — хоч конай, у злиднях
все жахливіших. Бур’ян так не росте, як ціни.
Очевидно, що право та правосуддя стали нагальними
прагненнями усіх верств населення країни, також державних органів та їх
посадовців усіх рівнів. Тобто, свідомо чи ні, але прагнемо Правди, бо щоб могла
з’являтися справедливість, необхідна Правда. Лише Правда перемагає неправду. А
Правда дістається чиненням правосуддя праву. Від кого ж його чекати?
Бог так дав українцям, що гріх неправди – цей дух
беззаконня, настільки остогидів усім богобійним – людям чесної праці та
праведного життя, що вона – неправда (її дух), не повинна вже повертатися туди,
де спіткнулася об неї Істина (на майдан - Ісая 66:6). Ось цим Духом Божим, Господь,
ось зараз – нагально негайно, єднає
гомін з міст з голосами із храмів, шукаючи тих, хто кличе на суд, хто б судився
по правді. Тих, котрі не покладають надії на неправду лукавих. Котрі,
лукаві, будують партії чи громадські організації, обіцянкою – цяцянкою, з лав бідних
й убогих, обіцяючи захищати їхні права і свободи, але не захищають а лише
обіцяють і виправдовуються справді лукаво, ось так. Прикриваючись тим, що
борються вперед з причинами (що звичайно робити треба), а не з наслідками.
Мовляв : краще вудку дати й навчити рибу ловити, ніж дати рибу з’їсти, бо
вгамувати голод раз, не означає, що знову він не настане. І це спокушає
багатьох розумних активістів. Бо стратегічно це вірний підхід. Наприклад, якщо
навчити змалку дітей побожності, то права й свободи будуть після, колись, як
навчаться більшість, неминуче. І це так (можливо – бо дожити треба, щоб
переконатися, чи справді Божому навчатимуть). Ще розповідають дуже добре
правило, щоб перед тим, як будувати хату, вперед закласти фундамент. У цьому
випадку, будинок – це справедливе суспільство, а фундамент, то ліквідація
причин несправедливості. Як же це не вподобати? Тому легко спокусити навіть
битих боротьбою за права і свободи лідерів громадського руху, в тім числі
навіть науковців і Духовенство, яке вже цим займається. Таких активістів чи й
організації шукають, бо їх поважає народ, за добрі справи, а він — ой як треба
політикам. Лукавство тут у тім, що суд не чиниться негайно (проповідник Еклізвсту 8 : 11 Що скоро не чиниться
присуд за вчинок лихий, тому серце людських синів повне ними, щоб чинити лихе., або пророкЄремія 6 : 29 Спалилося духало, від огню
зникло оливо, надармо старанно
розтоплювано, бо злих не відділено...). Адже не негайно ними здійснюється ліквідація причин несправедливості —
тоді б цей фундамент усі будували залюбки, бо бачили би плоди своєї довіри; і не
так, на захист від дошкульної і нестерпної вже біди-безправ’я, спрямовують діяльність (використовуючи
досягнення і славу у захисті мало захищених) нині діючих правозахисних
організацій, як хитро змінюють напрямок: як би на більш правильний шлях — на
планування соціально і духовно гарних перспективних, з науково обґрунтованими технологіями досягнення успіху,
проектів, які подобаються усім: правозахисникам, Церквам, політикам і населенню
(і навіть грантодавачам), та цим розвертають (і так незначні) зусилля всіх
обманутих убогих та бідних на організацію їхньої (вже політиків), начебто щирої
боротьби за права і свободи. Але ж, очікуваної народом боротьби за його права,—
за життя не дочекатися, по цій популярній програмі.
Таким чином, потребуючі захисту негайно, яких нині
в Україні мільйони, залишаються беззахисні — ошукані любов’ю. Так – дійсно любов’ю,
бо навіть не політики, і навіть ті політики, котрі це не придумали, щиро
кидаються розкручувати проект, який подобається усім і владі також. Бо це ж
передбачає підтримку і жодних перешкод – одні турбота і піклування.
Та чи повно Божа така любов? Адже Господь нам
казав й осла в біді – як упав в криницю, не залишати. Певне, що Бог не мав на
увазі віслюка у цій притчі, а тих, самих убогих та бідних, і праведних — усіх
тих, хто прагне жити чесно, вже сьогодні не страждати від неправди, не
вагітніти бідою і не вроджувати все нові злочини. Адже через це:
„справедливість здалека стоїть, бо на майдані спіткнулася правда, праведність же
не може прийти, — і правда зникла, а той хто від злого відходить, грабований. І
бачить Господь і лихе в Його очах, що правди нема! І Він бачив, що немає
нікого, і дивувавсь, що немає заступника ”
(Ісая 66:6).
Тому треба щоб Його рамено (народ праведний) Йому
допомогло, і праведність Його (яка діє в нас праведних) „підперла Його…” (Іс
59:4,14-16) — чинити правозахист утиснених негайно.
А тим, хто обіцяє після (невідомо коли) заступника утиснених
і переслідуваних, — тим не вірте вже. Бо той, хто не чинив сьогодні вашій
свободі і праву праведності та правди, борючись проти всякої неправди, хто, йдучи
до влади, бачив в біді великій людину, колективи і народ, та не заступався, не
хапав за руку грабіжників і гнобителів ваших (сам чи, як не може, не допомагав
тим це робити, хто аж до самозречення п’явся захистити вас), то вони, прийшовши
до влади, тим паче не звертатимуть уваги на злидні і біди ваші. Iсая 10 : 1
Горе законодавцям несправедливим, та писарям, які пишуть на лихо, 2 щоб від
правосуддя усунути бідних, і щоб відняти права від убогих народу Мого, щоб
стали вдовиці здобичею їм, і пограбувати сиріт...
Вірмо тим, хто проявив себе у законній боротьбі з
творцями і виконавцями корупції; у законній боротьбі із свавільним беззаконням
влади, яка гнобить і грабує праведних і щиро прагнучих жити чесно.
Воскрешаймо Христа в собі і у світі! Несенням щиро
і віддано свого хреста слідом за Ним.
Хай так буде!
29.04.2011р.
Раб Божий, Анатолій Войтко
— дослідник Біблії,
автор Проекту
«КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ БОЖОЇ»
http://zbzs-wm.ucoz.ua/news/2011-10-17-58
|
