|
Стаття 73. Посадовець
(державний службовець) втрачає право займатися діяльністю за тим фахом
(спеціальністю), за яким працює у основній і спорідненій галузях, якщо, за півтора
року календарного часу, правомірно скасовані його два рішення (з тих, які він
колись приймав чи виносив); якщо
він уже на пенсії, то втрачає право на пенсію державного службовця; також, у
галузі, в якій він працював, не вправі працювати його діти та внуки.
Стаття 74. Керівник (чи то обраний, чи то призначений)
втрачає право займати керівну посаду назавжди, якщо за два роки керування не
покращив (згідно встановлених законодавством показників) життя тих, хто
його вибирав чи підлеглих.
Стаття 75. Уряд, депутати Верховної Ради України та
Президент України, також їхні діти та внуки — позбавляються права займати
будь-які керівні посади назавжди і право на пенсію державного службовця, якщо
за два роки перебування на посадах не забезпечене зменшення безробіття,
захворюваності, смертності не за віком.
Стаття 76. Посадова особа (державний службовець) позбавляється права займати керівні посади,
бути обраним та право на пенсію державного службовця, якщо застосовував один
закон або його окрему норму протилежно за однакових обставин. Керівник такої
посадової особи, якщо не притягнув до відповідальності, відповідно тяжкості
проступку (злочину), то також позбавляється цих прав. Незалежно від того чи
справа, протилежного застосування норм закону, має чи ні негативні наслідки для
інших осіб чи держави, то, якщо посадова особа керівник, — порушується
кримінальна справа. Відповідальність по такій справі — обов’язкова, з
позбавленням волі на встановлений кримінальним кодексом України термін, але не
менше як рік.
Стаття 77. Повноважний орган (посадова особа), який
визнав незаконним винесене рішення, яке, з огляду на посадові обов’язки та
кваліфікацію того, хто його виносив, не могло бути прийнятим випадково (несвідомо чи ненароком),
повинен нагально, у встановленому Кримінальним кодексом порядку, порушити
кримінальну справу по встановленню винних, або проти винних, якщо такі відомі.
Відсутність винних у прийняті незаконних рішень не може бути, а
відповідальність повинна бути не нижча від найбільшої адміністративної
відповідальності.
Стаття 78. Державний службовець, який повинен за законом
захищати особу від неконституційного поводження з нею, але перешкоджав
здійсненню її права, передбаченого Конституцією України, чи причетний до
перешкоджання, чи до незабезпечення вичерпного або необхідного застосування
вимог законодавства, — позбавляється права на зайняття посад у державних та
виборних органах і карається у встановленому Кримінальним Кодексом порядку;
причетність будь-кого з влади до перешкоджання розкриттю такого злочину, тягне
за собою покарання рівне покаранню винного у його скоєні та позбавлення права
на державну пенсію.
Зарплата і соціальний захист державних
службовців повинні на пряму залежати від якості ставлення до народу, якому їх
найняли служити.
Стаття 79. Правом недоторканості в Україні не може
володіти жодна посадова особа, яка скоїла злочин,
правопорушення, вчинила неправомірну дію чи бездіяльність. Навпаки,
відповідальність більша.
Встановлені законом мінімальні норми відповідальності для
громадянина, — не застосовуються до керівників, народних депутатів та до
суддів. ...
Стаття 80. Громадяни мають
право, на правах профспілки підприємства на якому вони працюють, бути членом
будь-якої громадської правозахисної організації на власний вибір, з метою
захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Не
обов’язково з офісом і майном в межах підприємства, також самостійні від
галузевих.
Підприємство,
працівник якого забажав отримувати правоохоронний захист в громадській
організації (в т.ч. поза галузевій), перераховує цій організації (за заявою
працівника) суму внесків, що відповідно вираховуються з зарплати працівника на
підприємстві, як профспілкових.
Утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів.
Усі професійні правозахисні громадські організації мають рівні права, що
регулюються єдиним для громадських організацій законом. Обмеження щодо членства
встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.
Ніхто
не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у
правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських
організацій. Усі об'єднання громадян рівні перед законом (особливо це
стосується фінансових допомог).
