Законодавець дав Україні принципово нормальний Закон щодо змагальності сторін і їх рівності перед Законом. Але, одна справа, коли прийдеш в суд і знаєш, як сказати чого прийшов, чого хочеш і маєш певність, що тебе зрозуміють і, якщо ти правий, то твоє право буде захищене. А, якщо ні?
В Нетішинськім міськім суді працюють судді, які (на наш погляд) систематично порушують законодавство при розгляді справ, порушують обов’язки судді, при прийнятті рішень навмисне порушують закон, ставляться до рішення навмисне не сумлінно, що часто призводить до істотних (іноді жахливих) наслідків.
Тричі ЗБЗС писало скарги в обласне Управління юстиції, у Раду суддів, щоб повістки вчасно давали, бо бувало й взагалі не давали, а казали, що давали і творили, що хотіли. Арештували (хоч це заборонено законом) майно громадської організації, зарплату, пенсії...
В м. Нетішині мене було безпричинно побито п’яними. Били (пише експертиза) тупими твердими предметами. На крики вибігли відвідувачі кафе “Марина” і відтягували нападників, які били мене лежачого по голові і де попало.
Редакція загальнодержавної газети „Вісник малозахищених” та громадська організація „З’єднання борців „За справедливість”, в інтересах члена ЗБЗС Ткачука Вячеслава Кириловича, звернулися із заявою-скаргою до правоохоронних органів і Верховної Ради України у відповідності Конституції України Закону України “Про звернення громадян” (для підготовки до складання протоколу відповідно до ст.ст. 4 та 10 Закону України “Про боротьбу з корупцією”).
10 лютого 2009 року суддя Славутського міськрайонного суду Хмельницької області (далі СМРС) Мацюк Ю. І. розглянувши цивільну справу за позовом 16-ти працівників, до ВАТ “Славутський руберойдовий завод” про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди залишити без задоволення.
Коли помирає тіло людини і його хоронять, то дух продовжує жити, тому що ця частина людини вічна. Духи не вмирають, а людина—це дух. Є внутрішня людина і зовнішня (2 Коринтян 4:16).
Природа наділила
людину інстинктом самозбереження так, що вона чинить супротив навіть Богові,
використовуючи для цього Божий дар розуму і мудрості, але на свій природній
лад.
Боже застереження:
"щоб тебе супротивник судді не віддав, а суддя щоб прислужникові тебе не
передав, і щоб тебе до в’язниці не вкинули”, люди, замість того, щоб сприйняти
просто: згрішив — покайся, щоб тебе не судили; перекручують Духовне на природне,
аби суду не чинити взагалі.
