|
Стаття 37. Права і свободи людини є невідчужуваними та
непорушними.
Стаття 38. Держава гарантує: забезпечене
спокійне життя добросовісній людині, якісне і своєчасне лікування хворої.
Держава не вправі мати борг
перед особою (особливо зарплат, пенсій, пільг).
Держава
зобов’язана найвигідніше
для людини, оформити спадщини, пенсії, та інший, належний людині за законом,
соціальний захист.
За порушення вимог цього закону державні службовці несуть кримінальну
відповідальність згідно закону.
Стаття 39. Немайнове право особи (на життя, на правду і
справедливість, на охорону здоров'я,
на безпечне для життя і здоров'я довкілля,
на свободу та особисту недоторканність,
на недоторканність особистого і сімейного життя, на повагу до гідності та
честі, на таємницю листування,
телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, на недоторканність житла, на
вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, на свободу, яка не порушує
Дух і букву цієї Конституції,
літературної, художньої, наукової і технічної творчості...) вище права
майнового, держава його здійсненню приділяє особливу увагу законодавчо. Моральна кара
за його порушення визначається законом, і може, за рішенням суду, бути
позбавлення громадянства чи(та) права вважатися християнином.
Стаття 40. Конституційні права і свободи людини і
громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків обмеження
законом, але лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності або захисту
прав і свобод інших людей.
1.
Підчас обмеження прав і свобод наркотично залежних, токсикоманів, хворих на
алкоголізм, сексуально збочених… такі ув’язнюються окремо, з метою: 1) примусового
лікування їх підчас ув’язнення та 2) застереження негативного впливу на
ув’язнених, не вражених цією недугою.
2. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть
встановлюватися окремі обмеження прав
і свобод із
зазначенням строку дії цих обмежень.
3. Права і свободи, визначені цією Конституцією, які не
можуть бути обмежені навіть в умовах
воєнного або надзвичайного стану, встановлюється законом, погодженим
Радою Церков.
Стаття 41. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах,
відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено Конституцією чи законами України.
Держава відповідає перед особою за
відсутність методики виконання або за невиконання конституційної норми з
причини відсутності методики її виконання.
Стаття 42. Конституція України
формується на Біблійних принципах,
має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти невідповідні
Конституції України не дійсні.
Стаття 43. Конституційні права і свободи
не є вичерпними, гарантуються і не
можуть бути скасовані. При
прийнятті нових законів або
внесенні змін до
чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, крім випадків, коли закони
приймалися не у дусі Конституції України Божої, що визначається референдумом.
Стаття 44. Чинні міжнародні договори,
згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України,
є частиною національного законодавства України.
Стаття 45. Зовнішньополітична діяльність України
спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом
підтримання мирного і взаємовигідного
співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними
принципами і нормами міжнародного права.
Укладення
міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе
лише після внесення
відповідних змін до Конституції України.
Розділ II ПРОКУРАТУРА
Стаття
46. У випадках, визначених законом, представляє інтереси громадян, громадянського
суспільства або держави Прокуратура України. Прокурор, за однакових
обставин, повинен надати перевагу перед
державним інтересом інтересу громадян чи громадянському суспільству.
1.
Прокуратура, у встановленому Конституцією та законами порядку: відповідає за
захищеність прав та свобод і законних інтересів громадян і громадянського
суспільства України; наглядає за
додержанням законів і відповідає
за беззаконня та корупцію, за наявність небезпеки довкіллю, здоров’ю та життю
особи в суспільстві.
2. Прокуратуру
України очолює Прокурор України, який, згідно
цієї Конституції, обирається Народом України та звільняється з посади
Президентом України, також
втрачає право бути Прокурором України у інших випадках, встановлених цією
Конституцією.
3. Верховна
Рада України може висловити
недовіру Прокуророві України, що
має наслідком його відставку з посади.
4. Народ вправі ініціювати відставку Прокурора
України за беззаконня та корупцію в Україні, через референдум, який проводиться
у встановленому цією Конституцією порядку.
