ВІСНИК МАЛОЗАХИЩЕНИХ

Стаття 1.  Україна  є  республікою — громадянського суспільства (де правлять праведні громадяни (Народ), у яких влада на службі), суверенна  і незалежна,  демократична, соціальна, правова, побожна, з єдиним  громадянством на всій її території держава. Територія України в межах існуючого  кордону  є цілісною і недоторканною. Столицею України є місто Київ.

Праведний той – хто любить і живе Правдою, справедливо та ненавидить зло (неправду...).

Народ Божий (Народ) – народ праведний, сини слухняні Господу, що чинять наради, які від Бога, і складають умови лиш за духом Бога, щоб не додати гріх на гріх, що не йдуть на поклін до інших країн, але Божих уст питають,  не йдуть захисту у інших  шукати, чи сховатися в їхній тіні, щоб не став соромом захист отой, а ховання у тіні за ганьбу.

Стаття 2.  Українець — людина, яка (незалежно від мешкання і національного походження) вважає себе українцем, піклується про Україну, щоб була Божою, українською, благополучною, із здоровим довкіллям та про українців, щоб були Божими, заможними й здоровими; діти українця, також мешканці України, які не є українцями, але мають громадянство України, та психічно хворі і осуджені мешканці України — не є українцями, а громадянами України.

Стаття 6. Організація фінансування та державне фінансування громадянського суспільства в Україні, зокрема громадських: шляхетності, правозахисту, правосуддя та милосердя, доброчинності, благочестя, благо дійств — визначаються Законом. Зменшення державного фінансування організацій громадянського суспільства не допускається.
Стаття 7.  Державними символами України  є  Державний  Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України. Опис державних символів України та  порядок  їх  використання встановлюються законом, що приймається не менш як двома  третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Прапор — фон – знизу спіле житнє поле, зверху блакитне небо, у дальньому куті біла хмаринка з’являється; написи – від держака зверху до низу по одній великій букві БОЖІ, перпендикулярно вгорі на блакиті: ЛЮБОВ, по середині: ПРАВДА ПРАВОСУДДЯ а знизу: СПРАВЕДЛИВІСТЬ:

 Музика гімну — виразно українська бадьора мелодія на солов’їно-жайворонковім фоні, слова виражають волю українців перемогти зло добром (ненавидіти зло і любити правду). Герб — символ повалення зла, становлення і настання царства Добра.

Стаття 8. Державною мовою в Україні є українська мова.
1. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.
4. Мова (усна і письмова) брутальна матом, карається у встановленому законом порядку.
Стаття 10. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є Народ праведний, свідомий і не осуджений (далі Народ або Народ України). Основою владування повинно бути суд і рада (Біблія Ісаї 1 : 26), людьми праведними, що посвятили себе служінню Народу України.
1. Народ усвідомлює: що є зло, що зло само не зникає, що зло треба ненавидіти і перемагати, що зло перемагається добром, що виявлення та карання зла згідно закону, це – добро; що милосердя до тих, хто не висповідався та не покаявся, це – зло; що суд до тих, хто не вчинив милосердя — повинен бути немилосердним; що суд повинен чинитися негайно у справах, які не вимагають дослідження, але жоден суд не повинен наставати, поки людину не вислухали прилюдно, поки вона не пояснить проступку (за винятком, коли вона вільно відмовилася пояснювати); що суд повинен бути різним безбожному і праведному; що суд треба починати перше з праведного, бо Бог не лише любов а й палючий огонь.
2. Народ, а не влада, володіє виборчим правом.
3. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
4. Ніхто не може узурпувати державну владу. Посягання на узурпацію влади, використання органу влади для політичних цілей — тяжкі злочини проти Народу України.
5. Народ має право повстання проти тиранії.

Стаття 11. Захист Вітчизни,  суверенітету,  незалежності  та  територіальної цілісності України, шанування її державних символів і громадянства  є  обов'язком громадян України. Забезпечення її інформаційної (щодо чистоти Правди для будування а не руйнування особи і громадянського суспільства) та економічної безпеки, безпеки довкіллю, здоров’ю і життю людини  — є найважливішими  функціями  держави,  справою  всього  Українського народу.