Стаття 81. Суддя втрачає право бути суддею, працювати у
споріднених галузях та право на пенсію державного службовця, якщо в рішенні
використав доказ, про який підчас слухання чітко не казав чи приймає чи
відхиляє його; також, якщо не взяв до уваги доказ, заяву, клопотання,
заперечення не мотивуючи чи не аргументуючи достатньо вичерпно підстав не
взяття.
Стаття 82. Скасовуючи рішення (вирок, постанову, ухвалу)
суду, вищий суд повинен перевірити чи воно має ознаки завідомо неправосудного і
роз’яснити потенційно зацікавленим учасникам справи права щодо цього та
надіслати матеріали для порушення кримінальної справи проти судді, який виносив
завідомо неправосудне рішення.
Стаття 83. Прокурор території, на якій за рік більше як
три справи визнано вирішеними "завідомо неправосудно", але він не
приймав участі у виявлені хоч двох цих випадків неправосуддя, — автоматично позбавляється права займати
посаду прокурора, на діяльність у споріднених галузях та право на пенсію
державного службовця.
Стаття 84. Правоздатна, дієздатна особа вправі звернутися
до суду з вимогою порушити кримінальну справу проти судді, що діяв, на її
думку, завідомо неправосудно (незалежно чи був умисел, чи не було). Суддя чи
прокурор, які виявили (дізналися про)
ознаки завідомо неправосудного рішення судді, і якщо ніхто не звернувся з цієї
причини до суду, то з власної ініціативи повинен порушити кримінальну справу
проти судді, який діяв завідомо неправосудно.
Стаття 85. Для навчання і на роботу державними
службовцями, посадовцями в державних (законодавчих, виконавчих і судових)
органах, Народ України направляє, у визначеному законом порядку, відданих
Україні, люблячих Народ і ненависників зла, — шляхетних, громадян, які своєю
діяльністю і життєвою позицією праведного життя, довели своє право сумлінно
служити Народу України.
Стаття 86. Вхід (вихід) до усіх (крім місць збереження
готівки) державних органів — повинен бути вільний (без охорони і без
перепусток).
Стаття 87. Кожний державний службовець (тим паче посадова
особа) зобов’язаний розглядати звернення громадян; якщо підчас розгляду стало
відомо про злочин проти певної особи, чи проти держави, то повинен, для
виявлення винних і для їх покарання, діяти вичерпно застосовуючи конституційні
і законні обов’язки державного службовця. У іншому випадку, — він є співучасником
злочину а якщо діяв за вказівкою, а не за законом, то карається подвійно.
Стаття 88. Шкоду особі, від порушення державним органом
(посадовою особою чи державним службовцем) строку розгляду звернень до
державних органів, компенсує держава. Розмір компенсації встановлюється
законом, залежно від терміну прострочення. Ці збитки, нанесені державі,
компенсує винний, вина визначається законом або судом.
Стаття 93. Держава гарантує і забезпечує фінансову
незалежність неполітичних об’єднань громадян та незалежних ЗМІ шляхом:
- особі (громадській організації), що здійснювала захист малозахищеного (якщо незалежні неполітичні об’єднання громадян та
незалежні ЗМІ займаються правозахистом малозахищених верств населення, а до
часу визнання законодавцем офіційно, про відсутність корупції влади,
малозахищеними слід вважати усіх громадян (колективи), які вступили в конфлікт
з будь-яким керівництвом, органом, посадовою особою чи державним службовцем
державної влади, якщо не встановлено остаточно вину громадянина та
відповідність тяжкості завданого громадянинові покарання вчиненому ним
проступку), окремого громадянина чи колективу,
держава негайно компенсує добровільний захист, згідно виставленого державі
розрахунку затрат на фактично виконаний захист по кожній дії судового і
позасудового захисту, за максимальними тарифами комерційного розрахунку на
ринку відповідної діяльності; зокрема, якщо благодійник частину свого доходу
витрачає на цілі, які закон визнає суспільно корисними або такими, які має
забезпечувати уряд, то йдеться не про пільги як такі та мінімізацію податків, а
про відшкодування певних витрат, які все одно мають оплачуватися з державного
чи місцевих бюджетів;
-
громадська організація, ЗМІ які займаються у своїй діяльності не менше 70% часу
(визначається за судовими рішеннями, вироками, ухвалами, постановами або площею
