Стаття
269. Президент України:
1) забезпечує державну незалежність, національну
безпеку і правонаступництво
держави та функціонування суспільства громадянським високодуховним;
2) щорічно
доповідає народу та щорічно
і позачергово Верховній Раді України про внутрішнє і зовнішнє становище
України;
3) представляє державу, як громадянське високодуховне
суспільство, в міжнародних
відносинах, здійснює
керівництво зовнішньополітичною
діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України;
4) призначає та звільняє
глав дипломатичних представництв України в інших державах і при
міжнародних організаціях; приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних
представників іноземних держав;
5) призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України відповідно до статті
262 цієї Конституції,
проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою;
6) призначає позачергові вибори до Верховної Ради України
у порядку і у строки, встановлені цією Конституцією;
7) призначає за згодою Верховної Ради України Прем'єр-міністра
України; припиняє повноваження Прем'єр-міністра України та приймає рішення про
його відставку;
8) призначає за
поданням Прем'єр-міністра України
членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних
органів виконавчої влади та
припиняє їхні повноваження
на цих посадах;
9) звільняє за згодою Верховної
Ради України з
посади прокурора України;
10) призначає
половину складу Ради
Національного банку України;
11) призначає
половину складу Національної ради України
з питань телебачення і радіомовлення;
12)
призначає на посади
та звільняє з
посад за згодою Верховної Ради України Голову
Антимонопольного комітету України, Голову Фонду державного майна
України, Голову Державного комітету
телебачення і радіомовлення України;
13)
утворює, реорганізовує та
ліквідовує за поданням Прем'єр-міністра України
міністерства та інші центральні
органи виконавчої влади, діючи в
межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади;
14) скасовує акти Кабінету Міністрів України
та акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
15) є
Верховним Головнокомандувачем Збройних
Сил України; призначає на посади
та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових
формувань; здійснює керівництво
у сферах національної безпеки та оборони держави;
16)
очолює Раду національної безпеки і
оборони України;
17) вносить до
Верховної Ради України подання про
оголошення стану війни та
приймає рішення про
використання Збройних Сил України у разі збройної агресії проти
України;
18) приймає відповідно до закону рішення
про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного
стану в Україні або в
окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України;
19)
приймає у разі
необхідності рішення про
введення в Україні або в окремих
її місцевостях надзвичайного стану, а
також оголошує у разі необхідності окремі
місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації - з
наступним затвердженням цих рішень
Верховною Радою України;
20) утворює суди у визначеному законом порядку;
21) присвоює, у
визначеному законом порядку, вищі військові звання, вищі дипломатичні
ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини;
22) у
визначеному законом порядку нагороджує державними нагородами; встановлює
президентські відзнаки та нагороджує ними;
23) приймає
рішення відповідно Конституції України про прийняття до громадянства
України та припинення громадянства
України, про надання притулку в Україні;
24) здійснює
помилування відповідно Конституції України;
25) створює у
межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх
повноважень консультативні, дорадчі та
інші допоміжні органи і служби;
26) підписує
закони, прийняті Верховною Радою України;
27) має право
вето щодо прийнятих Верховною
Радою України законів із
наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України;
28) здійснює
інші повноваження, визначені
Конституцією України.
Президент
України не може передавати свої повноваження
іншим особам або органам.
Президент
України на основі та на виконання
Конституції і законів України
видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території
України.
Акти Президента
України, видані в
межах повноважень, передбачених
пунктами 4, 13, 15, 17, 18, 19, 21,
22, 23, 24 цієї статті, скріплюються
підписами Прем'єр-міністра України і
міністра, відповідального за акт та його виконання.
Стаття 270.
Рада національної безпеки і оборони
України є координаційним органом
з питань національної безпеки і оборони при Президентові прав Народу України.
Рада національної безпеки
і оборони України
координує і контролює діяльність
органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони та безпеки
правам Народу України.
Головою Ради національної безпеки і оборони
України є Президент України. Персональний склад Ради національної безпеки
і оборони України формує
Президент України.
До складу Ради національної безпеки
і оборони України
за посадою входять Прем'єр-міністр України, Міністр оборони України, Голова Служби безпеки України,
Міністр внутрішніх справ України,
Міністр закордонних справ України.
У
засіданнях Ради національної безпеки і оборони України може брати участь Голова
Верховної Ради України.
Рішення Ради національної безпеки і оборони України
вводяться в дію указами Президента України.
Компетенція,
кількісний склад та функції Ради національної
безпеки і оборони України визначаються законом.
Стаття 271.
Президент України виконує свої повноваження
до вступу на пост новообраного Президента України.
Повноваження
Президента України припиняються
достроково у разі:
1) відставки,
в т.ч., якщо не відзвітувався позитивно, згідно умов Конституції України;
2)
неможливості виконувати свої
повноваження за станом здоров'я;
3) усунення з
поста в порядку імпічменту;
4) смерті.
