|
Стаття 81. Суддя втрачає право бути суддею, працювати у
споріднених галузях та право на пенсію державного службовця, якщо в рішенні
використав доказ, про який підчас слухання чітко не казав чи приймає чи
відхиляє його; також, якщо не взяв до уваги доказ, заяву, клопотання,
заперечення не мотивуючи чи не аргументуючи достатньо вичерпно підстав не
взяття.
Стаття 82. Скасовуючи рішення (вирок, постанову, ухвалу)
суду, вищий суд повинен перевірити чи воно має ознаки завідомо неправосудного і
роз’яснити потенційно зацікавленим учасникам справи права щодо цього та
надіслати матеріали для порушення кримінальної справи проти судді, який виносив
завідомо неправосудне рішення.
Стаття 83. Прокурор території, на якій за рік більше як
три справи визнано вирішеними "завідомо неправосудно", але він не
приймав участі у виявлені хоч двох цих випадків неправосуддя, — автоматично позбавляється права займати
посаду прокурора, на діяльність у споріднених галузях та право на пенсію
державного службовця.
Стаття 84. Правоздатна, дієздатна особа вправі звернутися
до суду з вимогою порушити кримінальну справу проти судді, що діяв, на її
думку, завідомо неправосудно (незалежно чи був умисел, чи не було). Суддя чи
прокурор, які виявили (дізналися про) ознаки
завідомо неправосудного рішення судді, і якщо ніхто не звернувся з цієї причини
до суду, то з власної ініціативи повинен порушити кримінальну справу проти
судді, який діяв завідомо неправосудно.
Стаття 85. Для навчання і на роботу державними
службовцями, посадовцями в державних (законодавчих, виконавчих і судових)
органах, Народ України направляє, у визначеному законом порядку, відданих
Україні, люблячих Народ і ненависників зла, — шляхетних, громадян, які своєю
діяльністю і життєвою позицією праведного життя, довели своє право сумлінно
служити Народу України.
Стаття 86. Вхід (вихід) до усіх (крім місць збереження
готівки) державних органів — повинен бути вільний (без охорони і без
перепусток).
Стаття 87. Кожний державний службовець (тим паче посадова
особа) зобов’язаний розглядати звернення громадян; якщо підчас розгляду стало
відомо про злочин проти певної особи, чи проти держави, то повинен, для
виявлення винних і для їх покарання, діяти вичерпно застосовуючи конституційні
і законні обов’язки державного службовця. У іншому випадку, — він є співучасником
злочину а якщо діяв за вказівкою, а не за законом, то карається подвійно.
Стаття 88. Шкоду особі, від порушення державним органом
(посадовою особою чи державним службовцем) строку розгляду звернень до
державних органів, компенсує держава. Розмір компенсації встановлюється законом,
залежно від терміну прострочення. Ці збитки, нанесені державі, компенсує винний,
вина визначається законом або судом.
Стаття 89. Держава гарантує і забезпечує людині вільне
без затримки (без виправданої потреби) отримання інформації, яку людина вважає
потрібною їй, якщо інформація не є державною таємницею або не має досить
розумної конфіденційності, щоб в інтересах законних прав інших осіб її не
надавати.
Стаття 90. Державний орган зобов’язаний надати повно і
вичерпно особі, щодо якої вчиняє будь-яку дію (бездіяльність) інформацію про
обсяг прав особи, наслідки їх використання і невикористання та порядок
користування ними з урахуванням платоспроможності особи.
Стаття 91. Кожна заява особи про побої чи інше нелюдське
поводження з нею в правоохоронних органах чи установах виконання покарань, чи у
суді, досліджується з представником громадськості, вибраним чи родичами
потерпілого, чи тим, кому потерпілий довіряє, без права будь-яких перешкод
представнику у дослідженнях.
Стаття 92. У випадку неправомірного завдання шкоди особі
діяльністю державного службовця чи органу державної влади, в тім числі у
судових справах, та у випадку шкоди від не передбачуваних ситуацій і аварій,
держава розраховується з потерпілими негайно, за єдиними тарифами або умовами
розрахунку, встановленими законом, з наступною обов’язковою компенсацією
завданої державі шкоди за рахунок винних, що обов’язково і негайно
встановлюються.