5. Строк
повноважень Прокурора
України — не більше трьох років підряд.
Розділ III ПРАВОСУДДЯ
Стаття 47.
Правосуддя в Україні
здійснюється виключно судами.
1.
Делегування функцій судів,
а також привласнення
цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Духовно-громадські
органи досудових способів впливу на покращення правосуддя, що діють на
громадських духовно-виховних засадах, не втручаються у законну діяльність суду,
до поки справу не закрито.
2. Керуючись
цією Конституцією, на високодуховній основі, після попереднього вивчення
громадської думки і всенародного обговорення, можуть вирішуватися деякі
прогресивні для будування особи і громадянського суспільства питання, серед
інших створення спеціального правосуддя для мало і неповнолітніх (ювенальна
юстиція) дітей, але з врахуванням вимог цієї Конституції, щодо захисту прав
сім’ї, батьківства і материнства, щоб навіть у виняткових випадках, без рішення
суду, будь хто, не втручався у сімейне
життя без згоди.
3. Юрисдикція
судів поширюється на
всі правовідносини, що виникають
у державі.
4. Судочинство здійснюється
судами загальної юрисдикції, спеціальної і може здійснюватися, за згодою
сторін, третейськими .
5. Судові
рішення ухвалюються судами
іменем України і є
обов'язковими до виконання на всій території України.
6. Народ безпосередньо бере участь у здійсненні
правосуддя через народних засідателів,
присяжних та третейськими судами у встановленому законом порядку.
7. Народ
бере участь у здійсненні правосуддя опосередковано, контролюючи завершені
справи громадськими правозахисними організаціями, у встановленому цією
Конституцією порядку та сприяючи вирішенню спору у досудовому порядку,
різноманіттям громадянського впливу.
8.
Народ (будь-яка особа) має право на добровільне врегулювання спору у досудовому
порядку з допомогою духовно-громадських
правозахисних організацій, у визначеному їхніми статутами (положеннями)
порядку, що не суперечать цій Конституції.
Стаття 48. Найвищим судовим органом у системі судів є Верховний Суд
України.
Стаття 49. Відповідно
до закону діють місцеві апеляційні та касаційні суди.
Стаття 50. Створення надзвичайних та особливих судів не
допускається.
Стаття
51. Спеціалізація суду забезпечується суддями а не судами.
1.
Кожна територіальна одиниця, починаючи від районного чи міського рівня, має суд
загальної юрисдикції, який має у встановленому законом порядку достатньо штату
на конкретну територію спеціалізованих суддів – фахівців з розгляду справ
кримінальних, цивільних, господарських і адміністративних.
2.
Зі спором, що виник, особа звертається в суд, який, вичерпно забезпечує права
усіх учасників спору, визначає підсудність і
суддів, що спеціалізуються на розгляді тих чи інших справ.
Стаття
52. Законом визначається вигода органу суду і судді вести справу справедливо і
законно, але вкрай невигідно вести справу несправедливо і незаконно.
Стаття
53. Суд вправі призначити досудове слідство та захист особи у будь-якій справі,
за рахунок держави, з наступним вирахуванням затрат з винної сторони.
Особа
вправі відмовитися від послуг суду щодо слідства чи захисту, якщо спроможна і
має бажання виконувати їх приватним слідством чи громадським захистом за свій
рахунок, або ж наймає на свій вибір державного слідчого чи приватного
детектива, адвоката, чи громадського правозахисника, за умови, якщо
погоджується, що все що платить держава за розгляд справи, буде вирахувано з
винного.
Також
суд, якщо має мотивовану і аргументовану недовіру слідству чи захисту, якого
призначив, вправі відмовитися від послуг слідства чи захисту, а виконувати їх
приватним слідством чи громадським захистом за рахунок держави, або ж найняти
на свій вибір державного слідчого чи приватного детектива, адвоката, чи
громадського правозахисника, за умови, що все що платить держава за розгляд
справи, буде вирахувано з винного. У випадку, якщо рішення по такій справі з
часом скасується через неправомірні чи безпідставні дії судді, то суддя
компенсує збитки державі.
