Конституція справедливої України

 (нумерація статей відповідає діючій КУ, не змінені не публікуємо)

Ст. 3. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека, права і свободи.

1. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Людяність, взаємо: повага, покірливість, допомога, виручка, розуміння; підтримка слабших, співчуття, шана шляхетних, послух правді, щоб доброчинці гамували неуцтво нерозумних людей, як вільні, а не як ті, що мають волю на прикриття лихого, але як слуги Добру правосуддям та милосердям – світоглядні орієнтири, які сповідує Народ України у відносинах людини з людиною.

2. Честь, гідність і благородство кожного громадянина України – дбати про суспільство, обов’язок суспільства – дбати про кожного громадянина.

3. Права і свободи, вільна реалізація творчого потенціалу кожної людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Органи державної влади служать суспільству. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність, зокрема, за відсутність методики або за невиконання конституційної норми з причини відсутності методики її виконання.

4. Використання тимчасових економічних ускладнень в життю людини, як привід для підвищення ступеню її експлуатації, — злочин.

5. Народ має право повстання проти тиранії. (див. коментар 1)

6. ГАРАНТІЯ ДІЙ ЗАКОНІВ та САМОЗНИЩЕННЯ КОРУПЦІЇ :

1) якщо два будь-які рішення будь-якого посадовця (державного службовця) правомірно скасовані, з тих, що він прийняв (виніс) за будь-яких півтора року, — він не вправі займатися діяльністю у цій і спорідненій галузях (див. коментар2);

2) кожен керівник (чи то обраний, чи то призначений) не вправі займати керівну посаду більш ніколи, якщо за два роки керування не покращив життя тих, хто його вибирав чи його підлеглих;

3) весь склад Уряду і депутати Верховної Ради України та Президент України (при наявності) позбавляються права займати ці і будь-які керівні посади, якщо за два роки перебування на посадах не забезпечене зменшення безробіття, захворюваності, смертності не за віком;

4) якщо одна й та сама посадова особа (державний службовець) застосовувала один закон або його окрему норму протилежно за однакових обставин, то вона позбавляється права займати керівні посади, й бути обраною. Керівник, якому підлегла така посадова особа, якщо не притягнув до відповідальності таку посадову особу, відповідно тяжкості її проступку (злочину), то також позбавляється цих прав. Проти таких посадових осіб – керівників, порушується кримінальна справа незалежно чи справа має негативні наслідки для інших осіб, чи держави і обов’язкова відповідальність по ній — з позбавленням волі, на встановлений кримінальним кодексом України термін, але не менше як 1 рік.

5) якщо будь-яке винесене рішення, будь-якого посадовця, не могло бути прийнятим незаконно випадково(несвідомо чи ненароком), з огляду на посадові обов’язки, кваліфікацію, то органом (посадовою особою), який визнав його незаконним, нагально, у встановленому Кримінальним кодексом порядку, порушується кримінальна справа по встановленню винних, або проти винних, якщо такі відомі. Відсутність винних у прийняті незаконних рішень не може бути, а відповідальність повинна бути не нижча найбільшої адміністративної.

6) Не забезпечення вичерпного або необхідного застосування вимог законодавства будь-яким (причетним, чи тим, хто повинен бути причетним за законом) державним службовцем, для захисту особи від неконституційного поводження з нею, та будь-яке перешкоджання здійсненню будь-якого права, передбаченого Конституцією України є — злочином, що позбавляє права на зайняття посад у державних та виборних органах і карається у встановленому Кримінальним Кодексом порядку; розкриття злочину з виявленням причетності будь-кого з влади до перешкоджання розкриттю його, для такого посадовця (державного службовця) тягне за собою покарання рівне покаранню винного у його скоєні;

7) правом недоторканості в Україні не може володіти жодна особа, яка скоїла злочин, правопорушення, вчинила неправомірну дію чи бездіяльність. Навпаки, відповідальність більша. До керівників, народних депутатів та до суддів, встановлені законом мінімальні норми відповідальності для громадянина, — не застосовуються; стягнення з органу державної влади майнової та немайнової шкоди, завданої особі незаконними діями чи бездіяльністю посадових осіб органу чи (та) органом, здійснюється з зарплати керівництва органу у відсотках, що збільшується відповідно займаній посаді за чітко встановленим законом коефіцієнтом;

8) Висловлення, стосовно однієї події – протилежно по суті, на загал представниками влади, політики та громадськості мають бути дослідженні, неправда викрита, висвітлена а неправдомовець покараний. (див. коментар 3);

Прокуратура, у встановленому законом порядку, негайно (не більше трьох днів) встановлює з якого боку правда, хто неправдомовець, якому з, визначених законом , покарань підлягає.