Стаття 93. Держава гарантує і забезпечує фінансову
незалежність неполітичних об’єднань громадян та незалежних ЗМІ шляхом:
- особі (громадській організації), що здійснювала захист малозахищеного (якщо незалежні неполітичні об’єднання громадян та
незалежні ЗМІ займаються правозахистом малозахищених верств населення, а до
часу визнання законодавцем офіційно, про відсутність корупції влади,
малозахищеними слід вважати усіх громадян (колективи), які вступили в конфлікт
з будь-яким керівництвом, органом, посадовою особою чи державним службовцем
державної влади, якщо не встановлено остаточно вину громадянина та
відповідність тяжкості завданого громадянинові покарання вчиненому ним
проступку), окремого громадянина чи колективу,
держава негайно компенсує добровільний захист, згідно виставленого державі
розрахунку затрат на фактично виконаний захист по кожній дії судового і
позасудового захисту, за максимальними тарифами комерційного розрахунку на
ринку відповідної діяльності; зокрема, якщо благодійник частину свого доходу
витрачає на цілі, які закон визнає суспільно корисними або такими, які має
забезпечувати уряд, то йдеться не про пільги як такі та мінімізацію податків, а
про відшкодування певних витрат, які все одно мають оплачуватися з державного
чи місцевих бюджетів;
-
громадська організація, ЗМІ які займаються у своїй діяльності не менше 70% часу
(визначається за судовими рішеннями, вироками, ухвалами, постановами або площею
друку чи годинами в ефірі) захистом осіб, безпідставно скривджених державою
(посадовцем, держслужбовцем), звільняється від сплати податків, користуються
пільгами або дотаціями держави на оплату оренди, комунальні послуги, тепло,
електроенергію, телефон тощо, у визначеному законом порядку;
-
стабільна діяльність громадської організації, ЗМІ впродовж не менше 3-х років
на захист інтересів малозахищених, дає право їм користуватися послугами центру
зайнятості щодо надання безробітних на громадські роботи потрібної для їхньої
діяльності і оплати навчання та стажування потрібних організації кадрів;
- цілеспрямоване
донорство, спонсорство і меценатство в Україні, для неприбуткових
правозахисних, благодійних і милосердних організацій чи для відповідних заходів
і для окремих активістів благородної справи, привілейоване згідно закону,
погодженому із недержавними громадськими правозахисними організаціями;
- держава забезпечує для немаючих фінансів активістів громадянської
суспільно корисної дії можливість оперативного їх спілкування з відповідними
міжнародними організаціями;
- формування громадських незалежних ЗМІ – акціонерних товариств, акції яких
знаходяться у держави, але вона ними не може користуватися.
У конкурсних комісіях органів виконавчої влади по розподілу фінансів для
громадських організацій не повинні брати участь представники тих організацій,
які подають заявки на державне фінансування або не повинні голосувати за свою
організацію.
. Частка прямого державного фінансування в доходах
зареєстрованих в Україні повинна становити не менше 50 % доходів ОГС.
Стаття 94. Скасування Закону України, чи окремих пунктів,
так саме підзаконних актів прирівняних до Закону України, а також внесення змін
до них – позбавляє ту партію, яка
голосувала за їхнє прийняття, тієї кількості (у відсотках) депутатів у
Верховній Раді України, що відповідна відсотку відданих голосів за цей закон чи
пункт. Займають їхнє місце колишні кандидати у депутати (наступні за кількістю
відданих за них голосів, але від тих партій, які голосували проти скасованого
закону чи пункту).
Якщо за квартал жоден Закон України не скасовано чи (при
наявності запропонованих до розгляду) не внесено змін стільки, що кількість депутатів від партій у Верховній
Раді України не зазнала за квартал змін, то така Рада не працювала, а тому
вважається розпущеною.
Стаття 95. Ознаки обкрадання народу (чи його частини)
більше, як на 1000000 гривень (у будь-якому вигляді) — злочин, також ознаки
будь-якого іншого злочину проти суспільства, проти засобу масової інформації,
журналіста, громадської організації, громадських активістів — досліджується за участі представників,
обраних потерпілою частиною народу. Якщо цей злочин не розкритий впродовж
року, усі (хто пропрацював більше року на займаній посаді) посадовці, причетні
до його розкриття, позбуваються посад та прав подальшого займання діяльністю за
фахом і на пенсію державного службовця.
Стаття 96. Законність усіх процедур переоформлення
квартир (у т.ч. кредити і іпотеки), що будь-коли впродовж календарного року
переоформлялися не один раз, повинна проходити перевірку правоохоронними
органами за участі громадськості та зацікавлених осіб. У випадку виявлення
порушень, квартира
повинна бути повернута власнику, якого ошукали, та порушується справа по шахрайству, у якій невинних та
непокараних не може бути.