Стаття 12. Оборона і недоторканість, забезпечення державної безпеки і захист та оборона державного кордону України доручаються Народом України відповідним військовим формуванням та правоохоронним органам держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Потребу у видах, кількості та підпорядкованості цих формувань і органів визначає Верховна Рада України Конституційною більшістю голосів. Система гарантій неможливості використання цих формувань і органів проти власного народу підконтрольна громадськості, згідно закону, погодженого Радою Церков.
Стаття 13. Народ здійснює владу А) безпосередньо: - обирає мудрих праведних шляхетних на службу собі, керуючись Конституцією і Законом України про вибори, депутатами рад для законодавчої влади, а вони, для урядування суспільством, обирають на службу Народу з посеред себе Президента прав Народу і, згідно Конституції України, призначають на службу Народу та (чи) затверджують всеукраїнську виконавчу владу, голів Верховного Суду, Національного банку та Прокурора України; - обирає на службу Народу, у порядку визначеному Конституцією України (ст. 48, ст. 68), чесних праведних керівників нижчого рівня державних служб (в т.ч. і суду, і міліції, і прокурорів, і інших правохороних, і інших державних служб (БТІ, ПФУ, СЗ, ЦЗ...); керівників обласного та всеукраїнського рівнів обирають (не з числа обраних керівників нижчого рівня) загальні збори фахівців нижчого рівня; ...
Стаття 14. Державна влада в Україні на службі в Народу України і громадянського суспільства, поділена і розмежована на законодавчу, виконавчу та судову, і здійснюється на засадах відданого служіння кожної праведному Народу України.
1. Служіння не Народу, а лише владі – тяжкий злочин проти Народу України.
2. Влада має обов’язок контролювати, законність дій і бездіяльності в життю держави і суспільства, в межах службового обов’язку, але не вправі створювати контролюючі органи у структурах влади.
3. Контроль за діяльністю влади належить насамперед Народу України, тому контролюючі громадські (не державні) органи не можуть бути підпорядкованими органам державної влади. ...
Стаття 17. Платити справедливий податок – святий обов’язок, на розвиток добробуту – благородна справа. Податкової служби не повинно бути. Несплата податку — злочин, який карається згідно кримінального кодексу.

1. Розмір і порядок сплати податку встановлюється законом. Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори  в порядку і розмірах, встановлених податковим кодексом, з урахуванням майнового стану та  доходів  за минулий рік і враховувати обставини цього року.  За правильність і справедливість податку відповідає територіальна влада у визначеному законом порядку. Податок платиться там, де будується чи діє об’єкт, а з працівників – по місцю їх та їхніх сімей постійного проживання(незалежно від прописки). Відрахування в державну казну, здійснюється у встановленому законом порядку у відсотках від податку загального, з урахуванням коефіцієнту вкладу інших суб’єктів виробництва (області, держави, інвестора тощо).

 2.  Держава забезпечує платнику податку право знати куди йдуть його кошти.

 3.  Податок з прибутку повинен зростати у відсотках відповідно зросту прибутку.

  4. Податки повинні бути багаторівневі, — починаючи з доходу сім’ї, рівного двократному прожитковому мінімуму – 5%, трикратному – 7%, чотирикратному – 9%, п’ятикратному – 10%, 6 – 15%, 7 – 20%, 8-10 – 22%, 11-20 – 25%, 21-40 – 27%, 41-60 – 30%, 60-80 – 32%, 81-100 – 35%, 101-120 – 40%, 121-150 – 43%, 151-170 – 45%, 171-200 – 47%, 201-250 – 50%,  251-300 – 53%, 301 – 400  - 55%, 401-500 – 57%, 501 - ... 60% (далі – на кожні 100 прожиткових мінімумів додатково 1% податку).

  5. Підприємець та підприємство, якщо впродовж трьох календарних років не перейшли на вищий рівень доходів, не вправі користуватися пільгами чи дотаціями; винятки визначаються законом. Будівництво і розвиток приватної власності, з доходом чи з капіталом більше 60% від середнього по Україні, немає права на дотації від держави.