У випадку не виявлення неправдомовця впродовж тижня після події протилежних висловлювань, або якщо неправдомовець не звільнений з посади і не покаявся в цей період перед загалом, на який виніс неправду, а покара не визначена або не відповідна закону та наслідку неправдивого висловлювання, то прокурор України чи відповідної територіальної одиниці не вправі займати займану посаду.

9) суддя повинен захищати не закон, а права, свободи і законі інтереси особи, керуючись законом. Не суддя, а закон встановлює покарання за злочин, в нормах покарання не повинно бути „від – до”, або повинна бути чітко означена підстава застосування меншого чи більшого терміну; право на апеляцію і касацію вирішує не суддя а суд в судовім засіданні, розподіл справ автоматичний;

10) за неповагу суду (судді) до учасника справи, який поводить себе в межах вимог закону й загальноприйнятої моралі, суддя несе відповідальність згідно наслідків і за максимальним розміром покарання, визначеного законом для учасників справи; невиконання суддею обов’язку, передбаченого законодавством, не є процесуальною дією і підлягає адміністративній, цивільній та кримінальній відповідальності.

11) скасовуючи рішення (вирок, постанову, ухвалу) суду, вищий суд повинен перевірити чи воно має ознаки завідомо неправосудного і роз’яснити права щодо цього та надіслати матеріали для порушення кримінальної справи проти судді, який виносив завідомо неправосудне рішення;

12) суд чи прокурор з власної ініціативи повинен порушити, або будь-яка дієздатна особа вправі звернутися до суду з вимогою порушити кримінальну справу проти судді, що діяв завідомо неправосудно (незалежно чи був умисел, чи не було); суддя втрачає право бути суддею, якщо в рішенні використав доказ, про який під час слухання чітко не казав чи приймає чи відхиляє його; також, якщо не взяв до уваги доказ, заяву, клопотання, заперечення не мотивуючи чи не аргументуючи підстав не взяття;

13) прокурор території, де за рік, без його участі, більше як три справи визнано вирішеними "завідомо неправосудно", автоматично позбавляється права займати посаду прокурора;

14) державний орган зобов’язаний надати повно і вичерпно особі, щодо якої вчиняє будь-яку дію (бездіяльність) інформацію про обсяг прав особи, наслідки їх використання і невикористання та порядок користування ними з урахуванням платоспроможності особи; вхід (вихід) до усіх (крім місць збереження готівки) державних органів — повинен бути вільний (без охорони і без перепусток); враховуючи корумпованість влади, вважати малозахищеними усіх громадян (колективи), які вступили в конфлікт з керівництвами, посадовою особою чи державним службовцем державної влади;

15) кожний державний службовець (посадова особа), що має обов’язок (за дорученням чи без) розглядати звернення громадян, якому стала відома інформація про злочин проти певної особи, чи проти держави, і не став діяти, вичерпно, застосовуючи конституційні і законні обов’язки державного службовця, для виявлення винних і для їх покарання — є співучасником цього злочину. У цім випадку, державний службовець, який діяв за вказівкою, а не за законом, карається подвійно;

16) держава гарантує і забезпечує людині вільне без затримки (без виправданої потреби) отримання інформації, яку людина вважає потрібною їй, якщо інформація не є державною таємницею або не має досить розумної конфіденційності, щоб в інтересах законних прав інших осіб її не надавати;

17) держава компенсує шкоду особі від порушення державним органом (посадовою особою чи державним службовцем) строку розгляду звернень до державних органів, залежно від терміну прострочення, згідно встановлених законом сум, з наступною компенсацією збитків нанесених державі за рахунок винних, вина яких визначається законом або судом.

18) кожна заява про побої чи інше нелюдське поводження, в правоохоронних органах чи установах виконання покарань, чи у суді, досліджується з представником громадськості, вибраним родичами потерпілого (чи тим, кому потерпілий довіряє), без права будь-яких перешкод представнику у дослідженнях;

19) у випадку неправомірного завдання шкоди особі діяльністю державного службовця чи органу, в тім числі у кримінальних, цивільних, господарських, адміністративних справах та у випадку шкоди від непередбачуваних ситуацій і аварій, держава розраховується з потерпілими негайно, за єдиними тарифами або умовами розрахунку, встановленими законом, з наступною обов’язковою компенсацією завданої державі шкоди за рахунок винних, що обов’язково і негайно встановлюються;

ФІНАНСОВА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ НЕПОЛІТИЧНИХ ОБ’ЄДНАНЬ
та відповідальність партій ЗА НЕЯКІСТЬ ЗАКОНІВ І ЗА БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ

20) держава гарантує і забезпечує фінансову незалежність неполітичних об’єднань громадян та ЗМІ, якщо вони займаються правозахистом малозахищених верств населення, у порядку встановленому Конституцією і законами України. Об’єднання громадян (в т.ч. політичне), в якому без поважних причин не забезпечене виконання статутних зобов’язань перед учасником (членом) об’єднання, втрачає право на існування, а якщо таке невиконання мало негативні наслідки, то компенсує заподіяну шкоду, учаснику (див. коментар 4)

Особлива партійна відповідальність за якість прийнятих законів
та за бездіяльність у Верховній раді України

Скасування Закону України, окремих пунктів або внесення змін до них, також підзаконних актів прирівняних до Закону України – позбавляє партію, що голосувала за їхнє прийняття, кількості депутатів у Верховній Раді України відповідно відсотку відданих голосів за цей закон чи пункт. Їхнє місце займають депутати, відповідно, тих партій, які голосували проти скасованого закону чи пункту.

Якщо за квартал жоден Закон України не скасовано чи не внесено змін (при наявності запропонованих до розгляду) так, що це сягає потреби змінити у партіях кількість їхніх депутатів у Верховній Раді України, то така Рада вважається розпущеною.

ЛІКВІДАЦІЯ НАСЛІДКІВ ПОГРАБУВАННЯ НАРОДУ

21) злочин, за ознаками обкрадання народу (чи його частини) більше, як на 1000000 гривень (у будь-якому вигляді), а також будь-який інший злочин проти суспільства, проти засобу масової інформації, журналіста, громадської організації, громадських активістів — досліджується за участі представників, обраних потерпілою частиною народу. Якщо цей злочин не розкритий впродовж року, усі посадовці (хто пропрацював більше року на займаній посаді), причетні до його розкриття, позбуваються посад та права подальшого займання діяльністю за фахом;

22) в галузях, міністерствах в кінці кожного звітного періоду, за показниками виконаної роботи за звітний період: визначати за законом, які (від УСІЄЇ виконаної роботи) належало зробити надходження державі і звіряти з фактичними надходженнями, а різницю компенсувати державі за рахунок керівника міністерства, галузі у порядку, встановленому законом;

23) кожен, хто набув капіталу з 1986 р. більше 60% від капіталу середнього підприємця у територіальній одиниці, де діє його бізнес, повинен доказати чесність бізнесу, яким він займається, шляхом оприлюднення способів набуття майна. У бізнесмена (підприємця), який не доказав чесності набуття майна, таке майно конфіскується у встановленому законом порядку (див. коментар 5);

24) причетні керівні державні службовці до грабунку збережень громадян та компенсацій жертвам фашизму і комунізму, до голодомору, до розкуркулювання, до репресій, до політичного переслідування інакодумців, до іншого нелюдського поводження – позбавляються права на будь-які пільги і державних пенсій;

Повний текст з пропозиціями змін у розділі: „Мова” (ст. 10.) ; „Земля, її надра, природні і водні ресурси” (ст. 14.) ; „Право на духовність” (ст. 35.) ; „Гарантії громадської діяльності в законних інтересах особистих і суспільства” (ст. 36.) ; „Гарантії соціальної захищеності” (ст. 46.) ;

Ст. 5. Україна є республікою.

Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Для роботи державними службовцями, посадовцями в державних (законодавчих, виконавчих і судових в т.ч. суддями) органах, Народ України направляє, у визначеному законом порядку, відданих Україні чесних громадян, які всією своєю діяльністю і життєвою позицією повинні сумлінно служити Народу України.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Ніхто не може узурпувати державну владу. Посягання на узурпацію влади, використання органу влади для політичних цілей — злочини проти Народу України.

Ст. 6. Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Усі гілки державної влади (в т.ч. правоохоронні і суди) підконтрольні радам народних депутатів відповідних рівнів, які виконують завдання виборців відповідного рівня щодо відповідності конституції дій кожного підрозділу державної влади відповідного рівня. Постійно діючих перших осіб - керівників територіальних одиниць, нема. Секретаріат рад виконує доручення рад. Головування депутатів на засіданнях рад і представництво рад між засіданнями здійснюється за чергою. Державна влада (в т.ч. суд і правоохоронні органи) також підконтрольна, у встановленому законом порядку, громадськості, представники якої не входить до владних структур і звітується за свою діяльність, у порядку і у терміни визначенім законом, територіальній громаді.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Народ України визначає напрямок розвитку держави, принцип формування і відповідальності органів влади, які підлягають перегляду кожні 5 років.