Стаття 272. Відставка Президента України
набуває чинності з моменту проголошення ним особисто заяви про
відставку на засіданні Верховної Ради України.
Стаття 273. Неможливість виконання
Президентом України своїх повноважень за
станом здоров'я має бути встановлена
на засіданні Верховної Ради
України і підтверджена
рішенням, прийнятим більшістю
від її конституційного складу на
підставі письмового
подання Верховного Суду
України - за зверненням Верховної Ради України, і медичного висновку.
Стаття 274.
Президент України може бути
усунений з поста Верховною Радою України в порядку
імпічменту у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину.
Питання про
усунення Президента України з поста
в порядку імпічменту ініціюється
більшістю від конституційного складу Верховної Ради України.
Для
проведення розслідування Верховна
Рада України створює спеціальну тимчасову слідчу комісію,
до складу якої включаються спеціальний прокурор і спеціальні
слідчі.
Висновки і
пропозиції тимчасової слідчої
комісії розглядаються на засіданні Верховної Ради України.
За наявності
підстав Верховна Рада України не менш
як двома третинами від
її конституційного складу
приймає рішення про звинувачення Президента України.
Рішення про усунення Президента
України з поста
в порядку імпічменту приймається
Верховною Радою України не менш як трьома четвертими від її конституційного
складу після перевірки
справи Конституційним Судом України
і отримання його
висновку щодо додержання конституційної процедури
розслідування і розгляду справи про імпічмент та отримання
висновку Верховного Суду України про те,
що діяння, в
яких звинувачується Президент
України, містять ознаки державної зради або іншого злочину.
Стаття 275. У разі дострокового
припинення повноважень
Президента України виконання обов'язків Президента України на період до
обрання і вступу на пост нового Президента України покладається на
Прем'єр-міністра України. Прем'єр-міністр України
в період виконання ним
обов'язків Президента України не
може здійснювати повноваження,
передбачені пунктами 2, 5, 8, 10, 12, 13, 14, 22, 24 статті 269
Конституції України.
Розділ ХIII КАБІНЕТ МІНІСТРІВ
УКРАЇНИ. ІНШІ ОРГАНИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ
Стаття 276. Кабінет Міністрів
України є вищим
органом у системі органів
виконавчої влади.
Кабінет Міністрів
України відповідальний перед
Президентом України та підконтрольний
і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених у статтях 219, 221-222
Конституції України.
Стаття 277. До складу
Кабінету Міністрів України
входять Прем'єр-міністр
України, Перший віце-прем'єр-міністр, два віце-прем'єр-міністри, дев’ять міністрів.
Прем'єр-міністр України, праведний і
порядний громадянин, призначається Президентом України за згодою більше ніж половини від конституційного складу
Верховної Ради України.
Кабінет Міністрів України
призначається, з праведних і порядних громадян України, Президентом України за поданням
Прем'єр-міністра України.
Прем'єр-міністр України керує роботою
Кабінету Міністрів України, спрямовує її на виконання Програми діяльності
Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України.
Прем'єр-міністр України входить
із поданням до
Президента України про реорганізацію
міністерств, створення чи ліквідацію інших центральних
органів виконавчої влади
в межах коштів, передбачених Державним бюджетом
України на утримання цих органів.
Стаття 278. Кабінет
Міністрів України складає
повноваження перед новообраним Президентом України.
Прем'єр-міністр України, інші
члени Кабінету Міністрів України мають
право заявити Президентові
України про свою відставку.
Відставка
Прем'єр-міністра України має наслідком
відставку всього складу Кабінету Міністрів України.
Прийняття Верховною
Радою України резолюції недовіри Кабінетові Міністрів України
має наслідком відставку
Кабінету Міністрів України.
Кабінет
Міністрів України, відставку
якого прийнято Президентом
України, за його дорученням продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи
новосформованого Кабінету Міністрів України, але не довше ніж тридцять днів.
Відставка
Кабінету Міністрів України,
за рішенням Президента України чи у зв'язку з
прийняттям Верховною Радою
України резолюції недовіри, приймається без заяв, з моменту рішення чи
резолюції, порядок вказується залежно від ситуації та обставин і не порушуючи
вимог Конституції України щодо цього.
Стаття
279. Кабінет Міністрів
України, діючи з волі народу на високодуховних засадах:
1)
забезпечує: громадянське високодуховне суспільство, державний суверенітет і економічну
самостійність України, здійснення
внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України;
2) вживає заходів щодо забезпечення прав і
свобод людини і громадянина і несе відповідальність, встановлену законом, за
незабезпечення прав і свобод,
передбачених законом;
3) забезпечує проведення фінансової,
цінової, інвестиційної та податкової політики;
політики у сферах
праці й зайнятості населення, соціального захисту,
освіти, науки і культури, охорони
природи, екологічної безпеки і природокористування;
4) розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного,
науково-технічного, соціального і
культурного розвитку України;
5) забезпечує сприятливі умови розвитку
всіх форм власності; здійснює управління об'єктами
державної власності відповідно
до закону;
6) розробляє, відповідний Законам і
Конституції України проект закону
про Державний бюджет
України і забезпечує виконання
затвердженого Верховною Радою
України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України
звіт про його виконання;
7) здійснює заходи
щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби
зі злочинністю;
8) організовує і забезпечує здійснення
зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи;
9) спрямовує і координує роботу міністерств,
інших органів виконавчої влади;
10) виконує інші функції, визначені
Конституцією та законами України, актами
Президента України.
