ВІСНИК МАЛОЗАХИЩЕНИХ

Ефесян 3 : ²⁰ А Тому, Хто може зробити значно більш над усе, чого просимо або думаємо, силою, що діє в нас, 4 : ⁶ один Бог і Отець усіх, що Він над усіма, і через усіх, і в усіх.

Филипян  2 : ³ Не робіть нічого підступом або з чванливости, але в покорі майте один одного за більшого від себе. ⁴ Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших. 5 Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі! 6 Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним,

2 Тимофія 1 :  7 Бо не дав нам Бог духа страху, але сили, і любови, і здорового Розуму 3 : 17 щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова.

До євреїв 1 : 9 Ти полюбив праведність, а беззаконня зненавидів; ... 12 : 4 Ви ще не змагались до крови, борючись проти гріха,  8 А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з перелюбу, а не сини.     29 Бо наш Бог то палючий огонь! 13 : 13 Тож виходьмо до Нього поза табір, і наругу Його понесімо

Огій 1 : 4 Чи час вам сидіти по ваших домах, покритих кафлями, хоч дім цей збурений? 2 :  4 А тепер будь мужній, Зоровавелю, говорить Господь, і зміцнися, Ісусе, сину Єгосадаків, священику великий, і зміцнися, ввесь народе землі, говорить Господь, і робіть, бо Я з вами, ...5 ...а дух Мій пробуває серед вас, не бійтеся!

Соф 3 : ¹⁷ Господь, Бог твій, серед тебе, Велет спасе! Він у радості буде втішатись тобою, обновить любов Свою, зо співом втішатися буде тобою!

Овдій : 18 І дім Якова стане огнем, і дім Йосипа полум’ям, а дім Ісава соломою, і будуть палати вони проти них, і їх пожеруть, і останку не буде із дому Ісава, бо Господь це сказав. 21 І спасителі прийдуть на гору Сіон, щоб гору Ісава судити, і царство Господнє настане!

Йоїл 1 :  14 Оголосіть святий піст, скличте збори, позбирайте старших, всіх мешканців землі до дому Господа, вашого Бога, і кличте до Господа. 2 :  1 Засурміть на Сіоні в сурму, здійміть крик на святій горі Моїй! 1

Осія 8 : 4 Вони ставлять царя, але не від Мене, вони князя ставлять, але Я не знаю! ...11 : 7 А народ Мій схильний відпадати від Мене, і хоч кличуть його догори, він не підіймається разом.

1)      Бо тіло заживе з часом, а Душевна рана приносить болю значно більше, як тілесна. Іноді, як ота в огорожі дірка — не заживає.

2)      Бо, не рідко, буває краще зробити боляче товаришу, щоб  тим болем спасти його, коли схаменеться і перестане чинити собі і іншим шкоду.

3)      Бо, навіть як відрубана рука, — іноді не важно, якщо цим врятоване життя.

А чи зрозуміє товариш, нанесення болю йому, другом його? То це вже залежить від уміння вибирати товаришів.

***

Навіть, якщо й таку науку мати, то ще треба докласти зусиль, щоб пізнати науку про Істину (Правду), побути праведником і стати святим, і ще освятитися у випробовуваннях життєвих, витримати їх, достойно святого, а лише тоді  буде знання повної Істини.

Непокора несправедливості - Божа справа!

КОМЕНТАР ВОЙТКА до статті між бунтом і карнавалом

(«Дзеркало тижня. Україна» №23, 24 Червень 2011, 21:26) Олега Покальчука

Вираженню непокори неправді і несправедливості не навчаються, а треба навчатися! Мужність і хоробрість необхідні навіть для терпіння, і певне, ще більше, ніж для самознищення.

Непокора несправедливості — Божа справа!

І у Біблії достатньо прикладів такої непокори, і зараховувалася вона у праведність багатьом мужнім, навіть, бабцям, що не видали народження Мойсея, і  блудниці, що прийняла і заховала людей народу Божого...

ЩО ТАКЕ БОГ?

У пророка Єремії (вірш 4 : 2) сказано

«Живий Господь правом, правдою  і справедливістю.»

Тобто, Бог, за правом Творця, дає людині право жити правдою і справедливо, щоб набути нам право бути благословенними, стати Народом Божим, бо Бог хоче бути, визнаним нами, Батьком нам - Народу Божому.

Щоб людина могла досягти права стати Народом Божим,  Бог вимагає любові НЕЛИЦЕМІРНОЇ, а це означає не лише любити правду, а й ненавидіти зло, перемогти зло, але перемогти добром, щоб не вродити нового зла.

пояснення причини буття такого, як є

На землі, природним шляхом зрощена дика виноградина. Дика виноградина росте у дрімучому лісі дикої природи. Навіть дика, вона є вінцем духовного розвитку дикої природи. Її наявність сприяла появі правдивого винограду.

Серед дикого світу, відібравши краще з дикого, давши йому завдаток Духу Небесного - добірним зерном, Бог, засадив Свій виноградник. Ріст якого, маючи гени дикого світу, іноді дає ще дикі пагони, то Бог їх знищує.

Щоб виноград бачив, якому йому треба рости, дав Бог на землю Добру виноградину (Христа – Спасителя – Приклада спасіння) — з розрахунку, що такі (подібні Христу) виноградини складуть тіло Христове.

Є — дух! — Де? Який він?

Як переконатися, що він, поза матерією, є?

Це ж не повітря чи дихання?

Так, духовність — невидима інша матерія.

То, як же  її побачити чи відчути?

    Й справді у доведені цім*, що дух є, його – духу, не видно, бо дух — невидиме. Але ж доведення переконливо стверджує існування  невідомого ніщо, з якого — все. Чому ж людина духу не бачить?  

    Так, бездуховна людина — духу не бачить, бо лише по мірі набуття духу, дух стає очевидним. Життя земне показує, …

І нам, хто із завдатком Духу Божого,

       *Витяг із статі: «ЯК,  ІЗ  МЕНШЕ  ЗА  НІЩО,  СТАТИ  ВСІМ (МАТЕРІЯ ДУХУ)» розміщеної і опублікованої тут:

http://zbzs-wm.ucoz.ua/publ/9-1-0-171 http://feedproxy.google.com/~r/morgulistv/~3/PTWBXk-RF3E/

Душа - складна. Але й весь цей склад окремої її належить до Душі Всевишнього Бога. Кожна її (окремої душі) частина формується по різному.

 Життя її і її часток, не прив’язане чи прив’язане до матерії, у одних вирішує Бог а у других, вони начебто самі. Але це не так, допоки вони не стають Богами.

І все одно душа - належність Богу Всевишньому. Ним вона задумується, Ним створюється - вчиняється, формується із створеної, і стається, і живе Ним (Івана 6 : ⁵⁷ Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною.).

 А після не перестає вдосконалюватися.   Душа це інша матерія - духовна, нам не відома. Все ж, бачити душу (її духовну частину) можливо, хоч ось так

Сучасна нестримна система інформації, якою оснащено юрбу (яка є ще цілиною на ниві проповідування Слова Всевишнього Бога, в освоєні якої зацікавлена кожна Церква), юрбу, яка дуже уважно цікавиться негараздами-гріхами святих, звичайно, що змушуватиме Церкву, охаяну прилюдно, очищатися всіляко.