Тарифна війна у Славуті
Нечуване підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги не залишило байдужими, напевно, нікого в нашій державі, сколихнуло різні верстви населення. А в Славуті воно набрало особливо своєрідного характеру, привело до серйозних конфліктів між представниками громадськості, політичних партій з місцевою владою. Минули новорічні свята, але пристрасті навколо цього болючого питання не вщухають, а, навпаки, наростають в зв’язку з труднощами
з отриманням субсидій. В редакцію газети „Вісник Малозахищених” надходять численні звернення окремих славутчан, громадсько-політичних організацій міста, голови загальноміських зборів з проханням розглянути це питання на сторінках частопису, що ми і робимо.
Коротко нагадуємо передісторію конфлікту. 16 грудня минулого року в славутському кінотеатрі ім. Т.Г. Шевченка відбулися загальноміські збори з порядком денним:
1. Про необґрунтоване підняття тарифів на житлово-комунальні послуги без врахування соціального стану населення.
2. Про створення неможливих умов для розвитку підприємництва, що веде до зростання безробіття і погіршення добробуту громадян.
3. Про невиконання передвиборних обіцянок новообраним міським головою Сидором В.Б.
Як повідомив редакцію голова зборів В.П. Бондар, група членів міськвиконкому, зловживаючи владою, намагалися зірвати проведення зборів, щоб не чути від людей оцінки своєї діяльності. Це привело до того, що збори не були закінчені. Були оформлені відповідні документи і направлені в прокуратуру для притягнення їх до відповідальності за порушення конституційних прав.27 грудня 2006 року була прийнята заява ветеранської організації міста,
в якій висловлене глибоке обурення економічно необґрунтованим рішенням міськвиконкому щодо підвищення тарифів і сподівання на те, що воно буде переглянуте. На першій в новому році сесії, міської ради було оприлюднено звернення, котре від імені громадсько політичного об’єднання „Демократична Славутчина” підписали керівники місцевих громадських організацій і політичних партій – Української народної партії, Конгресу українських націоналістів, ветеранів ОУН-УПА, Спілки інвалідів Чорнобиля, Спілки офіцерів України
з вимогою розпуску нинішнього складу міськвиконкому.
До цього звернення також було додано понад 1400 підписів славутчан за відставку виконкому міської ради.
Звичайно, в цих умовах міська влада змушена була реагувати якимось чином. Так, ще 21 грудня 2006р. на V сесії міської ради було прийняте депутатське звернення, котре фактично брало під захист міського голову і членів виконкому, стверджуючи, що ніби лише “окремою групою людей нагнітається ситуація в місті” і закликаючи славутчан „не піддаватися провокації і бути впевненими: міською радою робиться все можливе задля покращення життя
славутчан, допомоги малозахищеним та малозабезпеченим верствам населення в компетенції затрат на оплату комунальних послуг”.
Замість конкретної роботи по вирішенню тарифного питання місцевим правоохоронним органам дане завдання перевірити достовірність підписів під зверненням про відставку членів виконкому, оскільки виникли сумніви щодо їх достовірності.
Але у нас теж є сумніви, чи знайдеться в Славуті багато людей, задоволених діяльністю виконкому з огляду на підняті ним тарифи.
Ось така, здавалося б, невелика, але жорстка тарифна війна розгорілася в Славуті напередодні нового року і практично триває по сьогоднішній день. Подейкують, що за тими, хто її розпочав, стоїть колишній славутський мер В. Поліщук. Звичайно, чутки ці далеко небезпідставні – з владою завжди непросто розтаватися; той, хто її скуштував, стає її довічним бранцем. Хоча яка різниця славутчанам, хто за цим стоїть. Як кажуть, доки пани чубляться
– в Івана чуб тріщить. Під Іваном, звичайно, розуміємо простий знедолений народ, який, на жаль, починає остаточно розчаровуватися в своїх сподіваннях не краще життя після Помаранчевої революції. Розчаровуються славутчани і в навій міській владі, в міському голові В. Сидорі. Звичайно, в місті дещо зроблено за час його головування – більш-менш стабільно працюють підприємства, покращився стан справ в комунальному господарстві міста, багато позитивних змін у військовому містечку, ремонтуються каналізаційні та водопровідні
мережі, будують нові дороги. Але люди звикли оцінювати будь-яку владу, в тому числі і місцеву, по рівню свого життя і товщині гаманця – чи є за що одягнути себе і дітей, заплатити за квартиру, купити продуктів. Тарифи найболючіше вдарили по малозабезпечених, безробітних, пенсіонерах. Нажаль цю проблему у Славуті не вирішують навіть так, як у Києві, за рахунок багатих. І, звичайно, першочергове завдання влади сьогодні – вирішити проблему саме в інтересах найбільш потерпілих. Та на цій найболючішій для славутчан
ниві німим докором славутській міській раді є безконечні черги у відділах субсидій, сльози і відчай в очах тих, хто з волі і вини високопоставлених можновладців, яким не страшні ніякі тарифи, опинився на межі виживання, за бортом корабля, ім’я якому – життя.
Іван Безсмертний
| 