Стаття 54. Суд захищає не закон, а права, свободи і
законі інтереси особи, керуючись законом.
Стаття
55. Закон, а не суд, встановлює покарання за злочин, в нормах покарання не
повинно бути „від – до”, або повинна бути чітко означена підстава застосування
меншого чи більшого терміну; суд відповідає, у встановленому законом порядку,
за незабезпечення прав на апеляцію і касацію, та за перешкоджання оскарження
рішень за межами України, вирішує це не суддя, а суд в судовім засіданні,
розподіл справ автоматичний, участь повідомленої сторони у розгляді – за її
бажанням, обов’язкова , якщо обмеження не встановлене законом.
Стаття
56. Завершені справи, для виявлення фактів системного та явно злочинного
неправосуддя, контролюються громадськими правозахисними організаціями, з правом
порушення справ кримінальної (цивільної чи адміністративної) відповідальності
суддів по виявлених таких фактах.
Стаття 57. Невиконання суддею обов’язку, передбаченого
законодавством, не є процесуальною дією і підлягає адміністративній, цивільній
та кримінальній відповідальності.
За
неповагу суду (судді) до учасника справи, який поводить себе в межах вимог
закону й високодуховної моралі,
суддя несе відповідальність згідно наслідків і за максимальним розміром
покарання, визначеного законом для учасників цієї справи;
Стаття
58. Суд відповідальний за якість – справедливість суду, згідно цієї Конституції
і суддя самодостатній відповідати за справедливе вирішення спору у справі, яку
він розглядав.
Стаття 59. Незалежність
і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.
1. Вплив
на суддів у будь-який спосіб забороняється.
2. Суддя не
може бути без
згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до
винесення обвинувального вироку судом.
3. Судді обіймають
посади у встановленому
Конституцією України порядку.
4. Суддя
звільняється з посади
у разі:
1) закінчення
строку, на який його обрано чи
призначено;
2) у випадках
і порядку встановлених Конституцією України у розділі ІІ;
3)
неможливості виконувати свої
повноваження за станом здоров'я;
4)
порушення суддею вимог
щодо несумісності;
5)
порушення суддею присяги;
6)
набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
7) припинення
його громадянства;
8)
визнання його безвісно відсутнім або
оголошення померлим;
9) подання
суддею заяви про відставку або про звільнення
з посади за власним бажанням.
5. Повноваження
судді припиняються у разі його смерті.
6. Держава забезпечує особисту безпеку суддів
та їхніх сімей у встановленому законом порядку.
Стаття 60. Правосуддя здійснюють, обрані за правилами цієї статі та ст. ст. 10, 71, 81, 85 Конституції України, судді
а, у визначених законом випадках,
народні засідателі і присяжні. Може здійснюватися, за згодою сторін, суддями
третейських судів.
1. Досудовий
розгляд справ духовно-громадськими правозахисними організаціями, за бажанням
сторін, можливий в порядку частин 1 та 8 ст. 47 цієї Конституції, але не є судом і не має юридичного наслідку.
2. Професійні
судді не можуть належати до політичних
партій та профспілок, брати
участь у будь-якій політичній
діяльності, мати представницький
мандат, обіймати будь-які інші оплачувані
посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової,
викладацької та творчої.
3. На
посаду судді може бути обраний,
рекомендований відповідною Радою Церков, спільно з громадською радою або правозахисною
організацією, яка має позитивний досвід захисту прав особи, у судових справах з
державними органами та їхніми посадовими особами, громадянин України, який боїться Всевишнього
Бога, не
молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту,
позитивний досвід захисту прав особи у справах з державними органами та їхніми
посадовими особами і стаж роботи у галузі
права не менш як три роки,
проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
4.