друку чи годинами в ефірі) захистом осіб, безпідставно скривджених державою
(посадовцем, держслужбовцем), звільняється від сплати податків, користуються
пільгами або дотаціями держави на оплату оренди, комунальні послуги, тепло,
електроенергію, телефон тощо, у визначеному законом порядку;
-
стабільна діяльність громадської організації, ЗМІ впродовж не менше 3-х років
на захист інтересів малозахищених, дає право їм користуватися послугами центру
зайнятості щодо надання безробітних на громадські роботи потрібної для їхньої
діяльності і оплати навчання та стажування потрібних організації кадрів;
-
цілеспрямоване донорство, спонсорство і меценатство в Україні, для
неприбуткових правозахисних, благодійних і милосердних організацій чи для
відповідних заходів і для окремих активістів благородної справи, привілейоване
згідно закону, погодженому із недержавними громадськими правозахисними
організаціями;
- держава забезпечує для немаючих фінансів активістів громадянської
суспільно корисної дії можливість оперативного їх спілкування з відповідними
міжнародними організаціями;
-
формування громадських незалежних ЗМІ – акціонерних товариств, акції яких
знаходяться у держави, але вона ними не може користуватися.
У конкурсних комісіях органів виконавчої влади по розподілу фінансів для
громадських організацій не повинні брати участь представники тих організацій,
які подають заявки на державне фінансування або не повинні голосувати за свою
організацію.
. Частка прямого державного фінансування в доходах
зареєстрованих в Україні повинна становити не менше 50 % доходів ОГС.
Стаття 94. Скасування Закону України, чи окремих пунктів,
так саме підзаконних актів прирівняних до Закону України, а також внесення змін
до них – позбавляє ту партію, яка
голосувала за їхнє прийняття, тієї кількості (у відсотках) депутатів у
Верховній Раді України, що відповідна відсотку відданих голосів за цей закон чи
пункт. Займають їхнє місце колишні кандидати у депутати (наступні за кількістю
відданих за них голосів, але від тих партій, які голосували проти скасованого
закону чи пункту).
Якщо за квартал жоден Закон України не скасовано чи (при
наявності запропонованих до розгляду) не внесено змін стільки, що кількість депутатів від партій у Верховній
Раді України не зазнала за квартал змін, то така Рада не працювала, а тому
вважається розпущеною.
Стаття 95. Ознаки обкрадання народу (чи його частини)
більше, як на 1000000 гривень (у будь-якому вигляді) — злочин, також ознаки
будь-якого іншого злочину проти суспільства, проти засобу масової інформації,
журналіста, громадської організації, громадських активістів — досліджується за
участі представників, обраних потерпілою частиною народу. Якщо цей злочин не
розкритий впродовж року, усі (хто пропрацював більше року на займаній посаді)
посадовці, причетні до його розкриття, позбуваються посад та права подальшого
займання діяльністю за фахом та права на пенсію державного службовця.
Стаття 96. Законність усіх процедур переоформлення
квартир (у т.ч. кредити і іпотеки), що будь-коли впродовж календарного року
переоформлялися не один раз, повинна проходити перевірку правоохоронними
органами за участі громадськості та зацікавлених осіб. У випадку виявлення
порушень, квартира
повинна бути повернута власнику, якого ошукали, та порушується справа по шахрайству, у якій невинних та
непокараних не може бути.
Стаття 97. В галузях і в міністерствах, за показниками у
звітах виконаної роботи за звітний період, у встановленому законом порядку
визначати (від УСІЄЇ виконаної роботи) ті
надходження державі, які належало зробити за законом, і звіряти їх з фактичними
надходженнями, а різницю компенсувати державі, у встановленому законом порядку,
за рахунок керівника міністерства чи керівника галузі.
Забороняються
посередники (спекулянти), якщо вони не організовані та (чи) не найняті спілками
та (чи) кооперативами, створеними з громадських (в т. ч. Духовних) організацій,
або окремо взятою організацією, членами яких є представники:
1) первинних виробників сировинної продукції, яким повинна
надаватися законом перевага вибору способу збуту — чи через посередників, чи
безпосередньо споживачу;
2) первинних виробників і споживачів порівну.
