ЗЛУКА ТА ЄДНАННЯ

 Ст. 11. Держава розвиває злуку та єднання української нації на її творчій історії, високодуховних традиціях і культурі, та сприяє громадськості всіх національностей у збережені етнічної, культурної, мовної і високодуховної самобутності.

Ст. 14. Земля, її надра, природні і водні ресурси :

— основне джерело існування та процвітання Народу України, є його невід’ємним надбанням та власністю, і не може використовуватись як засіб застави та платежу;

— найдорожчий товар, продається не більше, як на 30 років за чітко (законодавчо з погодженням з громадськістю) встановленими вигідними для України та територіальної громади (не нижчими середньо світових) цінами та умовами їх використання.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Основне призначення землі в Україні – виробництво сільськогосподарської продукції, як джерела існування Народу України, територія для його проживання і господарської діяльності. Недбайливе ставлення до землі забороняється, законом встановлюються наслідки порушення цієї заборони. Кожен громадянин, об’єднання громадян в Україні мають право використовувати землю за її основним призначенням, вилучення земель під інші цілі повинно відбуватись під прискіпливим контролем з боку Народу України та його державних органів.

 Право власності на землю гарантується, держава забезпечує захист цього права. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Ст. 15. Суспільне життя в державі Україна ґрунтується на засадах будови особи і суспільства високодуховними, політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності, на принципах справедливого правосуддя, відкритості і прозорості влади, чесності і негайної відповідальності перед законом за беззаконня та інше суспільно небезпечне зло. І перед Богом: амністія чи інше милосердя не можуть застосовуватися до людини непокаянної прилюдно та до тих, хто сам був не милосердним.

Банківська система найпрозоріша, не вправі мати комерційних таємниць.

Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова.

Цензура заборонена.

Держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України.

Ст. 25. Громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство.

Громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі.

Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами. Невжиття вичерпних негайних заходів захисту громадянина за кордоном, позбавляє права перших керівників влади займати посади керівні та виборні.

Ст. 26. Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, — за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, визначеному законом. Держава не вправі відмовити у притулку біженцям від тиранії а також переслідуваних в країнах, де не буде їм справедливого суду.

Ст. 27. Кожна людина має невід'ємне право на життя.

Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини.

Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.

Кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань (в т.ч. у суді).

Ст. 28. Кожен (крім злочинців, наркозалежних, токсикоманів, хворих на алкоголізм, сексуально збочених… – статус яких чітко визначається законом), має право на повагу до його гідності.

Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.

Ст. 29. Кожна (не осуджена) людина має право на свободу та особисту недоторканність.

Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду праведного і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом, порушення цього закону є тяжким злочином, що не може бути не покараним.

У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.

Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника.

Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.

Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.