Спеціалізованими суддями судів можуть бути
особи, які мають відповідну фахову підготовку.
Ці судді відправляють правосуддя
лише у складі колегій суддів.
5. Захист професійних інтересів суддів здійснюється в
порядку, встановленому законом.
6.
Очолює орган державної влади – суд, голова Верховного
Суду України, який обирається та звільняється Верховною Радою України, кожного чергового
скликання, з чотирьох голів обласних апеляційних судів, що мають найменше
скасованих судових рішень.
Стаття
61. Судді при
здійсненні правосуддя незалежні, подвійно відповідальні, згідно
закону, і підкоряються лише
закону. Судочинство
провадиться у визначених законом випадках: суддею одноособово, колегією
суддів чи судом присяжних або третейським судом.
Основними засадами судочинства є:
1) законність;
2) рівність
усіх учасників судового процесу перед
законом і судом;
3)
забезпечення доведеності вини;
4) змагальність
сторін та свобода в наданні ними
суду своїх доказів і у доведенні
перед судом їх переконливості;
5) підтримання
державного обвинувачення в суді прокурором;
6)
забезпечення обвинуваченому права
на захист;
7)
гласність судового процесу
та його повне
фіксування технічними засобами;
8)
забезпечення апеляційного та
касаційного оскарження
рішення суду, крім
випадків, встановлених законом
9) обов'язковість рішень суду.
Законом можуть бути визначені також
інші засади судочинства в судах окремих судових
юрисдикцій.
За неповагу до
суду і
судді винні особи
притягаються до юридичної
відповідальності.
За неповагу до сторони чи до учасника
судової справи, який поводить себе в рамках загальноприйнятої моралі, що
проявилася неправомірною поведінкою суду
чи судді, винні особи притягаються
до юридичної відповідальності подвійно. Порядок виявлення визначеної
законом можливої неповаги оголошується суддею перед кожним судовим слуханням.
Стаття 62. Держава забезпечує фінансування
та належні умови для функціонування
судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються
видатки на утримання судів.
Для вирішення
питань внутрішньої діяльності
судів діє суддівське
самоврядування.
Розділ IV ЗНИЩЕННЯ
БЕЗЗАКОННЯ І КОРУПЦІЇ
Стаття 63.
Політичній партії, яка не на 100%
виконала (за результатами аналізу, виконаного незалежними міжнародними
експертними організаціями, визначеними законом повноважними для такого аналізу)
передвиборчі обіцянки, на наступних виборах, від результатів голосування,
віднімаються набрані нею голоси, у відсотку недовиконання обіцянок. Політична
сила, яка не виконала 50% обіцянок передвиборчих та (або) не виконала, вже під
час її владування, цілеспрямовано і стовідсотково законів, які видала, щоб
вирішити негаразди і клопоти виборців – громадян різних статусів — втрачає
право на існування. Майно, у визначеному законом порядку, переходить у
власність народу, тим силам, які виконали обіцянки.
Об’єднання громадян (в т.ч. політичне), в якому без
поважних причин не забезпечене виконання статутних зобов’язань об’єднання перед
більш як одним членом об’єднання, втрачає право на існування, а якщо таке
невиконання мало негативні наслідки, то його засновники чи ті, хто очолює таке
об’єднання, компенсують, у встановленому законом порядку, шкоду, заподіяну
чесному і щирому члену об’єднання.
Стаття 64. Неправда – тяжкий злочин, що карається відповідно (у
лютості й у гніві – Послання до Римлян 2 : 8-9), згідно закону. Висловлення прилюдно протилежно стосовно однієї події
представниками влади, політики чи громадськості — мають бути дослідженні,
неправда викрита, висвітлена а неправдомовець покараний у встановленому законом
порядку. Але не більше, як впродовж трьох днів повинно бути встановлено: з
якого боку правда, хто неправдомовець, якому з, визначених законом, покарань
підлягає.