У керівному складі таких громадських
спілок (чи кооперативів, чи окремих) організацій не може бути керівництво
підприємства – виробника (крім випадків, коли підприємець – фізична особа, яка
не має найманих працівників). Перешкоджання створенню чи дії таких громадських
організацій – злочин, що карається
законом.
Стаття 98. Кожен, хто з 1986 р. набув капіталу більше 60%
від капіталу середнього підприємця у територіальній одиниці, де діє його
бізнес, повинен доказати чесність бізнесу, яким він займається, шляхом
оприлюднення способів набуття майна. Якщо ж не доказав такий бізнесмен
(підприємець) чесності набуття майна, то таке майно вважається набутим
незаконно і конфіскується у встановленому законом порядку.
Стаття 99. Керівні державні службовці, причетні (негідними високодуховної людини діями на
займаних посадах): до грабунку збережень
громадян та компенсацій жертвам фашизму і комунізму, до голодомору, до
розкуркулювання, до репресій, до політичного переслідування інакодумців, до
іншого нелюдського поводження – позбавляються права на будь-які пільги і
державних пенсій.
Стаття 100. Відключення електроенергії, газу, води,
тепла, виникнення аварії та інші масові неприємності, вчинені будь-ким невинній
особі, тягнуть за собою звільнення, за безлад в галузі, керівника органу
(відповідного рівня події) незалежно чи виконав все щоб її уникнути, та
відповідальних осіб, залежно чи відповідальний або
причетний виконав все щоб її уникнути.
Стаття 101. Конституційний контроль
за діяльністю державних органів, в т.ч. міліції, прокуратури і суду (не
втручаючись в роботу суддів), громадяни здійснюють через громадських
інспекторів.
1. Громадськими інспекторами можуть бути праведні представники (особи -
члени або найняті громадською організацією фахівці чи юридичні формування, що
мають відповідну освіту, досвід роботи за фахом) лише тих громадських
організацій, які мають практику позитивного представництва у суді інтересів
малозахищених у справах до цих органів.
2. Громадські інспектори, можуть на
громадських засадах паралельно з державними органами досліджувати справи
(детектив) та аналізувати закінчені судові справи, з правом вимоги відновлення
їх розгляду судом.
Стаття 102. Держава, спільно (за
письмовою угодою, у встановленому законом порядку) з громадськими
правозахисними організаціями, які проявили себе у боротьбі з корупцією, вправі
мати (наймати) спокусників, для виявлення хабарників і корупціонерів
Стаття
103. В Україні діє департамент виконання судових рішень, підпорядкований
Верховній раді України та підконтрольний радам на місцях в межах Конституції.
Така
діяльність регулюється окремим законом, в якому зарплата і соціальний захист
державних службовців повинні на пряму залежати від якості та кількості
виконаних відповідних Конституції та Законам України судових рішень.
В
Україні, необмежено кількістю, діють приватні заклади виконання судових рішень, підконтрольні громадським правозахисним
організаціям.
Стаття
104. В Україні діє департамент слідства, підпорядкований
Верховній раді України та підконтрольний радам на місцях в межах Конституції. Діяльність слідчих регулюється тим самим законом –
державних службовців, в якому зарплата і соціальний захист повинні на пряму
залежати від якості слідства, від якості державної служби.
Стаття 105. В Україні діють приватні детективи, яким може бути праведна, шляхетна людина з вищою
освітою, позитивним досвідом слідчої роботи. Їхні права, обов’язки,
відповідальність та порядок взаємодії з слідчим департаментом та іншими державними
службовцями і в суспільстві регулюються законом.
Стаття 108. Право
голосу на виборах
і референдумах мають громадяни України, які досягли на день
їх проведення двадцяти років, якщо вони не навчаються на денній формі навчання.
Стаття 109. Не приймають участь у виборах.
1.
Обвинувачені та осуджені за
тяжкі злочини вдруге;
2.
Осуджені за наклеп, обман,
шахрайство та недостовірну інформацію, що мала негативні наслідки.
