ВІСНИК МАЛОЗАХИЩЕНИХ

Душа - складна. Але й весь цей склад, окремої її, належить до Душі Всевишнього Бога.

Кожна її (окремої душі) частина формується по різному.

 Життя її і її часток, не прив’язане чи прив’язане до матерії, у одних вирішує Бог а у других, вони начебто самі. Але це не так, допоки вони не стають Богами.

І все одно душа - належність Богу Всевишньому.

Ним вона задумується, Ним створюється - вчиняється, формується із створеної, і стається, і живе Ним (Івана 6 : ⁵⁷ Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною.).

А після не перестає вдосконалюватися.   

Душа це інша матерія - духовна, нам не відома.

Все ж, бачити душу (її духовну частину) можливо, хоч ось так

ЯК,  ІЗ  МЕНШЕ  ЗА  НІЩО,  СТАТИ  ВСЕ (МАТЕРІЯ ДУХУ)

вперше було опубліковано http://feedproxy.google.com/~r/morgulistv/~3/PTWBXk-RF3E/

Де взялося все? —  Із нічого!

     Щоб довести це, складемо умови доведення, подібно, як у шкільній задачі. Очевидне (явне) сприймаємо без доведення. У школі те, що сприймають без доведення, зветься — АКСІОМА.  Для того щоб порозумітися під час доведення, що чим звемо, домовимось що:

 1) нічого, то — нічого (або – ніщо);

 2) все, це — багато чогось (або – щось) настільки, що крім цього щось (або – чогось) вже нема нічого;

 3) щось (або – чогось), це — будь-що.

     Звідси ЯВНИМ є: якщо із нічого не вийде хоч щось, то буде нічого. Отже, це (як очевидне) є  — АКСІОМА, яку приймаємо без доведення: з нічого – не вийде нічого! Власне, це й відповідає теорії матерії.

     Але ж, на землі фактично —  є щось і є все (що бачимо, що відчуваємо)! І воно (все або бодай щось) так чи інакше очевидне. А тому, за умовою доведення, те, що є очевидним, сумніву не підлягає і доведення не потребує — АКСІОМА.  Отже. Те, що із нічого є, бодай — щось, це вже не АКСІОМА, а доведено.

     Оскільки нічого не можливо обмежити, то й чогось (або – щось) може бути багато настільки, що крім цього щось (чогось) вже нема нічого.

     А за умовою 2): багато щось (чогось), настільки що крім цього щось (чогось) вже нема нічого, то є  — все! Крім цього, все — також є очевидним.  Отже і все  — із нічого!

     Що ж ми довели? Все — з нічого, тоді, за умовою доведення, й воно — ніщо!

     Певне, не подобається такий висновок:: все — ніщо!? Але це так, в матеріальному світі. І цьому годі дивуватися, бо й в школі знають, що зворотній шлях (правильно розв’язаної) задачі, повинен привести від відповіді до умови. У цім доведенні так і є, усе зійшлося. Не дивно має бути ще й тому, що й в Біблії написано*: все — марнота.

     Скажете: теорія утопії вже була. Так, Ви праві – була, її заперечила матеріальна теорія, яка каже, що із нічого щось не виникає. Через цю неправду світ не може пояснити, де ж взявся світ — матерія. Адже, за теорією матерії, вакуум в нічому не буває, пилу і вибуху з нічого теж не буває. — То де все взялося, якщо із нічого не може бути щось?  Певне існує для світу, крім матеріальної, інша теорія, і вона не утопічна. Бо явно, що теорія матерії не враховувала, що матерія — це ще не все! Знову — АКСІОМА. Що ж ще є?

     Є — дух! — Де? Який він? Як переконатися, що він поза матерією є? Це ж не повітря чи дихання? Так, духовність — невидима інша матерія. То, як же її побачити чи відчути?

     Й справді у доведені цім, що дух є, його – духу, не видно, бо дух — невидиме. Але ж доведення переконливо стверджує існування  невідомого ніщо, з якого — все. Чому ж людина духу не бачить?  

     Так, бездуховна людина — духу не бачить, бо лише по мірі набуття духу, дух стає очевидним. Життя земне показує, починаючи від нічого (навіть від менше ніж нічого у духовнім вимірі) і аж до  — Усе! І нам, хто із завдатком Духу Божого, видно ось це:

- бездуховність (дикість – менше за ніщо) — це тоді, коли менший та  слабший пожива більшому, сильнішому, хитрішому, підлішому ...;

- дух природній (гріховний - дещо) — це тоді, коли напівдика (або вже худоб'яча) спокуса, догодити пожадливостям та похоті тіла і своєму я, ще бере верх над духовністю;

- дух праведний  — це той, що переміг ще не всю спокусу, але вже не чине зла, дотримується закону земного, має совість, боїться Бога - Його Закону;

- дух святий  — це той, що переміг пожадливість природного духу і тіла, а похоті, то вже гидота йому; пожива для нього — то чинити добро, перемагати добром зло і цим Богу служити;

- Дух найвищий — це Той, що живе насиченням служінню іншим. Він, ради вродження Собі подібних, спроможний понизити Себе до  — ніщо і стати ще більшим.

     Отже, Дух володіє ніщо (іншою матерією, з якої все), а тому Він  — Усе!

     Не будьте  — ніщо, перероджуйтесь духом і будьте  — Духовні! Будьте в Ньому!

Будьте  — Усе!

14.01.09   Анатолій Войтко (автор Проекту «КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ БОЖОЇ»

https://docs.google.com/document/d/1cWQ_CZH9-uwug2xzDD-MxRdleHozr_lJP1gYTt9R2OU/edit

 *Біблія,книга Еклізіястова 3 : ¹⁵ Що є, то було вже воно, і що статися має було вже, бо минуле відновлює Бог! ¹⁹ бо доля для людських синів і доля звірини однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один подих, і нема над твариною вищости людям, марнота бо все!... 4 : ¹⁶ Немає кінця всьому людові, всьому, що був перед ним, та й наступні не втішаться ним, бо й це теж марнота та ловлення вітру!...