|
Принципи політики розвинених країн Європи і Світу
зводяться до забезпечення безпеки і справедливості населенню країн.
Справедливість тут, певне, означає не рівність, а НАВПАКИ, що не
повинно бути рівно їсти чи вдягатися… дитині і вантажнику. Не однакове право чи
законні інтереси у злочинця і у сумлінного та праведного. З відповідних цим
принципам підстав, не можуть бути однаковими обов’язки і відповідальність.
Світ дійшов висновку, що справедливість, щоб їй бути справедливою, має
встановлюватися не владою, а народом, влада ж повинна виконувати волю народу.
ВИСНОВКИ НАРОДУ ПРО ОСОБЛИВОСТІ ПРИНЦИПІВ
НИНІ ДІЮЧОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ:
Жодний закон, навіть Конституція, в Україні не діятиме на принципах,
закладеної в них політики української(нині діючої), а від так і європейської чи
світової, через особливі (недовідомі у світі, а в Україні — як звичний спосіб
життя) явища: корупції, беззаконня, свавілля влади, та розсудливості народу.
Політичні партії, в очах народу, — ворог народу! Ось витяг з одного
коментарю: «Чтобы стать политиком, нужно забыть о
МНОГИХ человеческих понятиях; о порядочности, чести, совести, ответственности,
о библейских истинах. Для меня, что Витя, что Юля, суть одно и то-же, все
политики должны сидеть не в ВР, а в тюрьме! А что бы этого не случилось,
депутатская неприкосновенность будет существовать ВСЕГДА. Ради этого они все к
власти и рвутся, за нашими деньгами и неприкосновенности от нашего гнева.».
Народ вже усвідомив, що це політичні партії творять правовий безлад,
грабіжницьку для народу податкову, цінову і тарифну політику. Народ свідомий
того, що іншої політики чекати годі, бо політичні партії у абсолютній більшості
створені гнобителями народу, тими, хто дуже пограбував бо ж все було народним,
а тепер за все це треба платити і грабує народ все більш нахабними вигадками,
пограбування народу і є політикою української влади;
Народ не може вибрати партію, через тотальну дезінформацію, в майже
повній інформаційній ізоляції народу від правди про становище народу, держави і
про можливості України, в умовах справедливого суспільства. Тому — не хоче їх!
Політологи, експерти і ЗМІ — це похідні від АНТИНАРОДНОЇ української
політики.
Народ не може захиститися, через особливу українську правову
дискримінацію.
Особливість цієї
дискримінації у тім, що:
-
невиправно
корумповані державні органи, і правоохоронні, і правосуддя, вкупі із усіма іншими
органами виконавчої влади, служать не народу а владі; у більшості випадків
злочинів з пограбування народу, особливо шахрайств і рекету, утиску, гонінь і
переслідувань неугодних, представники цих органів є організаторами і
покровителями злочинних угрупувань; поодинокі викриття таких злочинів —
показуха і розправа з неслухняними; навіть банд в Україні не може бути, якщо
вони не служать віддано комусь з влади: керівництву прокуратур, міліції, суду
та іншої високопоставленої влади;
-
законодавці
у спілці з виконавчою владою спеціально дурять народ, видаючи закони та даючи
вказівки щоб їх не виконувати;
-
за цих
умов, для більшості осіб (фізичних і юридичних) правосуддя ще й матеріально
недоступне.
Є поодинокі політичні партії (так саме експерти і ЗМІ), які нічим не
заплямилися в очах народу, але вони ще й не могли себе проявити і не можуть
через майже повну інформаційну ізоляцію
народу, і через відсутність досвіду подолання перешкод, притаманних українській
політиці.
Громадські організації, у абсолютній більшості політизовані або
корпоративно-олігархічні, і теж не мають довіри в народу.
Громадські організації недопущені до виборчого процесу на рівні з
політичними, бо народ знає ті поодинокі громадські організації, котрі справді
служать інтересам народу, і політики бояться, що саме ці громадські організації
матимуть успіх на виборах.
Винятки є, що правозахисні громадські організації щиро служать народу (і
винятки є, що ними засновані ЗМІ) і окремі активісти такі є, але це поодинокі випадки і вони не мають умов
(наприклад пільг), не те, щоб на рівні з державними службовцями а навпаки –
утискувані, гнані і переслідувані.
ВИСНОВОК. Двигуном української політики має стати народ Божий.
Народ повинен визначитися, чи хоче жити як жив, чи по Божому. Для цього
народ має знати, що то є жити по Божому. Якщо так, то треба зібрати тих, хто за
так, а далі — на Біблії не повинна клястися людина, котра Бога не боїться.
Що буде далі, після вибору інших? Наразі це запитання, дуже нагальне.
Якщо його не зробити доцільним для народу, то всяка мова про новації, навіть
недоречна.
Бо стане все черговими показами деяких змін, що в кінцевому рахунку не
дають народу правосуддя праведного а відтак й справедливого суспільства.
Система має стати дійсно народною, тобто анти-олігархічною, такою де
діє Закон, щоб зробити справедливий перерозподіл та подальший розподіл благ, за
яких народ приречений заможніти та жити щасливо у справедливому суспільстві. І відбутися
це має без стрілянини, бо український народ стріляний доволі.
Щоб зробити так і таким народовладдя, насамперед необхідно зібрати
народ, який саме цього роблення хоче. Для цього треба дати народу чинник
єднання — те, чого він конче хоче, але
не знає, що таке існує, якого він хоче, і що та як таке можливе.
Анатолій Войтко – громадський
правозахисник,
автор Проекту «КОНСТИТУЦІЯ
УКРАЇНИ БОЖОЇ»
http://www.docme.ru/doc/29985/proekt-%22konstituc%D1%96ya-ukra%D1%97ni-bozho%D1%97%22-%28... http://www.docme.ru/doc/29975/%D1%96nstrukc%D1%96ya-zboru-p%D1%96dpis%D1%96v
http://www.docme.ru/doc/29974/perevagi-konstituc%D1%96%D1%97 http://docme.ru/jN8
| 