3.
Позбавляються виборчих прав
на період недуги: наркотично залежні, токсикомани, хворі на алкоголізм,
сексуально збоченні і ґвалтівники та психічно недієздатні, яких визнано
судом недієздатними.
4.
Громадяни,
яких стосується встановлене ст.ст. 99, 171 цієї Конституції.
5.
І інші – нечестивий статус яких чітко
визначається законом про вибори.
Стаття 110. Не вправі претендувати на вищі посади в
державі.
1. Хто подав ідею або причетний до збільшення комусь зарплати чи пенсії
більш ніж у 10 раз за середню по країні, або пільг, що принижують гідність
інших не менш шанованих суспільством громадян. Хто зберігає вклади за кордоном
на суму більше десяти тисяч євро, або має бізнес, більш як на десять тисяч євро
прибутку в рік — в одній країні; також, якщо зберігає вклади або має бізнес за
кордоном більш як в двох країнах. Хто не
задекларував доходів і видатків своїх і сім’ї.
2. Хто на керівній посаді був причетний до зниження притоку інвестицій в
Україну чи до зменшення державного фінансування
організацій громадянського суспільства.
3. Хто оскаржував у суді невинну особу або громадського активіста чи
журналіста, якщо не доказав їхньої вини.
4. Рецидивіст, злочинець.
5. Хто проти громадянського чи високодуховного суспільства в Україні.
6. Хто проти незалежності чи соборності України.
7. Нащадки (до внуків) батьків, які займали керівні посади в органах
державної влади і понесли, за порушення Конституції України Божої, кримінальну
відповідальність, та (або) втрачали право займати керівні посади за порушення
цієї Конституції.
Стаття 111. Громадські організації, які здійснюють захист прав
малозахищених (утискуваних у правах, свободах та законних інтересах) і
малозабезпечених володіють виборчим правом нарівні з політичними партіями, а
також правами профспілок та благодійних організацій, необхідних для здійснення
захисту.
Стаття 112. Кожному гарантується право знати свої права і
обов’язки. Державні органи та посадові особи забезпечують здійснення цього права перед
застосуванням будь-яких санкцій.
Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Але за незнання
права, свободи та цивільного обов’язку, відповідальність не наступає, якщо
особа могла цього не знати, і її права й свободи, при цьому, не втрачаються.
Якщо особа не фахівець або до неї не доведене її право зрозуміло і офіційно, то
не вправі ніхто вимагати відповідальність від особи невинної у незнані свого
права.
Стаття 113.
Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають
права і обов'язки громадян, мають бути доведені до їхнього відома у порядку, встановленому законом.
Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки
громадян, не доведені до відома громадян у порядку, встановленому законом, є не
чинними, для таких.
Розділ
VI ПРАВА І ОБОВ’ЯЗКИ ЛЮДИНИ, ГРОМАЯНИНА,
ОСОБИ, СУСПІЛЬСТВА
Стаття 114. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної
дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують
відповідальність особи (крім випадку використання недоторканості для завідомо
неправомірних дій посадовою особою чи державним службовцем, враховуючи, що недоторканість не означає
невідповідальність).
Стаття 115. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх
вчинення не визнавалися законом як правопорушення, окрім як посадові особи та
державні службовці, захищені, у чітко визначених законом випадках, тимчасовим
чи частковим імунітетом непідсудності (судді, депутати, …). За свідоме правопорушення, яке допускали на
службі ті, хто володіє (володів) імунітетом непідсудності, можуть бути, з
ініціативи громадськості, досліджені і покарані після втрати (позбавлення, у
встановленому законом порядку) права на імунітет.
Стаття 117. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав у судових і
позасудових відносинах.
Стаття 118. Для забезпечення
права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні
справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура, правозахисні
громадські організації та детективи.
Стаття 119. Ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні
розпорядження чи накази.
За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає
юридична відповідальність, більша ніж відповідальність злочинця, що його скоїв.
Стаття 120. Особа вважається невинною у вчиненні злочину (правопорушення) і не може бути піддана кримінальному чи іншому покаранню, доки її вину не
буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком (рішенням,
Постановою) відповідного суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину
(правопорушення). Не визнання і визнання вини не є доказом.