Стаття
280. Кабінет Міністрів
України в межах
своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є
обов'язковими до виконання.
Акти Кабінету
Міністрів України підписує
Прем'єр-міністр України.
Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та
інших центральних органів
виконавчої влади підлягають
реєстрації в порядку, встановленому законом.
Стаття 281. Виконавчу владу здійснюють виконавчі комітети територіальних
рад.
Особливості
здійснення виконавчої влади у містах
Києві та Севастополі визначаються
окремими законами України.
Склад комітетів місцевих рад формують голови рад
першої сесії кожного скликання, за поданням громадських правозахисних
організацій і затверджуються радами.
Голови комітетів обираються комітетами і звільняються з посади Президентом
України за вмотивованим поданням Кабінету Міністрів
України.
Обласна чи районна
рада може висловити
недовіру голові комітету, на
підставі чого Президент України
приймає рішення і дає обґрунтовану відповідь.
Якщо
недовіру висловили дві
третини депутатів від
складу відповідної ради, Президент України приймає рішення про відставку голови комітету.
Стаття 282.
комітети виконкомів на відповідній
території забезпечують:
1) виконання
Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів
України, інших органів
виконавчої влади;
2)
законність і правопорядок;
додержання прав і
свобод осіб;
3) виконання
державних і регіональних програм соціально-економічного
та культурного розвитку, програм
охорони довкілля, а в
місцях компактного проживання
корінних народів і національних меншин -
також програм їх
національно-культурного розвитку, що не суперечать законам та
Конституції України;
4) підготовку
та виконання відповідних обласних і
районних бюджетів;
5) звіт про
виконання відповідних бюджетів та
програм і звернень громадян та громадських організацій в інтересах суспільства;
6)
взаємодію з органами
місцевого самоврядування;
7) реалізацію
інших наданих державою, а
також делегованих відповідними
радами повноважень.
Стаття 283.
Члени Кабінету Міністрів
України, керівники центральних та
місцевих органів виконавчої влади
не мають права суміщати свою
службову діяльність з
іншою роботою, крім викладацької, наукової та творчої у
позаробочий час, входити
до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства, що має на
меті одержання прибутку.
Організація, повноваження
і порядок діяльності
Кабінету Міністрів України, інших
центральних та місцевих
органів виконавчої влади визначаються Конституцією і законами України.
Проведення заходів, нарад і т.п. у не встановленому законом порядку заборонено
і встановлюється законом жорстка адміністративна відповідальність.
Р о з д і л
XIV ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ
УСТРІЙ УКРАЇНИ
Стаття 284. Територіальний устрій
України ґрунтується на засадах
єдності та цілісності
державної території, поєднання централізації і децентралізації у
здійсненні державної влади,
збалансованості і соціально-економічного
розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних,
екологічних, географічних і
демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.
Питання
потреби і проект змін територіального устрою винести на обговорення до 30
грудня 2014 року. Народ має сказати змінити чи ні територіальний устрій України
для наведення ладу урядування регіонами, економічно вигідного розташування
центрів. Також з урахуванням етнографічного районування та за спроможністю
земель. 12 областей, Крим – область без автономії, усі області без районів. Усі
міста чисельністю населення понад 500000, повинні мати статус окремих від областей
територіальних одиниць. Для роботи верхніх ешелонів трьох гілок влади та
Духовно-єднаючого Україну центру – Ради Церков, збудувати місто (без виробництв
і без дозвільних закладів) в географічному центрі України. Для наближення до
віддалених місць проживання, належить створити центри оформлення і надання
державних послуг населенню з відстанню не більше 20 км до найдальшого
споживача. Початок змін передбачити не
пізніше 2020 року. До вияснення цього питання з Народом діє існуючий
територіальний устрій.
Стаття 285. Систему
адміністративно-територіального
устрою України складають:
Автономна Республіка Крим,
області, міста, селища і села. Територіальні одиниці обласного рівня.
До складу
України входять: Автономна
Республіка Крим, Вінницька,
Волинська, Дніпропетровська, Донецька,
Житомирська, Закарпатська,
Запорізька,
Івано-Франківська, Київська,
Кіровоградська, Луганська, Львівська,
Миколаївська, Одеська,
Полтавська, Рівненська, Сумська,
Тернопільська, Харківська,
Херсонська, Хмельницька, Черкаська,
Чернівецька, Чернігівська
області, міста Київ та Севастополь.
Міста Київ
та Севастополь мають
спеціальний статус, який визначається законами України.
| 