Стаття 97. В галузях і в міністерствах, за показниками у
звітах виконаної роботи за звітний період, у встановленому законом порядку
визначати (від УСІЄЇ виконаної роботи) ті надходження державі, які належало
зробити за законом, і звіряти їх з фактичними надходженнями, а різницю
компенсувати державі, у встановленому законом порядку, за рахунок керівника
міністерства чи керівника галузі.
Забороняються
посередники (спекулянти), якщо вони не організовані та (чи) не найняті спілками
та (чи) кооперативами, створеними з громадських (в т. ч. Духовних) організацій,
або окремо взятою організацією, членами яких є представники:
1) первинних виробників сировинної продукції, яким повинна
надаватися законом перевага вибору способу збуту — чи через посередників, чи
безпосередньо споживачу;
2) первинних виробників і споживачів порівну.
У керівному складі таких громадських
спілок (чи кооперативів, чи окремих) організацій не може бути керівництво
підприємства – виробника (крім випадків, коли підприємець – фізична особа, яка
не має найманих працівників). Перешкоджання створенню чи дії таких громадських
організацій – злочин, що карається
законом.
Стаття 98. Кожен, хто набув капіталу з 1986 р. більше 60%
від капіталу середнього підприємця у територіальній одиниці, де діє його
бізнес, повинен доказати чесність бізнесу, яким він займається, шляхом
оприлюднення способів набуття майна. Якщо ж не доказав такий бізнесмен
(підприємець) чесності набуття майна, то таке майно вважається набутим
незаконно і конфіскується у встановленому законом порядку.
Стаття 99. Керівні державні службовці, причетні (негідними високодуховної людини діями на
займаних посадах): до грабунку збережень громадян та компенсацій жертвам
фашизму і комунізму, до голодомору, до розкуркулювання, до репресій, до
політичного переслідування інакодумців, до іншого нелюдського поводження –
позбавляються права на будь-які пільги і державних пенсій.
Стаття 100. Відключення електроенергії, газу, води,
тепла, виникнення аварії та інші масові неприємності, вчинені будь-ким невинній
особі, тягнуть за собою звільнення, за безлад в галузі, керівника органу
(відповідного рівня події) незалежно чи виконав все щоб її уникнути, та
відповідальних осіб, залежно чи відповідальний або
причетний виконав все щоб її уникнути.
Стаття 101. Конституційний контроль за
діяльністю державних органів, в т.ч. міліції, прокуратури і суду (не
втручаючись в роботу суддів), громадяни здійснюють через громадських
інспекторів.
1. Громадськими інспекторами можуть бути праведні представники (особи -
члени або найняті громадською організацією фахівці чи юридичні формування, що
мають відповідну освіту, досвід роботи за фахом) лише тих громадських
організацій, які мають практику позитивного представництва у суді інтересів
малозахищених у справах до цих органів.
2. Громадські інспектори, можуть на
громадських засадах паралельно з державними органами досліджувати справи
(детектив) та аналізувати закінчені судові справи, з правом вимоги відновлення
їх розгляду судом.
Стаття 102. Держава, спільно (за
письмовою угодою, у встановленому законом порядку) з громадськими
правозахисними організаціями, які проявили себе у боротьбі з корупцією, вправі мати
(наймати) спокусників, для виявлення хабарників і корупціонерів
Стаття
103. В Україні діє департамент виконання судових рішень, підпорядкований
Верховній раді України та підконтрольний радам на місцях в межах Конституції. В
Україні діють приватні заклади виконання судових рішень, підконтрольні
громадським правозахисним організаціям.
Така діяльність регулюється окремим законом, в якому зарплата і
соціальний захист державних службовців повинні на пряму залежати від якості та
кількості виконаних відповідних Конституції та Законам України судових рішень.
Стаття 104. В
Україні діє департамент слідства,
підпорядкований Верховній раді України та підконтрольний радам на місцях в
межах Конституції. Діяльність слідчих регулюється тим самим законом – державних
службовців, в якому зарплата і соціальний захист повинні на пряму залежати від
якості слідства, від якості державної служби.
Стаття 105. В Україні діють приватні детективи, яким може
бути праведна, шляхетна людина з вищою освітою, позитивним досвідом слідчої
роботи. Їхні права, обов’язки, відповідальність та порядок взаємодії з слідчим
департаментом та іншими державними службовцями і в суспільстві регулюються
законом.