Стаття 18. Діяльність особи, організації, підприємства і установи у недержавних інтересах (якщо така діяльність не підпадає під дію законодавства про кримінальну чи іншу відповідальність) підлягає додатковому оподаткуванню. Такий податок становить 20%, у відсотках від загальної діяльності організації, підприємства і установи. І ним має оподатковуватися діяльність не лише та, яка задекларована у статутних та програмних документах, а й та, що практично здійснюється. Недержавним інтересом являється все те, що не суперечить законодавству України, але не дозволене державою в установленому законом порядку, не відповідає Духу Всевишнього (моралі) у людях чи для суспільства та суперечить інтересу Народу України та (або) шкодить творінню чи сприяє руйнуванню довкілля, суспільства чи особи.
Стаття 20.  Земля, її надра, природні і водні ресурси :

— основне джерело існування та процвітання праведного Народу України, є його невід’ємним даром Божим та власністю, і тому не може використовуватись як засіб   застави та платежу;

— найдорожчий товар, не здається в оренду, продається не більше, як на 30 років, а під будівництво житла чи виробництв, не більш, як на 50 років (зі змістом права власності на права  володіння та користування майном, а право  розпоряджання залишається за державою), за чітко (законодавчо з погодженням з громадськістю) встановленими, для України та територіальної громади  вигідними цінами(не нижчими середньо світових)  і вигідними умовами її використання та повернення державі; ...

Використання Землі, її надр, природних і водних ресурсів нечестивими, для нечесної, здирницької наживи, забороняється і є, у встановленому законом порядку, підставою для їх вилучення та притягнення до відповідальності винних.
Недбайливе ставлення до землі забороняється....
Стаття 21. Народ України, у Дусі Всевишнього Бога — єдиний, незалежно від віросповідання. Держава не втручається в діяльність Церкви, але не відокремлена від Церкви. Церква дбає, на засадах духовності, про дотримання народом законів держави Україна у Дусі Божім. А держава змалку навчає духовності і праву людину, створює в Божім дусі український народ – Народ Божий, єднаючи його на поза конфесійнім пізнані Всевишнього. Ми Божі, Бог – в нас, посеред нас. Будуємо рай. Держава розвиває злуку та єднання української високодуховної нації на основі волі Всевишнього Творця, на лише високодуховних традиціях і культурі, на її творчій історії, не для приниження українського етносу, а для сприяння злуці та єднанню Народу України – Народу Божого. Рада Церков є основним і головним дорадчим органом для влади держави в цілому і для влади територіальних одиниць.
Стаття 22. Держава відповідає, щоб доросла людина була свідома права, її обов’язку взагалі і зокрема знання: між злом і добром, совісті. Церкви піклуються про вдосконалення людини праведною і про освячення від її вродження до відходу у інше життя, щоб до влади не попадали безбожні, неправедні, нечестиві. Людина, яка визнана радою Церков нечесною, не порядною не вправі займати керівну державну посаду, бути кандидатом у депутати. Людина, обрана народом на виборах, благословляється радою Церков на служіння для блага Народу. Правосуддя (вся юстиція, особливо стосовно дітей та молоді – ювенальна) повинно бути контрольованим високодуховно-громадськими і духовними правозахисними інституціями а у частині профілактики — підлеглим та підпорядкованим їм, у встановленому законом порядку.
Стаття 23. Людина, її життя, здоров’я, честь, гідність, недоторканність, безпека, права, свободи, законний інтерес, побожний устрій буття і владування — визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, піклування про зміцнення громадянської злагоди на землі України, збільшення відповідальності перед Богом і законом, власною совістю, праведними та святими попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями — є головним обов'язком держави. Забезпечення здійснення законного інтересу, вільна реалізація творчого потенціалу кожної людини та їх гарантії — визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Органи державної влади служать суспільству і законопослушному громадянину.
Стаття 24. Людяність, підтримка слабших; співчуття, шана шляхетних, взаємо: повага, допомога, виручка, розуміння, покірливість; гамування доброчинцями неуцтва нерозумних людей, послух правді (як вільні, а не як ті, що мають волю на прикриття лихого), побожним правосуддям та милосердям служіння Добру – світоглядні орієнтири, які сповідує Народ України у відносинах людини з людиною.
Стаття 25. Благочестя і гідність кожного громадянина України – дбати про справедливо правосудне суспільство. Обов’язком суспільства, у свою чергу, є – дбати про кожного громадянина, про забезпечення прав, свобод, законних інтересів людини та гідних умов її життя.
Стаття 26. Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших законнопослушних людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечені вільний і всебічний розвиток її особистості.
Стаття 28. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Ознаки інших привілеїв та обмежень визначаються законом, їх незаконна наявність є підставою для притягнення до відповідальності у встановленому законом порядку.
Стаття 29. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Цензура заборонена. Але, законом, прийнятим за дорадчої участі Ради Церков, дається визначення – виявляється для знищення те, що людину українського громадянського суспільства не будує а руйнує, та встановлюється відповідальність за публікацію того, що руйнує людину чи суспільство. Такий Закон переглядається, в бік його освячення, кожною наступною Верховною Радою України.
Стаття 30. Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова.
1. Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.
2. Ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов'язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.
Стаття 35. Суспільне життя в державі Україна ґрунтується на засадах: відкритості і прозорості влади, насамперед її чесності і негайної відповідальності перед законом за беззаконня та інше суспільно небезпечне зло на принципах: справедливого правосуддя, що здійснюється чистими перед людьми та перед Богом суддями; будови особи і суспільства високодуховними (амністія чи інше милосердя не можуть застосовуватися до людини непокаянної у її злочині прилюдно та до тих, хто сам був немилосердним до інших); політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. 

