Коротко — якщо не у прірву, то в нікуди. І це свята правда, не сперечайтеся. Не лише політика а й буття мирське. У політиці України точно прірва, до якої втягують суспільство дедалі глибше до бездни безвиході. Проявилося це тими колотнечами навколо кризи, газу, тарифів,… беззаконня і безвідповідальності у владі та пасткою безвиході із злиднів для народу. Буття останнього
затьмарене багатьма негараздами настільки, що люди навіть не звертають на те, що їхнє вимирання набирає оберти, не дивлячись на подвоєння народжуваності. І це, до деякої міри зрозуміло, бо треба більше думати про живих, мертвими Бог опікується. Давайте думати про живих. Очевидно, що криза в Україні лише починається, її нарешті вдалося владі зробити таки. Для чого їй це? — Хіба не бачите, як її (кризу) «спасають». Банки згребли все, так їм за це мільярди. Кому вони дістануться, запитувати? — То ж бо
й воно — не нам. Можна звичайно, дати ці кошти народу безгрішному, а він ці гроші з голоду понесе на базар, до крамниці, дасть податки, наповнить банки і все закрутиться. Але хіба такі варіанти, при оцих правителях, їм потрібні? Їм треба, щоб ми ще більше у борги гепалися, мовляв: слухняніші будемо та гавкати почнемо на кого покажуть. Політика у них така, жити суспільству не для розвитку, не для збільшення благ, спокою, а для політики. Наче не знають, що у демократії, політика на службі в людей: кожній особі
і громадськості. Вона потрібна лише для того, щоб згуртувати населення за сприйняттям суспільством напрямків його розвитку. У нас навпаки, політика руйнує будь-яку спробу населення згуртуватися для досягнення цілей благополуччя усім. Населенню нав’язують політиків від шкуродерчих кланів і не дають стати політикам від народу. Але населення це вже розуміє. Геть — усіх! Ось найпопулярніший сьогодні лозунг. Чим він може бути небезпечним, що кричатимуть: геть усіх — отаманом буду я, а народу знову треба знайти справжнього
доброчинця. Для цього народу треба перестати вибирати з двох злих доброго. Неможливе таке, щоб із злого добре взяти. Хіба що за певний час переродити, як коноплю — рвуть, мочать, сушать, б’ють, труть, чешуть, крутять… — щоб зробити з неї сорочку, а коли швидко, то лиш наркотик – дурман мають, а після – біду ще більшу.
| 