Розділ V ВИБОРИ
Стаття 106. Вибори
до органів державної
влади та органів місцевого самоврядування є
вільними і відбуваються
на основі загального, рівного
і прямого виборчого
права шляхом таємного голосування або (за бажанням
виборця) відкритого голосування.
Стаття 107. Виборцям гарантується вільне
волевиявлення.
Кожен виборець має право знати конкретного депутата, який
захищатиме його права і законі інтереси, але й має право звернення до
будь-якого іншого депутата.
Народ України може помилитись в своєму виборі а тому (і у
випадках крім вирішеному у ст. 95 цієї Конституції) залишає за собою право в
будь-який час відкликати свого обранця і на його місце шляхом перевиборів, у
встановленому законом порядку, обрати іншого.
Стаття 108. Право
голосу на виборах
і референдумах мають громадяни України, які досягли на день
їх проведення двадцяти років, якщо вони не навчаються на денній формі навчання.
Стаття 109. Не приймають участь у виборах.
1.
Обвинувачені та осуджені за
тяжкі злочини вдруге;
2.
Осуджені за наклеп, обман,
шахрайство та недостовірну інформацію, що мала негативні наслідки.
3.
Позбавляються виборчих прав
на період недуги: наркотично залежні, токсикомани, хворі на алкоголізм,
сексуально збоченні і ґвалтівники та психічно недієздатні, яких визнано
судом недієздатними.
4.
Громадяни,
яких стосується встановлене ст. ст. 99, 171 цієї Конституції.
5.
І інші – нечестивий статус яких чітко
визначається законом про вибори.
Стаття 110. Не вправі претендувати на вищі посади в
державі.
1. Хто подав ідею або причетний до збільшення комусь зарплати чи пенсії
більш ніж у 10 раз за середню по країні, або пільг, що принижують гідність
інших не менш шанованих суспільством громадян. Хто зберігає вклади за кордоном
на суму більше десяти тисяч євро, або має бізнес, більш як на десять тисяч євро
прибутку в рік — в одній країні; також, якщо зберігає вклади або має бізнес за
кордоном більш як в двох країнах. Хто не
задекларував доходів і видатків своїх і сім’ї.
2. Хто на керівній посаді був причетний до зниження притоку інвестицій в
Україну чи до зменшення державного фінансування
організацій громадянського суспільства.
3. Хто оскаржував у суді невинну особу або громадського активіста чи
журналіста, якщо не доказав їхньої вини.
4. Рецидивіст, злочинець.
5. Хто проти громадянського чи високодуховного суспільства в Україні.
6. Хто проти незалежності чи соборності України.
7. Нащадки (до внуків) батьків, які займали керівні посади в органах
державної влади і понесли, за порушення Конституції України Божої, кримінальну
відповідальність, та (або) втрачали право займати керівні посади за порушення цієї
Конституції.
Стаття 111. Громадські організації, які здійснюють захист прав
малозахищених (утискуваних у правах, свободах та законних інтересах) і
малозабезпечених володіють виборчим правом нарівні з політичними партіями, а
також правами профспілок та благодійних організацій, необхідних для здійснення
захисту.
Розділ
VI ПРАВА І ОБОВ’ЯЗКИ ЛЮДИНИ, ГРОМАЯНИНА,
ОСОБИ, СУСПІЛЬСТВА
Стаття 112. Кожному гарантується право знати свої права і
обов’язки. Державні органи та посадові особи забезпечують здійснення цього права перед
застосуванням будь-яких санкцій.
Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Але за незнання
права, свободи та цивільного обов’язку, відповідальність не наступає, якщо
особа могла цього не знати, і її права й свободи, при цьому, не втрачаються.
Якщо особа не фахівець або до неї не доведене її право зрозуміло і офіційно, то
не вправі ніхто вимагати відповідальність від особи невинної у незнані свого
права.
Стаття 113.
Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають
права і обов'язки громадян, мають бути доведені до їхнього відома у порядку, встановленому законом.
Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки
громадян, не доведені до відома громадян у порядку, встановленому законом, є не
чинними, для таких.
Стаття 114. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної
дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують
відповідальність особи (крім випадку використання недоторканості для завідомо
неправомірних дій посадовою особою чи державним службовцем, враховуючи, що
недоторканість не означає невідповідальність).