Стаття 40. ... 3. Права і свободи, визначені цією Конституцією, які не можуть бути обмежені навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану, встановлюється законом, погодженим Радою Церков.
Стаття 42. Конституція України формується на Біблійних принципах, має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти невідповідні Конституції України не дійсні.
Стаття 47. Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.
1. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Духовно-громадські органи досудових способів впливу на покращення правосуддя, що діють на громадських духовно-виховних засадах, не втручаються у законну діяльність суду, до поки справу не закрито.
2. Керуючись цією Конституцією, на високодуховній основі, після попереднього вивчення громадської думки і всенародного обговорення, можуть вирішуватися деякі прогресивні для будування особи і громадянського суспільства питання, серед інших створення спеціального правосуддя для мало і неповнолітніх (ювенальна юстиція) дітей, але з врахуванням вимог цієї Конституції, щодо захисту прав сім’ї, батьківства і материнства, щоб навіть у виняткових випадках, без рішення суду, будь хто, не втручався у сімейне життя без згоди. 

 8. Народ (будь-яка особа) має право на добровільне врегулювання спору у досудовому порядку з допомогою духовно-громадських правозахисних організацій, у визначеному їхніми статутами (положеннями) порядку, що не суперечать цій Конституції.
Стаття 57. Невиконання суддею обов’язку, передбаченого законодавством, не є процесуальною дією і підлягає адміністративній, цивільній та кримінальній відповідальності. За неповагу суду (судді) до учасника справи, який поводить себе в межах вимог закону й високодуховної моралі, суддя несе відповідальність згідно наслідків і за максимальним розміром покарання, визначеного законом для учасників цієї справи;
Стаття 60. Правосуддя здійснюють, обрані за правилами цієї статі та ст.13, 65, 85 Конституції України, судді а, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні. Може здійснюватися, за згодою сторін, суддями третейських судів.
1. Досудовий розгляд справ духовно-громадськими правозахисними організаціями, за бажанням сторін, можливий в порядку частин 1 та 8 ст. 47 цієї Конституції, але не є судом і не має юридичного наслідку.
2. Професійні судді не можуть належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.
3. На посаду судді може бути обраний, рекомендований відповідною Радою Церков, спільно з громадською радою або правозахисною організацією, яка має позитивний досвід захисту прав особи, у судових справах з державними органами та їхніми посадовими особами, громадянин України, який боїться Всевишнього Бога, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту, позитивний досвід захисту прав особи у справах з державними органами та їхніми посадовими особами і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою. ... 

 

Стаття 64. Неправда – тяжкий злочин, що карається відповідно (у лютості й у гніві – Послання до Римлян 2 : 8-9), згідно закону. Висловлення прилюдно протилежно стосовно однієї події представниками влади, політики чи громадськості — мають бути дослідженні, неправда викрита, висвітлена а неправдомовець покараний у встановленому законом порядку. Але не більше, як впродовж трьох днів повинно бути встановлено: з якого боку правда, хто неправдомовець, якому з, визначених законом, покарань підлягає.

Зарплата і соціальний захист державних службовців повинні на пряму залежати від якості ставлення до народу, якому їх найняли служити.