У випадку не виявлення неправдомовця впродовж тижня після
події протилежних висловлювань, або якщо неправдомовець не звільнений з посади і не покаявся
в цей період перед загалом, на який виніс неправду, а покара не визначена або
не відповідна закону чи наслідку від завданої неправдивим висловлюванням шкоди,
то прокурор України чи відповідної територіальної одиниці не вправі займати
займану посаду.
Підлеглий не
вправі бути державним службовцем, якщо не виявив начальника (будь-якого вищого
рівня) у його неправді, про яку йому стало відомо.
ЗМІ забезпечують право народу знати мотиви та
аргументи заперечень інформації, яку вони щойно дізналися, негайно або
найближчим часом, про який оголошує ЗМІ негайно.
Стаття 65. Кожен депутат звітується перед виборцем не
менше як раз на рік з конкретного питання, за яке цей депутат відповідає
(згідно поставлених виборцями завдань). Якщо діяльність депутата задовільною не
визнано, то він повинен бути переобраним.
Стаття 66. Ради депутатів виконують завдання виборців —
контролюють виконавчу владу відповідного рівня. В межах територіальної одиниці, контролюють
також діяльність усіх рівнів правоохоронних органів та судів. Але не
втручаючись у діяльність, а тільки щодо відповідності діяльності вимогам
Конституції України, згідно окремої методики. Точно так підконтрольні ради
депутатів двом іншим (виконавчій та судовій при виконані ними своїх службових
обов’язків) гілкам влади і ті одна одній.
Стаття 67. Постійно діючих перших осіб –
керівників рад (територіальних одиниць), нема. Секретаріат рад, очолюваний
секретарем, виконує доручення рад.
Головування на засіданнях рад (крім Верховної) депутатів
і представництво рад між засіданнями, здійснюється депутатами почергово від
засідання до засідання.
Стаття 68. Секретар обирається депутатами двічі, вдруге –
всередині між черговими виборами, але може переобратися і при потребі, на
вимогу не менше половини депутатського складу.
Стаття 69. У виконавчих комітетах виборних органів усіх
рівнів не повинно бути членами : „за посадою” керівників профільного підрозділу
органу державної влади, але повинні бути (за наявності) представники від
громадськості, яка причетна до вирішення подібних питань; навпаки виконком, сам
і спільно з громадськістю, контролює керівника.
Стаття 70. Державна влада (в т.ч. правоохоронних органів
і суду) може бути підконтрольна, у встановлених законом межах і порядку, лише
тій громадськості, представники якої не входять до державних владних структур.
Органи влади звітуються за свою діяльність територіальній громаді, у порядку і
у терміни визначені законом.
Стаття 71. В територіальних органах керівників
правоохоронних органів, судів і суддів обирають виборці місцевості, де має
працювати керівник (суддя), на встановлений законом термін, але не більше, як
на чотири роки. Щорічно керівник (суддя) звітується. Якщо не звітувався або
результати його діяльності визнано виборцями незадовільними, то керівника
(суддю) переобирають достроково.
Стаття 72. Керівників державних установ не правоохоронних
органів обирають галузеві загальні збори, строком на 2 роки, з правом
переобрання не раніш, як через два роки роботи в галузі не на керівній посаді
(якщо працював на керівній посаді, то правом нового обрання володіє не раніше
як через 5 років).
Керівник звітується загальним зборам щорічно.
Незадовільний звіт позбавляє керівника посади, з призначенням виборів іншого.
На час перевиборів керує тимчасова комісія обрана загальними зборами громадської
правоохоронної організації працівників підприємства
Стаття 73. Посадовець
(державний службовець) втрачає право займатися діяльністю за тим фахом
(спеціальністю), за яким працює у основній і спорідненій галузях, якщо, за
півтора року календарного часу, правомірно скасовані його два рішення (з тих,
які він колись приймав чи виносив); якщо він уже на пенсії, то втрачає право на
пенсію державного службовця; також, у галузі, в якій він працював, не вправі
працювати його діти та внуки.
