Конституція для народу
З цікавістю
прочитав у „ВМ”(№15(93) від 1-15 серпня 2007р.
пропозиції А. Войтка до майбутньої Конституції України „Малозахищені
(більшість українців) не хочуть надалі залишатися у цьому статусі”. Тут
прослідковується не просто розширення прав громадян та посилення контролю за
органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а й збільшення їх
відповідальності перед народом. Це гарантія вилікування України від
хабарництва, економічних та політичних криз. З урахуванням того, що більшість
малозахищених малоспроможні сплатити послуги захисника, а тим, хто береться,
нас захищати (з державою судитись без сплати послуг правозахиснику важко), хочу
до цього всього додати ще кілька, на мою думку суттєвих пропозицій, які
розширюють вищесказані засади Конституції України:
Особі, що
здійснювала захист, держава негайно компенсує добровільний захист безпідставно
скривдженої (чи покараної) державою (чи посадовцем, державним службовцем), людини (чи колективу) згідно виставленим
державі розрахунком затрат на фактично виконаний захист по кожній дії судового
і позасудового захисту, за максимальними тарифами комерційного розрахунку на
ринку відповідної діяльності.
Громадська
організація, яка здійснює у своїй діяльності не менше 70% захисту (за судовими
рішеннями, вироками, ухвалами, постановами) осіб, безпідставно скривджених
державою (посадовцем, держслужбовцем), звільняється від сплати податків.
Крім цього в КУ
я хочу бачити й таке.
Податок з
прибутку повинен зростати у відсотках відповідно зросту прибутку. Держава
гарантує кредит на пільгових умовах для старту, переконливого у доцільності,
проекту, залежно від потреби у проекті для розвитку країни, території, населеного
пункту, збільшення безпеки людям і довкіллю.
Місцеві бюджети
отримують 30% з прибутку, або 5% від вартості об’єкта, (якщо 30% прибутку менші за 5% вартості об’єкта), що
має підвищену небезпеку, (якщо він мав і має від громадськості законний дозвіл
на будівництво і на експлуатацію) щорічно під час експлуатації і до відновлення
безпеки.
Галузь
діяльності, що привела до катастрофи, не має права на розвиток до ліквідації
наслідків катастрофи (максимально за рахунок галузі).
Іван Васильчук м. Славута
|