Стаття 85. Для навчання і на роботу державними службовцями, посадовцями в державних (законодавчих, виконавчих і судових) органах, Народ України направляє, у визначеному законом порядку, відданих Україні, люблячих Народ і ненависників зла, шляхетних, громадян, які своєю діяльністю і життєвою позицією праведного життя, довели своє право сумлінно служити Народу України.
Стаття 97. В галузях і в міністерствах, за показниками у звітах виконаної роботи за звітний період, у встановленому законом порядку визначати (від УСІЄЇ виконаної роботи) ті надходження державі, які належало зробити за законом, і звіряти їх з фактичними надходженнями, а різницю компенсувати державі, у встановленому законом порядку, за рахунок керівника міністерства чи керівника галузі.

Стаття 99. Керівні державні службовці, причетні (негідними високодуховної людини діями на займаних посадах): до грабунку збережень громадян та компенсацій жертвам фашизму і комунізму, до голодомору, до розкуркулювання, до репресій, до політичного переслідування інакодумців, до іншого нелюдського поводження – позбавляються права на будь-які пільги і державних пенсій.
Стаття 101. Конституційний контроль за діяльністю державних органів, в т.ч. міліції, прокуратури і суду (не втручаючись в роботу суддів), громадяни здійснюють через громадських інспекторів.
1. Громадськими інспекторами можуть бути праведні представники (особи - члени або найняті громадською організацією фахівці чи юридичні формування, що мають відповідну освіту, досвід роботи за фахом) лише тих громадських організацій, які мають практику позитивного представництва у суді інтересів малозахищених у справах до цих органів. ...
Стаття 105. В Україні діють приватні детективи, яким може бути праведна, шляхетна людина з вищою освітою, позитивним досвідом слідчої роботи. Їхні права, обов’язки, відповідальність та порядок взаємодії з слідчим департаментом та іншими державними службовцями і в суспільстві регулюються законом.
Стаття 109. Не приймають участь у виборах. 1. Обвинувачені та осуджені за тяжкі злочини вдруге;
2. Осуджені за наклеп, обман, шахрайство та недостовірну інформацію, що мала негативні наслідки.
3. Позбавляються виборчих прав на період недуги: наркотично залежні, токсикомани, хворі на алкоголізм, сексуально збоченні і ґвалтівники та психічно недієздатні, яких визнано судом недієздатними.
4. І інші – нечестивий статус яких чітко визначається законом про вибори.
Стаття 110. Не вправі претендувати на вищі посади в державі.
1. Хто подав ідею або причетний до збільшення комусь зарплати чи пенсії більш ніж у 10 раз за середню по країні, або пільг, що принижують гідність інших не менш шанованих суспільством громадян. Хто зберігає вклади за кордоном на суму більше десяти тисяч євро, або має бізнес, більш як на десять тисяч євро прибутку в рік — в одній країні; також, якщо зберігає вклади або має бізнес за кордоном більш як в двох країнах. . Хто не задекларував доходів і видатків своїх і сім’ї.
2. Хто на керівній посаді був причетний до зниження притоку інвестицій в Україну чи до зменшення державного фінансування організацій громадянського суспільства.
3. Хто оскаржував у суді невинну особу або громадського активіста чи журналіста, якщо не доказав їхньої вини.
 4. Рецидивіст, злочинець.
5. Хто проти громадянського чи високодуховного суспільства в Україні.
6. Хто проти незалежності чи соборності України.
7. Нащадки (до внуків) батьків, які займали керівні посади в органах державної влади і понесли, за порушення Конституції України Божої, кримінальну відповідальність, та (або) втрачали право займати керівні посади за порушення цієї Конституції.

Стаття 111. Громадські організації, які здійснюють захист прав малозахищених (утискуваних у правах, свободах та законних інтересах) і малозабезпечених володіють виборчим правом нарівні з політичними партіями, а також правами профспілок та благодійних організацій, необхідних для здійснення захисту.

Стаття 157. Право на охорону здоров'я та медичну допомогу.
1. Забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм, з відсотку з податку. Плата закладу від держави йде не на програму, а за надану послугу. Допомога закладам здоров’я – благодійна справа, здійснюється, у встановленому законом порядку, загалом чи цілеспрямовано, але через державу і не оподатковується а заохочується.
Стаття 173. Держава захищає права виробників та споживачів через правозахисні громадські (в т.ч. духовні) організації, створенні, відповідно виробниками чи(та) споживачами, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції підприємництва та  усіх  видів  послуг  і  робіт,  сприяє діяльності громадських організацій виробників та споживачів.

