Ст. 49. ЗАПОБІГАННЯ ХВОРОБАМ І ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ

1. Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.

2. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

3. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування.

4. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена.

5. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

6. Лікар, лікувальний заклад діагностику роблять безоплатно. Діагностичні заклади мають право на комерційну діяльність, за умов повної відповідальності перед пацієнтом (страховою кампанією або державою) за наслідки.

7. Держава оплачує лікування хворого, а страхова компанія компенсує збитки державі у встановленому законом порядку.

8. За неякісне лікування, держава компенсує пацієнту збитки, винні лікар (лікувальний заклад) компенсують збитки державі, а за шкоду і за її наслідки несуть відповідальність, згідно закону.

9. За якісне лікування держава вправі надати дотації на лікування.

10. Лікувальні заклади, що були державною власністю, можуть, в інтересах суспільства, належати приватним особам чи страховим кампаніям за угодою з державою з обов’язковим публічним погодженням умов оренди чи купівлі з громадськістю.

11. Комерційне лікування не може пересікатися в задоволені комерційних інтересів з державним.

12. Держава не вправі не оплатити лікування, за ціною встановленою законом.

13. Державна ціна не може бути вище комерційної в населенім пункті, де здійснюється лікування. Там, де неможливо ліквідувати монополію лікувального комерційного закладу на те чи інше лікування, держава регулює і комерційну ціну, за погодженням з громадськістю відповідного населеного пункту.