Боротьба борців за справедливість з міліцією та прокуратурою за права малозахищених
Ніяк наші правоохоронні органи не бажають засвоювати європейські стандарти у поводженні із громадянами, яких вони зобов’язані захищати і сприяти їм у вирішені тих чи інших питань під час звернень останніх. Ми уже писали в „ВМ”№ 15(93) від 1-15 серпня 2007р. про поневіряння у кабінетах начальства міськвідділу УМВС голови громадської організації „З’єднання борців „За справедливість” А.Г. Войтка та громадянки Т.В.. І лише за те, що
вони прийшли 9 серпня до міліції, щоб ознайомитися з відмовним матеріалом (щодо порушення криміналу по відібрані у неї і сина квартири шляхом обману і використання довіри) по скарзі Т.В. і щоб отримати постанову про відмову в порушенні кримінальної справи без виправлень, яких там було аж три. Для цього Т.В. змусили написати заяву на ім’я начальника міліції Нетішина А.О. Лубка. Після довгих годин протистоянь і тяганини з боку співробітників міліції на чолі з начальником, вони все-таки добилися видачі копії постанови
без виправлень та відмовного матеріалу по справі для ознайомлення з ним.
Після ознайомлення з матеріалами справи, А.Г. Войтко і Т.В. попросили в усній формі міліціонерів надати їм копії документів зі справи, які вважали за такі, з яких потрібно мати копії. Вони вказали назви цих документів і аркуші, на яких вони розташовані, посилались на Конституцію і на закони про інформацію та про звернення громадян. Але міліціонер, якому доручили контроль за ознайомленням, сказав, що без письмового дозволу начальника ніяких
копій не надасть. Тоді Войтко і Т.В., маючи право усно заявити бажання отримати копії, змушені були написати заяву на ім’я начальника міліції А.О. Лубка з аналогічним проханням. Але працівники міліції А.О. Лубко і його заступник М.О. Кішан, порушивши ст. ст. 34 і 38 Конституції України, ст. 10 ч. 1 Закону України „Про державну службу”, ст. ст. 5, 9, 43, 44, 45 Закону України „Про інформацію”, безпричинно не надали копій документів, мотивуючи це тим, що на відповідь на заяву у них є 15 днів, хоча це питання повинно
виконуватись невідкладно,, згідно ст. 20 ч. 1, ст. 22 ч. 4 Закону України „Про звернення громадян”, бо не потребує додаткового вивчення. Отож бо Войтко і Т.В. розцінили таку поведінку міліціонерів як порушення їхніх законних прав, результатом чого стало несвоєчасне отримання ними копій документів, що спричинило неякісну підготовку захисту інтересів громадянки Т.В. і подали позов до Нетішинського міського суду на посадових осіб міськвідділу міліції А.О. Лубка та М.О. Кішана. Їх обурило ще й те, що навіть після
звернення до прокурора міста зі скаргою про відновлення прав, ніякої реакції з боку міліціонерів не було – копій документів довго ще так і не видавали. Войтко і Т.В. справедливо вважають, що їм завдана моральна шкода через емоційні страждання та суттєве обмеження їхніх основних прав, які є порушенням національних і міжнародно визнаних норм захисту прав людини (статті 1 та 18 Декларації основних принципів правосуддя для жертв зловживання владою).
Вони просять суд визнати дії і бездіяльність Нетішинського МВ УМВС і його посадових осіб А.О. Лубка та М.О. Кішана незаконними в частині довгого не видання копій документів та надання їх не за усною вимогою, як вони цього хотіли і на що мали право; просять притягнути винних осіб до дисциплінарної відповідальності, а також визначити розмір відшкодування моральних збитків і перерахувати визначену суму на рахунок ГО ЗБЗС.
Що говорити про міліцію, коли прокурори, обов’язок яких наглядати за дотриманням законності, самі її й порушають. Так, Славутський міжрайонний прокурор В.С. Мушинський відмовив ГО „З’єднання борців „За справедливість” (лист від 30 серпня 2007р. №047-07р.) у розгляді його заяви. Причому зазначену заяву надіслала Мушинському для перевірки і прийняття рішення прокуратура Хмельницької області вказавши порядок (ст. 97 КПК України), за яким
треба її розглядати. Та Мушинський, не слухаючи обласного прокурора, відповів, що заява ГО ЗБЗС не може розглядатися по суті, бо „всупереч наведеним вимогам закону... не надано відомостей про те, хто із сторін по цій цивільній справі уповноважував громадську організацію „З’єднання борців „За справедливість” подавати таку заяву”.
Це змусило голову ради З’єднання А.Г. Войтка звернутися з цього приводу зі скаргою до Генерального прокурора України і прокурора Хмельницької області. Він справедливо пише, що цю заяву ЗБЗС не можна розцінювати як звернення громадянина, бо подавалась заява у спеціальному порядку, встановленому ст. 95 Кримінального-процесуального кодексу України. Відповідно до неї прокурори зобов’язані приймати заяви і повідомлення про вчинені злочини,
в т.ч. і у справах, які не підлягають їх віданню.
Замість того, щоб виконати доручення Хмельницької обласної прокуратури і прийняти рішення згідно зі ст. 97 КПК України, прокурор Мушинський вирішив, що буде краще роз’яснити ГО ЗБЗС, що „відповідно до умов ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України однією з гарантій реалізації захисту прав сторін та інших осіб, що беруть участь у цивільній справі, є право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку,
встановлених ЦПК України та інші премудрості юриспруденції, які борцям давно відомі.
А.Г. Войтко, незадоволений такою відповіддю, просить у скарзі вищестоящих прокурорів — Генерального і обласного прийняти за заявою ГО ЗБЗС в порядку ст. 95 КПК України від 10 серпня 2007р. №553 рішення згідно з вимогами ст. 94 КПК України та вжити заходів щодо притягнення до встановленої законом відповідальності Славутського міжрайонного прокурора Мушинського В.С. за грубе порушення законодавства щодо розгляду за дорученнями прокуратури
Хмельницької області заяви ГО ЗБЗС в порядку ст. 95 КПК України від 10.08.2007р. №553.
Ось так майже по кожній справі, крок за кроком доводиться борцям за справедливість долати різноманітні перешкоди нашої владної бюрократії, аби допомогти людям у вирішенні їхніх проблем, часто штучно створених бездіяльністю або й незаконними діями, стражами правопорядку.
| 