Стаття 130. Кожен має право на житло. Держава
створює умови, за яких, у встановленому
законом порядку, кожний громадянин має змогу житло: побудувати, придбати у
власність, взяти в оренду. Керівники громад зобов’язані надавати усім бажаючим
будувати, можливість будувати на їхніх умовах, починаючи з мінімальної вигоди для
громади.
Стаття 131. Громадянам,
які потребують соціального
захисту, житло надається державою та
органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату
відповідно до закону.
Стаття 144.
Держава забезпечує умови для повного
здійснення громадянами права на
працю; зокрема, керівник громади, кожному спроможному, хто бажає будувати потрібні громаді
виробництва та житло, зобов’язаний
надавати можливість будувати їх на їхніх умовах, при цьому в умовах, вигодою
для громади, може бути закладена — починаючи з мінімальної.
Держава гарантує рівні можливості у
виборі професії та роду трудової
діяльності, реалізовує програми
професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно
до суспільних потреб.
Стаття 145.
Громадянам гарантується державний захист від незаконного звільнення.
Стаття 149. Громадяни мають право на
соціальний визначений законом захист, що включає право на забезпечення їх
достатніми (встановленими законом) умовами життя, у разі повної, часткової або
тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних
від них обставин, а також у старості та в інших непередбачених випадках.
Це право гарантується, визначеним законом, відсотком з податкових нарахувань
працюючих громадян; створенням мережі державних, комунальних, приватних і
громадських дотаційних закладів для догляду за непрацездатними.
Стаття 150. Право на пенсію.
1. Пенсійний вік може змінюватися, у встановленому
законом порядку, але не повинен досягати середньостатистичної довготи життя в Україні не
менш як на десять років для мужчин чи для жінок. У кожному випадку, якщо недожито ними віку до
десяти років після пенсійного їхнього періоду, то за рахунок тих, визначених
законом, галузей, які призвели до падіння середнього життєвого віку, належить компенсувати,
впродовж до і після пенсійного десятирічного періоду, родині моральну шкоду у
розмірі семи десяти відсотків пенсії дочасно померлого.
2. За вчасність і правильність нарахування пенсій відповідає роботодавець,
а для непрацюючих громадські центри зайнятості.
3. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомог, у тих випадках, коли
вони є основним джерелом існування, повинні бути достатні забезпечувати рівень
життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
4. Пенсія встановлюється законом з середньої заробленої зарплати за весь
період роботи з коефіцієнтом інфляції. Зарплати, з яких не було відрахувань до
пенсійного фонду або податку, не враховуються.
Пенсії працівників підприємств, будівництв, селян і службовців
радянської пори повинні мати єдину для України градацію по роках по кожній спеціальності, плюс чи мінус 10%
середньо заробленої за цей період. Пенсії військових, органів внутрішніх справ,
інших державних службовців становлять 60% від останньої посади і звання.
5. Кожен, хто не отримував зарплату належним чином і не мав належних
відрахувань від своєї зарплати, вправі звернутися в суд у будь-який
строк, за компенсацією
вимушених втрат з винних у неналежному нарахуванні зарплат та неналежному
виконанні відрахувань із зарплати, за весь період праці у роботодавця -
порушника законодавства.
6. Зарплата на підприємстві (в організації тощо) повинна нараховуватися у
відсотках від мінімальної на підприємстві.
7. Пенсія військовослужбовцям, усім державним службовцям, пільги за
діяльність та наслідки діяльності в будь-якій галузі (особливо галузей
підвищеної небезпеки), шкода державі чи суспільству і громадянам України, яка
відшкодовується, — усе повинно вирішуватися за рахунок конкретних галузей, а не суспільства,
щоб було видно дійсні затрати суспільства на галузь.
8. Раніше оформлені пенсії завжди
повинні бути відповідні тим, що нараховані останнім часом, незалежно коли ті
оформлялися.
9. Розмір максимальної пенсії не повинен перевищувати
десять мінімальних.
10. Працюючі пенсіонери не вносяться статистикою до
статусу пенсіонерів.
| 