Стаття 115. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх
вчинення не визнавалися законом як правопорушення, окрім як посадові особи та
державні службовці, захищені, у чітко визначених законом випадках, тимчасовим
чи частковим імунітетом непідсудності (судді, депутати, …). За свідоме правопорушення, яке допускали на
службі ті, хто володіє (володів) імунітетом непідсудності, можуть бути, з
ініціативи громадськості, досліджені і покарані після втрати (позбавлення, у
встановленому законом порядку) права на імунітет.
Стаття 116. Кожен має право на правову допомогу. У
випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно.
Стаття 117. Кожен є вільним у виборі
захисника своїх прав у судових і позасудових відносинах.
Стаття 118. Для забезпечення
права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні
справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура, правозахисні
громадські організації та детективи.
Стаття 119. Ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні
розпорядження чи накази.
За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає
юридична відповідальність, більша ніж відповідальність злочинця, що його скоїв.
Стаття 120. Особа вважається невинною у вчиненні злочину (правопорушення) і не може бути піддана кримінальному чи іншому покаранню, доки її вину не
буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком (рішенням,
Постановою) відповідного суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (правопорушення).
Не визнання і визнання вини не є доказом.
Стаття 121. Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Стаття 122. Обвинувачення не може
ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Стаття 123. У разі скасування вироку (рішення, постанови) суду, як
неправосудного, держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану
безпідставним засудженням.
Стаття 124. Особа не несе відповідальності за відмову давати
показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких
визначається законом.
Стаття 125. Підозрюваний,
обвинувачений чи підсудний має право на захист.
Стаття 126. Засуджений користується
всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом
і встановлені вироком суду.
Стаття 127. Громадяни, з правом голосу, мають право
брати участь в
управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих
референдумах, вільно обирати і бути
обраними до органів
державної влади та органів місцевого самоврядування.
Стаття 128. Громадяни мають право збиратися
мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації,
про проведення яких завчасно сповіщаються
органи виконавчої влади
чи органи місцевого
самоврядування.
Обмеження щодо
реалізації цього права може
встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах
національної безпеки та громадського порядку -
з метою запобігання
заворушенням чи злочинам, для
охорони здоров'я або захисту прав і свобод інших людей. В інших випадках,
обмеження повинно бути покаране згідно закону.
Стаття
129. Усі мають
право направляти індивідуальні
чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до
органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових
і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений
законом строк.
Стаття 130. Кожен має право на житло. Держава
створює умови, за яких, у встановленому
законом порядку, кожний громадянин має змогу житло: побудувати, придбати у
власність, взяти в оренду. Керівники громад зобов’язані надавати усім бажаючим
будувати, можливість будувати на їхніх умовах, починаючи з мінімальної вигоди
для громади.
Стаття 131. Громадянам, які потребують
соціального захисту, житло надається
державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для
них плату відповідно до закону.
Стаття 132.
ЗАБОРОНЕНО примусово позбавляти житла інакше, як за
рішенням суду на підставі закону.
Стаття 133. Кожному гарантується
недоторканність житла.
Стаття 134. Не
допускається проникнення до житла чи до
іншого володіння особи, проведення
в них огляду
чи обшуку інакше
як за вмотивованим рішенням
суду.
У
невідкладних випадках, пов'язаних
із врятуванням життя людей
та майна
чи з безпосереднім
переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні
злочину, можливий інший,
встановлений законом, порядок проникнення до
житла чи до
іншого володіння особи, проведення
в них огляду і обшуку.
Стаття 135. Кожному
гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної
та іншої
кореспонденції. Винятки
можуть бути встановлені
лише судом у
випадках, передбачених законом, з
метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину
під час
розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.
Стаття 136. Ніхто не
може зазнавати втручання в його особисте
і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Стаття 137. Не
допускається збирання, зберігання,
використання та поширення
конфіденційної інформації про особу без її
згоди, крім випадків, визначених
законом, і лише
в інтересах національної безпеки, економічного добробуту
та прав людини.
Стаття 138. Кожний громадянин має право знайомитися
в органах державної влади, органах місцевого
самоврядування, установах і організаціях
з відомостями про себе, які не є
державною або іншою
захищеною законом таємницею.
Стаття 139. Кожному гарантується
судовий захист права
спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї
сім'ї та права вимагати вилучення
будь-якої інформації, а
також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої
збиранням, зберіганням,
використанням та поширенням
такої недостовірної інформації.
| 