Стаття 74. Керівник (чи то обраний, чи то призначений)
втрачає право займати керівну посаду назавжди, якщо за два роки керування не
покращив (згідно встановлених законодавством показників) життя тих, хто
його вибирав чи підлеглих.
Стаття 75. Уряд, депутати Верховної Ради України та
Президент України, також їхні діти та внуки — позбавляються права займати
будь-які керівні посади назавжди і право на пенсію державного службовця, якщо
за два роки перебування на посадах не забезпечене зменшення безробіття,
захворюваності, смертності не за віком.
Стаття 76. Посадова особа (державний службовець) позбавляється права займати керівні посади,
бути обраним та право на пенсію державного службовця, якщо застосовував один
закон або його окрему норму протилежно за однакових обставин. Керівник такої
посадової особи, якщо не притягнув до відповідальності, відповідно тяжкості
проступку (злочину), то також позбавляється цих прав. Незалежно від того чи
справа, протилежного застосування норм закону, має чи ні негативні наслідки для
інших осіб чи держави, то, якщо посадова особа керівник, — порушується
кримінальна справа. Відповідальність по такій справі — обов’язкова, з
позбавленням волі на встановлений кримінальним кодексом України термін, але не
менше як рік.
Стаття 77. Повноважний орган (посадова особа), який
визнав незаконним винесене рішення, яке, з огляду на посадові обов’язки та
кваліфікацію того, хто його виносив, не могло бути прийнятим випадково (несвідомо чи ненароком),
повинен нагально, у встановленому Кримінальним кодексом порядку, порушити
кримінальну справу по встановленню винних, або проти винних, якщо такі відомі.
Відсутність винних у прийняті незаконних рішень не може бути, а
відповідальність повинна бути не нижча від найбільшої адміністративної відповідальності.
Стаття 78. Державний службовець, який повинен за законом
захищати особу від неконституційного поводження з нею, але перешкоджав
здійсненню її права, передбаченого Конституцією України, чи причетний до
перешкоджання, чи до незабезпечення вичерпного або необхідного застосування
вимог законодавства, — позбавляється права на зайняття посад у державних та
виборних органах і карається у встановленому Кримінальним Кодексом порядку;
причетність будь-кого з влади до перешкоджання розкриттю такого злочину, тягне
за собою покарання рівне покаранню винного у його скоєні та позбавлення права
на державну пенсію.
Зарплата і соціальний захист державних
службовців повинні на пряму залежати від якості ставлення до народу, якому їх
найняли служити.
Стаття 79. Правом недоторканості в Україні не може
володіти жодна посадова особа, яка скоїла злочин,
правопорушення, вчинила неправомірну дію чи бездіяльність. Навпаки,
відповідальність більша.
Встановлені законом мінімальні норми відповідальності для
громадянина, — не застосовуються до керівників, народних депутатів та до
суддів.
Стягнення з органу державної влади майнової та немайнової
шкоди, завданої особі незаконними діями чи бездіяльністю посадових осіб органу
чи (та) самим органом, здійснюється з зарплати керівництва органу у відсотках,
які збільшуються відповідно займаній посаді за чітко встановленими законом
коефіцієнтами.
Стаття 80. . Громадяни
мають право, на правах профспілки підприємства на якому вони працюють, бути
членом будь-якої громадської правозахисної організації на власний вибір, з
метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Не
обов’язково з офісом і майном в межах підприємства, також самостійні від
галузевих.
Підприємство, працівник якого забажав отримувати правоохоронний захист в громадській
організації (в т.ч. поза галузевій), перераховує цій організації (за заявою
працівника) суму внесків, що відповідно вираховуються з зарплати працівника на
підприємстві, як профспілкових. Утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів.
Усі професійні правозахисні громадські організації мають рівні права, що
регулюються єдиним для громадських організацій законом. Обмеження щодо членства
встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.
Ніхто
не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян чи обмежений у
правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських
організацій. Усі об'єднання громадян рівні перед законом (особливо це
стосується фінансових допомог).
| 