Допомога правозахисним неприбутковим організаціям – благодійна справа, здійснюється, у встановленому законом порядку, цілеспрямовано.

Стаття 174. Кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою.
1. Держава, з відсотку від податку, забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Допомога закладам освіти, які не руйнують а будують особу – благодійна справа, здійснюється, у встановленому законом порядку, загалом чи цілеспрямовано, але через державу і не оподатковується а заохочується. ...
Стаття 181. Громадяни, які виявили бажання, здійснюють військову службу відповідно до закону. Підчас служби вояк повинен, у визначеному статутом і умовами угоди порядку, навчатися, на високодуховній основі, різним наукам (на вибір). Умови мають гарантувати духовний ріст, підвищення кругозору, покращення світогляду — за кожен рік служби.
Стаття 199. Народним депутатом України може бути обрано праведного і порядного громадянина України, який на день виборів досяг двадцяти трьох років, має право голосу, згідно ст. ст. 108-110, не має обмежень визначених цією Конституцією, проживає в Україні протягом останніх п'яти років і не був у конфлікті проти України.
Стаття 241. Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, який отримав благословення Ради Церков, не менш як дві третини її членів.
Стаття 256. Конституційність і законність прийнятих законодавчих актів в Верховній Раді, Президентом та Кабінетом Міністрів України, контролює постійно діюча (на громадських засадах, крім секретаріату і організації діяльності) Комісія юристів – з представників громадських правозахисних організацій(далі – Комісія), щорічно обраних Верховною Радою України в кількості 18 осіб, по одному від кожної з організацій, стійких у заходах законних претензій до влади в інтересах суспільства. Членом Комісії може бути праведний і порядний громадянин України, який на день призначення досяг 35 років, має вищу освіту і стаж роботи правозахисником не менш як п’ять років, захищав інтереси громадян у справах з державною владою, є громадянином України протягом останніх десяти років та володіє державною мовою (може призначатися повторно). ...
Стаття 263. Президент України є захисником законних інтересів Народу України, громадянського високодуховного суспільства, найнятим ними главою держави і виступає від її імені в їх інтересах.
Стаття 266. Президентом України може бути обраний депутатом Верховної Ради України праведний і порядний громадянин України, який досяг тридцяти п'яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою. Одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж один строк (4 роки) підряд. ...
Стаття 268... Президент України за явну, підчас зайняття посади, зраду інтересів Народу України, його громадянського високодуховного суспільства, після позбавлення повноважень (недоторканості), відповідає, у встановленому законом порядку, перед Народом, за вироком, винесеним всенародним референдумом.
Стаття 269. Президент України:
1) забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави та функціонування суспільства громадянським високодуховним; ...
3) представляє державу, як громадянське високодуховне суспільство, в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України;...
Стаття 277 ... Прем'єр-міністр України, праведний і порядний громадянин, призначається Президентом України за згодою більше ніж половини від конституційного складу Верховної Ради України. Кабінет Міністрів України призначається, з праведних і порядних громадян України, Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України. ...
Стаття 279. Кабінет Міністрів України, діючи з волі народу на високодуховних засадах:
1) забезпечує: громадянське високодуховне суспільство, державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України; ...
Стаття 284. Територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. Питання потреби і проект змін територіального устрою винести на обговорення до 30 грудня 2014 року. Народ має сказати змінити чи ні територіальний устрій України для наведення ладу урядування регіонами, економічно вигідного розташування центрів. Також з урахуванням етнографічного районування та за спроможністю земель. 12 областей, Крим область без автономії, усі області без районів. Усі міста чисельністю населення понад 500000, повинні мати статус окремих від областей територіальних одиниць. Для роботи верхніх ешелонів трьох гілок влади та Духовно-єднаючого Україну центру – Ради Церков, збудувати місто (без виробництв і без дозвільних закладів) в географічному центрі України. Для наближення до віддалених місць проживання, належить створити центри оформлення і надання державних послуг населенню з відстанню не більше 20 км до найдальшого споживача. Початок змін передбачити з 2020 року. До вияснення цього питання з Народом діє існуючий територіальний устрій....

Розділ XVII ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ

Стаття 310. Законопроект про внесення змін до Конституції України розглядається Верховною Радою України, за наявності, щодо відповідності законопроекту вимогам цієї Конституції, висновку Конституційності експертної ради, створеної спільно радою Церков та конференцією представників громадських рад усіх міністерств і областей.